Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/6004/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/6004/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємства ''Акорд-С'' (33003, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39; ідентифікаційний код 32544294)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Владанд" (02088, місто Київ, Дарницький район, вулиця Коцюбинського, будинок 20; ідентифікаційний код 23681899)

про стягнення 205 788,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю - Підприємство ''Акорд-С'' звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Владанд" про стягнення 205 788,20 грн, з яких: 160 714,00 грн - основний борг, 32 019,51 грн - пеня, 10 386,69 грн - інфляційні втрати, 2 668,00 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар Договором поставки № 352 від 05.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

23.05.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду надійшла заява позивача щодо усунення недоліків позовної заяви з доданим доказом сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/6004/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів чинного процесуального законодавства ухвала суду від 27.05.2019 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам судового процесу та отримана уповноваженими представниками позивача 30.05.2019, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103050079710 та № 0103050079728.

Щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала від 27.05.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 02088, місто Київ, вулиця Коцюбинського, будинок 20.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини: не знаходиться".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019, відзиву на позов до суду не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю - Підприємством ''Акорд-С'' в якості постачальника (далі - постачальник, позивач, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Владанд" в якості покупця (далі - покупець, відповідач, Товариство) було укладено Договір поставки № 352 (далі - Договір), за умовами пункту 1 якого постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, визначених Договором вироби металопластикові (далі - Товар). Перехід права власності на Товар здійснюється після оформлення відповідних видаткових документів: накладної, сертифікату відповідності та рахунку-фактури в 1 екземплярі кожний (пункт 4.3. Договору).

Умови і порядок поставки погоджено сторонами у 4 розділі Договору, зокрема: поставка здійснюється за кількістю згідно виставленого рахунку або накладної транспортом постачальника на вказаний покупцем об`єкт, датою поставки є дата, указана в накладній.

Пунктом 5.1 Договору встановлено 100% передоплату покупцем виставленого рахунку.

Прийом та передача Товару за умовами пунктів 7.1 та 7.2 Договору здійснюється на складі покупця в порядку, установленому чинним законодавством.

За несвоєчасну оплату Товару покупець відповідає шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу (пункт 10.3. Договору).

Відповідно до розділу 9 Договір набуває чинності з моменту підписання та дає до 31.12.2018, закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв Товар за видатковою накладною № АК-0003355 від 12.10.2018 на суму 160 714,00 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних представниками та скріплених печатками сторін видаткової накладної № АК-0003355 від 12.10.2018 та Товарно-транспортної накладної № АК-0003355 від 12.10.2018.

Відповідач, за твердженням позивача, свій обов`язок щодо здійснення оплати за отриманий Товар не виконав, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість в сумі 160 714,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 27/03/2019-1 від 27.03.2019 про стягнення заборгованості за поставлений Товар. Однак, за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем та матеріалами справи, станом на момент звернення до суду відповідь на вимогу або є оплата за Товар відповідачем не надана.

З огляду на викладені вище обставини Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений Товар а також просить стягнути пеню, інфляційні витрати та річні від простроченої суми.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами пункту 5.1 Договору, оплата Товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

З системного аналізу наведених вище норм та обставин справи, зважаючи, право власності на Товар переходить до покупця після оформлення відповідних видаткових документів, а матеріали справи містять докази передачі постачальником та прийняття покупцем Товару, зокрема підписану та скріплену печатками сторін видаткову накладну № АК-0003355 від 12.10.2018 та Товарно-транспортну накладну № АК-0003355 від 12.10.2018 на суму 160 714,00 грн суд дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий Товар 12.10.2018.

Враховуючи, що факт наявності заборгованості в сумі 160 714,00 грн відповідачем не заперечується, та правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вбачає, що наявність заборгованості відповідача за отриманий від позивача Товар в сумі 160 714,00 грн є доведеною та матеріалами справи не спростована.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого Товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 160 714,00 грн, визнана відповідачем, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 32 019,51 грн пені на підставі пункту 10.3 Договору, нарахованої за період з 12.10.2018 по 02.05.2019.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що період за який здійснено нарахування пені визначений невірно, а саме: помилково включено до періоду нарахування день, в який виникло зобов`язання здійснити оплату за отриманий Товар, а також не враховано приписи частини 6 статті 232 ГК України щодо граничного терміну нарахування пені.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача належить пеня в розмірі 28 532,24 грн за період з 13.10.2018 по 10.04.2019, а позовні вимоги про стягнення з покупця пені підлягають задоволенню частково.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 386,69 грн інфляційних втрат та 2 668,00 грн 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за Договором, вимоги про стягнення 3 % річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, ґрунтуються на нормах закону.

Здійснивши перевірки наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних суд встановив, що позивачем було помилково визначено періоди та суму заборгованості для нарахування зазначеної санкції. Так, вірними період з 13.10.2019 по 02.05.2019, оскільки день виникнення зобов`язання не включається до періоду нарахування заборгованості.

З урахуванням зазначеного вище, судом було здійснено перерахунок та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в сумі 2 668,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за листопад 2018 року виникло по закінченню листопада 2018 року у грудні 2018 року на підставі повідомлення Державної служби статистики України про індекс споживчих цін у листопаді 2018 року. Аналогічно судом було визначено періоди для нарахування інфляційних втрат за грудень 2018 року - квітень 2019 року. Нарахування 3% річних за жовтень 2018 року та травень 2019 року не здійснюється з огляду на викладені вище норми чинного законодавства.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача належить 9 209,00 грн інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також зважаючи на помилки, які допустив позивач під час проведення розрахунку пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємства ''Акорд-С'' до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Владанд" про стягнення 205 788,20 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Владанд" (02088, місто Київ, Дарницький район, вулиця Коцюбинського, будинок 20; ідентифікаційний код 23681899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємства ''Акорд-С'' (33003, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39; ідентифікаційний код 32544294) 160 714,00 грн (сто шістдесят тисяч сімсот чотирнадцять гривень 00 копійок) основного боргу, 28 532,24 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 24 копійки) пені, 2 668,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 00 копійок) 3% річних, 9 209,00 грн (дев`ять тисяч двісті дев`ять гривень 00 копійок) інфляційних втрат та 2 973,50 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ