Рішення

від 20.12.2019 по справі 910/13781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2019Справа № 910/13781/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ФУДС

про стягнення 200 406,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕЙДІНГ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 03.10.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФУДС" (відповідач) про стягнення заборгованості на підставі Договору поставки № С000000000000039 від 25.04.2019.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № С000000000000039 від 25.04.2019 відповідно до накладної № СРк-0006367 від 23.05.2019 позивач поставив відповідачу товар, розрахунок за який здійснено відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.10.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, встановлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 (далі - заява про усунення недоліків), в якості додатків до якої додано копію позовної заяви в новій редакції (№ б/н від 18.10.2019) та копії документів на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13781/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

29.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 161 600,00 грн основної заборгованості, 18 995,55 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання та 13 253,00 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим статтями 46, 170 ГПК України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд приймає до розгляду відповідну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ .

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 193 848,55 грн, з яких: 161 600,00 грн - основний борг, 18 995,55 грн - пеня та 13 253,00 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

29.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання ч. 4 ст. 74 ГПК України, разом з якою позивач надав розрахунок основної заборгованості за накладною № СРк-0006367 від 23.05.2019.

11.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 про відкриття провадження у справі № 910/13781/19.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/13781/19 було направлене відповідачу за адресою: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 8, корпус 16-А, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/13781/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, заяву про зменшення позовних вимог та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР ФУДС (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № С000000000000069 (далі - Договір, або Договір № С000000000000069 від 25.04.2019), відповідно до п 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари, а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати. Асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника, і вказуються в накладних (рахунках) на поставку, які є невід`ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку. Днем виконання постачальником зобов`язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантаженні іногородньому покупцю, а при здачі товарів на складі покупця або постачальника - дата накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів (п. 2.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику протягом 14 календарних днів з дня поставки (п. 2.4 Договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар (п. 3.2 Договору).

Сторони п. 4.3 Договору передбачили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору) покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 24% річних.

Сторони домовились, що, у випадку якщо законодавством передбачений інший, ніж визначено Договором розмір відповідальності за порушення умов Договору, то застосовується розмір відповідальності, передбачений Договором (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом 1 року з дати набрання ним чинності, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків, визначених цим Договором з дати підписання уповноваженими представниками сторін.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору за накладною № СРк-0006367 від 23.05.2019 ним було поставлено відповідачу борошно у кількості 440 упаковок на загальну суму 211 200,00 грн.

З урахуванням п. 3.2 Договору відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу 211 200,00 грн протягом 14 календарних днів з дня поставки.

У період з 25.06.2019 по 20.08.2019 відповідачем було частково сплачено за поставлений згідно накладною № СРк-0006367 від 23.05.2019 товар в загальній сумі 49 600,00 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 26.06.2019, 12.07.2019, 23.07.2019, 20.08.2019 та актом звірки взаєморозрахунків за період з 18.07.2019 по 03.09.2019.

Враховуючи, що відповідач не сплатив в повному обсязі за поставлений згідно накладною № СРк-0006367 від 23.05.2019 товар, позивач 23.07.2019 звернувся до нього з претензією-попередженням № 16, відповідно до якої просив терміново, але не пізніше, ніж протягом 10 календарних дні в з моменту отримання претензії, погасити заборгованість. Вказана претензія була повернута органами зв`язку без вручення за закінченням терміну зберігання.

05.09.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із з претензією-попередженням № 18, відповідно до якої просив терміново, але не пізніше 3 банківських днів після отримання претензії погасити заборгованість.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не в повному обсязі оплатив товар, поставлений за накладною № СРк-0006367 від 23.05.2019, у зв`язку з чим прострочена заборгованість відповідача складає 161 200,00 грн.

Враховуючи що, відповідач взяті на себе зобов`язанні за Договором № С000000000000069 від 25.04.2019 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 161 600,00 грн заборгованості за Договором № С000000000000069 від 25.04.2019 (основний борг), а також18 995,55 грн пені та 13 253,00 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (стст 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № С000000000000069 від 25.04.2019 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до накладної № СРк-0006367 від 23.05.2019 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 211 200,00 грн.

Наведена накладна, яка містить підпис уповноваженої особи відповідача та скріплена печаткою відповідача, приймається судом у якості належних доказів по справі, що підтверджує факт поставки позивачем товару на суму 211 200,00 грн та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику протягом 14 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Матеріалами справи, а саме: банківськими виписками за 26.06.2019, 12.07.2019, 23.07.2019, 20.08.2019 та актом звірки взаєморозрахунків за період з 18.07.2019 по 03.09.2019 підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату за товар, поставлений позивачем на підставі накладної № СРк-0006367 від 23.05.2019, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 161 600,00 грн.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати за поставлений згідно Договору № С000000000000069 від 25.04.2019 товар в розмірі 161 600,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов`язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 18 995,55 грн пені та 13 253,00 грн відсотків за користування грошовими коштами (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п 4.3 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору) покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені з урахуванням часткових оплат відповідача.

Так, відповідачем 26.06.2019 було сплачено 14 600,00 грн, 12.07.2019 - 5000,00 грн, 23.07.2019 - 5 000,00 грн та 20.08.2019 - 25 000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, вірними періодами нарахування пені є періоди з 07.06.2019 по 25.06.2019, з 27.06.2019 по 11.07.2019, з 13.07.2019 по 19.08.2019 та з 21.08.2019 по 28.10.2019.

Здійснивши власний розрахунок сум пені за визначені судом періоди з урахуванням часткових оплат відповідача, судом встановлено, що загальну сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання становить 23 301,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог визначено до стягнення з відповідача 18 995,55 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

З огляду на вище встановлені обставини та керуючись положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18 995,55 грн підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 24% річних

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором.

Загальний розмір 24% річних за розрахунком суду, здійсненим за визначені судом періоди прострочення з урахуванням часткових оплат відповідачем, становить 16 482,02 грн (тоді як позивач визначив 13 253,00 грн).

Керуючись ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 24% річних підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог в сумі 13 253,00 грн .

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 006,10 грн.

Суд зазначає, що з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2907,72 грн, натомість сплатив 3006,10 грн.

Приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача, подану 11.12.2019 через відділ діловодства суду, про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, матеріали справи містять: копію Договору № 01/07-1 від 01.07.2019 про надання правової допомоги, копію Додаткову угоду від 01.07.2019 до Договору № 01/07-1 від 01.07.2019 про надання правової допомоги, копію рахунку № 001 від 05.11.2019 на підставі Договору № 01/07-1 від 01.07.2019 про надання правової допомоги, копію акту від 05.11.2019 наданих послуг згідно Договору № 01/07-1 від 01.07.2019 про надання правової допомоги (який в свою чергу підписаний уповноваженими представниками сторін), копію довідки від 08.11.2019 про отримання оплати готівкою (яка свідчить про сплату позивачем коштів в розмірі 15 000,00 грн за послуги з комплексу робіт згідно рахунку № 001 від 05.11.2019).

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таких витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 0000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2907,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ФУДС (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 8, корпус 16-А; ідентифікаційний код 39489544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТТРЕЙДІНГ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 19-А; ідентифікаційний код 36107050) 161 600,00 грн (сто шістдесят одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) основного боргу, 18 995,55 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 55 коп.) пені, 13 253,00 грн (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 00 коп.) 24% річних, 2907,72 грн (дві тисячі дев`ятсот сім гривень 72 коп.) судового збору та 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чя 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.12.2019.

Суддя Гумега О.В.