Рішення

від 19.12.2019 по справі 910/15994/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/15994/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Осіпчук І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДГІДРОСЕРВІС"

про стягнення 3300,00 грн.

представники учасників справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДГІДРОСЕРВІС" про стягнення 3300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати товару та наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 10.12.2019.

26.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 10.12.2019 представник позивача не з`явився.

Представник відповідач в судове засідання 10.12.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, яка направлялась на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" (позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДГІДРОСЕРВІС" (відповідач) товарний бетон марки B20 P4 W6 F200 CMH (товар) та надано транспортні послуги авто бетонозмішувача та автобетононасоса на загальну суму 31327,32 грн. за видатковою накладною №6374 від 23.10.2018 на суму 21527,28 грн. та актом надання послуг №6404 від 23.10.2018 на суму 9800,04 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено оплату за вказаною накладною та актом надання послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3300,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткову накладну №6374 від 23.10.2018 та акт надання послуг №6404 від 23.10.2018, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов`язався здійснити поставку товару та надати послуги, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи містять рахунок №2285 від 22.10.2018 на суму 31327,32 грн. на оплату поставки бетону та надання послуг автобетонозмішувача та автобетононасосу.

Відповідно до банківської виписки 22.10.2018 відповідач здійснив часткову оплату по рахунку №2285 від 22.10.2018 на суму 28027,32 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар та надав послуги на загальну суму 31327,32 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №6374 від 23.10.2018 на суму 21527,28 грн. та акту надання послуг №6404 від 23.10.2018 на суму 9800,04 грн.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо строку оплати за видатковою накладною №6374 від 23.10.2018 та акту надання послуг №6404 від 23.10.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною №6374 від 23.10.2018 після його прийняття, тобто 23.10.2018, а відтак, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Щодо строку оплати наданих послуг відповідно до акту №6404 від 23.10.2018, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Судом встановлення, що для врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №1309/2-19 від 13.09.2019 з вимогою погасити заборгованість за видатковою накладною №6374 від 23.10.2018 та актом надання послуг №6404 від 23.10.2018.

Відповідно до повідомлення АТ Укрпошта від 21.09.2019 зазначена претензія відповідачеві не вручена, із зазначенням причини організація відсутня .

Таким чином, відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, строк виконання обов`язку по оплаті наданих послуг за актом №6404 від 23.10.2018 настав.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару та наданих послуг сплатив частково, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 3300,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 3300,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості або доказів на спростування заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 3300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДГІДРОСЕРВІС" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе , будинок 12, ідентифікаційний код 41083324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" (08202, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Соборна, будинок 152, ідентифікаційний код 39812547) 3300,00грн. заборгованості та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Турчин