Рішення

від 20.12.2019 по справі 910/14879/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2019Справа № 910/14879/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок №6 /літери Б,Б'; ідентифікаційний код 41201250)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАНЕ" (03062, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 96, квартира 19; ідентифікаційний код 41953762)

про стягнення заборгованості у розмірі 27 216,78 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАНЕ" про стягнення заборгованості у розмірі 27 216,78 грн, з яких: 21 609,88 грн - основний борг, 3 894,14 грн - пеня, 325,48 грн - 3% річних та 1387,28 грн - інфляційні втрати

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг згідно договору про надання послуг № ПП-869 від 01.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14879/19 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, ухвала від 29.10.2019 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінчення встановленого терміну зберігання" від 01.11.2019. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони мали право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 29.10.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОРАНЕ" (виконавець) було укладено договір №ПП-869 від 01.04.2018 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе обов`язок надати замовнику послуги, пов`язані із передпродажною підготовкою товару в магазині, який розташований за адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Гетьмана Вадима, будинок 6 (літери Б, Б'), а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах цього договору. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2.3. договору замовник бере на себе зобов`язання прийняти та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт виконавця протягом 5 робочих днів з дня його отримання і направити підписаний акт на адресу виконавця, або в перебігу цього ж часу направити на адресу виконавця мотивовану відмову від підписання запропонованого акту. У разі, якщо після закінчення 5 робочих днів замовник не відправив виконавцю мотивовану відмову від підписання запропонованого акту, робота, відображена в цьому акті вважається прийнятою.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору послуги, які виконує виконавець, замовник сплачує на підставі узгодженого сторонами рахунка-фактури шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця грошової суми. Розрахунки за виконання наданих послуг замовник здійснює протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури виконавцем.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не відмовляється від даного договору, то договір вважається продовженим на кожен календарний рік. (пункти 6.1., 6.2. договору).

На виконання умов договору №ПП-869 від 01.04.2018 про надання послуг позивачем були надані відповідні послуги про що складені акти приймання-передачі виконаних послуг №АМз-0714753 від 31.07.2018 на суму 7 560,00 грн, №АМ01-1101458 від 30.11.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМз-0907349 від 30.09.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМ01-1005554 від 31.10.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМз-0845405 від 01.08.2018 на суму 3 780,00 грн, загальною вартістю 22 680,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача не підписані, однак доказів наявності будь-яких зауважень чи претензій стосовно наданих послуг до справи не надано, а тому у відповідності до положень пункту 2.2.3. договору вказані послуги вважаються наданими належним чином та підлягають сплаті.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №52 від 02.07.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги, а також нараховані штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не погасив.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги за актами приймання-передачі виконаних послуг №АМз-0714753 від 31.07.2018 на суму 7 560,00 грн, №АМ01-1101458 від 30.11.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМз-0907349 від 30.09.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМ01-1005554 від 31.10.2018 на суму 3 780,00 грн, №АМз-0845405 від 01.08.2018 на суму 3 780,00 грн вважаються надані належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг за спірним договором настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з охорони, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 22 680,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що позивач зарахував зустрічні однорідні вимоги з відповідачем на суму 1 070,12 грн, та просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг, наданих на підставі акту приймання-передачі виконаних послуг №АМз-0714753 від 31.07.2018 в сумі 6 489,88 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на підставі договору №ПП-869 від 01.04.2018 про надання послуг за актами приймання-передачі виконаних послуг АМз-0714753 від 31.07.2018, №АМ01-1101458 від 30.11.2018, №АМз-0907349 від 30.09.2018, №АМ01-1005554 від 31.10.2018, №АМз-0845405 від 01.08.2018 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 21 609,88 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 894,14 - пені, 325,48 грн - 3% річних та 1387,28 грн - інфляційних втрат.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.2. Договору №ПП-869 від 01.04.2018 про надання послуг сторони погодили, що за невиконання замовником пункту 3.2. цього договору з нього стягується пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за послуги, надані на підставі договору №ПП-869 від 01.04.2018 про надання послуг, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 894,14 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" в частині відшкодування 3 894,14 - пені, 325,48 грн - 3% річних та 1387,28 грн - інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАНЕ" про стягнення заборгованості у розмірі 27 216,78 грн, з яких: 21 609,88 грн - основний борг, 3 894,14 грн - пеня, 325,48 грн - 3% річних та 1387,28 грн - інфляційні втрати - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАНЕ" (03062, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 96, квартира 19; ідентифікаційний код 41953762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАЙС" (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок №6 /літери Б,Б'; ідентифікаційний код 41201250) 21 609,88 грн (двадцять одну тисячу шістсот дев`ять гривень 88 копійок) основного боргу 3 894,14 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні 14 копійок) пені, 325,48 грн (триста двадцять п`ять гривень 48 копійок) 3% річних, 1 387,28 грн (одну тисячу триста вісімдесят сім гривень 28 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ