Рішення

від 21.12.2019 по справі 910/14554/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2019Справа № 910/14554/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (вул. М. Раскової, буд. 4А, м. Київ, 02002) до Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) про стягнення 6906,86 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця , в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ штраф за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у розмірі 6906,86 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної доставки вантажу, що стало підставою для нарахування останньому штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу визначено строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) для подання заперечень на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 30.10.2019, відповідачем - 31.10.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

14.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що провізна плата згідно накладних не включає в себе ПДВ, а нарахування і стягнення штрафів не віднесено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість. При цьому п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). У зв`язку з наведеними обставинами відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу позовних вимог податок на додану вартість у розмірі 1151,14 грн. Крім того, зазначає про те, що до пред`явлення перевізникові позову з приводу штрафу за прострочення доставки вантажу є можливим пред`явлення йому претензії протягом 45-ти днів від дня видачі вантажу. Якщо претензію не пред`явлено упродовж 45-ти днів з дня видачі вантажу, то строк позовної давності для звернення з позовом до суду становить 6 місяців від дня видачі вантажу. З урахуванням того, що датою видачі 4-х спірних вагонів є 15.03.2019, а 10-ти інших вагонів - 31.03.2019, претензія про стягнення штрафу датована 10.09.2019, а позивач звернувся до суду за захистом свого права із позовною заявою від 16.10.2019, відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

26.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про поновлення пропущеного строку подання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

У поданій заяві про поновлення пропущеного строку подання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву позивач просить суд визнати причину пропуску позивачем строку для подання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву поважною та поновити даний строк, вважати датою отримання позивачем відзиву відповідача на позовну заяву 22.11.2019.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що поштову кореспонденцію позивач отримує з юридичної адреси один раз на тиждень, що обумовлено її віддаленістю від фактичного місцезнаходження позивача за адресою: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А у зв`язку з чим фактично позивачем отримано відзив 22.11.2019, про що свідчить вхідний номер на першій сторінці відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 про відкриття провадження у справі позивачу запропоновано подати відповідь на відзив у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Копію відзиву позивачем отримано 14.11.2019, про що свідчить реєстр поштових відправлень (https://ukrposhta.ua/) у зв`язку з чим останнім днем для подачі відповіді на відзив є 19.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

В обґрунтування поновлення строку для подання відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначає віддаленість зареєстрованого місцезнаходження позивача від фактичного місцезнаходження позивача, при цьому кореспонденцію, яка надходить на юридичну адресу, позивач отримує раз у тиждень. В той же час вказані обставини не приймаються судом в якості належних підстав для поновлення строку для подання відповіді на відзив, оскільки як зареєстроване місцезнаходження, так і фактичне місцезнаходження позивача значиться у м. Київ у зв`язку з чим вважати, що позивач був позбавлений можливості отримати відзив у період часу з 14.11.2019 до 19.11.2019 у суду підстав немає. При цьому чинним законодавством України не передбачено обов`язку відповідача надсилати відзив на позовну заяву як за зареєстрованим місцезнаходженням позивача, так і за фактичною адресою його місцезнаходження. Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строку для подання відповіді на відзив після пропуску встановленого судом строку.

Таким чином, враховуючи наведені обставини судом не вбачається підстав для поновлення позивачу строку для подання відповіді на відзив та доходить до висновку про не прийняття судом поданої позивачем відповіді на відзив.

18.12.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які судом не підлягають розгляду з огляду на не прийняття відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (перевізник), правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство Українська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (замовник) укладено договір № 07175/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.п. 2.3.2. п. 2.3. розділу 2 договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС МЕСПЛАН , доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Згідно із п. 1.3. розділу 1 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи у березні 2019 року Акціонерним товариством Українська залізниця до станції призначення Підволочиськ були прийняті до перевезення порожні власні вагони, одержувачем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ , що підтверджується залізничними накладними № № 42364612, 42364638, 42364646, 42364679, 42899625, 42899757, 42899724, 42899690, 42899708, 42899583, 42899781, 42899773, 42899674, 42899591.

Згідно залізничних накладних № № 42364612, 42364638, 42364646, 42364679 порожні вагони відправлені зі станції відправлення 08.03.2019, прибули та видані 15.03.2019, про що свідчать календарні штемпелі станції відправлення, прибуття та одержання.

Відповідно до залізничних накладних №№ 42899625, 42899757, 42899724, 42899690, 42899708, 42899583, 42899781, 42899773, 42899674, 42899591 вагони відправлені зі станції відправлення 23.03.2019, прибули та видані 31.03.2019, про що свідчать календарні штемпелі станції відправлення, прибуття та одержання.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що за вказаними накладними порушено термін доставки у зв`язку з чим позивачем нараховану до сплати відповідачу штраф.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки (ч. 1, 2 ст. 11 ЦК) виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин (ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України) може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зміст господарського договору на підставі ст.180 ГК України становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджених сторонами, так і тими, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір (ст.181 ГК України) за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір перевезення вантажу, у зв`язку з чим виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 909 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначає Закон України Про залізничий транспорт .

Статтею 1 Закону України Про залізничий транспорт визначено, що залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 N 457 (далі - Статут).

Згідно із п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця

зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п. 23 розділу ІІІ Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до п.2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт здійснення відповідачем перевезення порожніх власних вагонів, одержувачем яких визначено позивача. Відповідно до означених залізничних накладних вагони, які прямували до станції призначення Підволочиськ Акціонерним товариством Українська залізниця доставлені після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу на цих накладних.

Зі змісту наданих залізничних накладних, за якими Акціонерним товариством Українська залізниця допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу. Обставини пропуску відповідачем строку доставки вагонів не заперечувалося відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми штрафу загальний розмір штрафу за прострочення термінів доставки вантажу за накладними становить 6906,86 грн, при цьому терміни прострочення доставки вказані з розрахунку більше двох, трьох діб, що відповідачем не заперечувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про обґрунтованість нарахування відповідачу штрафу за прострочення доставки вантажу. Перевіривши розрахунок позивача на відповідність вимогам Статуту залізниць України та Правил, суд доходить висновку, що позивачем необґрунтовано включено у свій розрахунок штрафу податок на додану вартість.

Податок на додану вартість включається у ціну товарів (робіт, послуг) та є невід`ємною його частиною. В той же час позивачем не надано належних доказів фактичної оплати коштів, зазначених ним у поданому розрахунку (з ПДВ). При цьому, суд враховує, що АТ Українська залізниця є платником податку на додану вартість. Матеріали справи не містять доказів того, що до сум, сплачених за послуги перевезення, зазначених у накладних, не включені суми ПДВ. Надані суду довідки z8952 про нарахування ПДВ не приймаються судом в якості належного доказу сплати сум ПДВ на користь відповідача, оскільки вказані довідки не підписані уповноваженими особами, а позначка АСК ВП УЗ.Портал УЗ.15.10.2019 не розцінюється судом в якості отримання таких відомостей з офіційного інтернет ресурсу. Інших належних доказів, які б підтверджували факт перерахування коштів ПДВ на користь відповідача з матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи наведені судом доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу у розмірі 5755,72 грн.

Щодо заявлених відповідачем вимог про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності суд доходить до такого обґрунтованого висновку.

10.09.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у розмірі 6906,86 грн, направивши на адресу відповідача вказану претензію.

Згідно листа-відповіді відповідача від 08.10.2019 відповідачем повернуто претензію позивачу для переоформлення.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

При цьому приписами частини першої статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.

За приписами пункту 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Частиною п`ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1973.

Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набрав чинності з 01.01.2004; статтею 315 ГК України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.

Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18, від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.

Таким чином, позов до перевізника може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 ГК України.

Як встановлено судом претензія позивача до відповідача пред`явлена 10.09.2019, що не заперечувалося сторонами та підтверджується копією претензії, долученої до матеріалів справи. Відповідачем у листі-повідомлення від 08.10.2019 претензію повернуто позивачу для переоформлення, при цьому не зазначено про відмову у здійсненні сплати штрафу. Таким чином,враховуючи наведені вище доводи, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 18.10.2019, про що свідчить штемпель прийняття позовної заяви відділом суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (вул. М. Раскової, буд. 4А, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 36240675) штраф у розмірі 5755 грн 72 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн 00 коп, а всього 7676 грн (сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 72 (сімдесят дві) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 21.12.2019.

Суддя В.О.Демидов