Рішення

від 21.12.2019 по справі 912/2880/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 рокуСправа № 912/2880/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовом: Фермерського господарства Смоляра Олега Анатолійовича,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології"

про стягнення 25 180,85 грн.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Смоляра Олега Анатолійовича (далі - ФГ Смоляра О.А.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології") про стягнення 25 180,85 грн, з яких 22 416,00 грн сума основної заборгованості, 792,24 грн - 3% річні та 1972,61 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами усного договору про поставку товару після здійснення попередньої оплати. Правовими підставами позову позивач вказує ст. ст. 205, 253, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою від 21.10.2019 господарський суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

До спливу строку, визначеного судом, 28.10.2019 від позивача надійшов лист, до якого додані документи, що свідчать про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 01.11.2019 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті розпочати з 29.11.2019. Також цією ухвалою надано сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, оскільки ухвала від 01.11.2019 ним отримана 14.11.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а отже строк для подання відзиву на позов сплив 29.11.2019 (а.с. 35).

Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

Позивач зазначає, що 03.08.2018 між ФГ Смоляра О.А. та ТОВ "Техніка і технології" вчинено усний правочин, за яким позивач зобов`язується оплатити вартість товару відповідно до наданого рахунку на оплату по замовленню № 9000372 від 27.07.2018, а відповідач у свою чергу, зобов`язується поставити ніж подрібнювач TRL MR-MT 280 Y 6088 тип Е (Tierre) (далі - Товар) у кількості 80 шт. на загальну суму 22 416, 00 грн.

На виконання відповідного правочину, зазначає позивач, відповідач виставив йому рахунок на оплату по замовленню № 9000372 від 27.07.2018 (а.с. 29), який оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 251 від 03.08.2018 (а.с. 31).

Всупереч усній домовленості ТОВ " Техніка і технології" не поставило обумовлений Товар, за який позивачем було сплачено кошти.

У зв`язку з чим, позивач листом від 02.11.2018 звернувся до відповідача з проханням повернути перераховані кошти за непоставлений Товар в сумі 22 416, 00 грн (а.с. 30).

Відповідний лист-вимога отримана відповідачем 08.11.2018, що підтверджується відповідною відміткою із зазначенням дати отримання, печатки та підпису. Проте, відповідач ніяким чином на вимогу не відреагував, грошові кошти не повернув.

У зв`язку з чим ФГ Смоляра О.А., з метою захисту порушеного права, звернулось до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 ГК України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Загальний порядок укладення господарських договорів, тобто договорів між суб`єктами господарювання, визначено ст. 181 ГК України.

Частина 1 наведеної вище норми передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З підстав викладеного, господарський суд вважає доведеними повідомлені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1); якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Досліджуючи обставини строку поставки Товару, згідно оплаченого рахунку № 9000372 від 27.07.2019, господарським судом враховано наступне.

Позивач додав до позову лист № 2 від 02.11.2018, відповідно до якого Голова ФГ Смоляра ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . просить повернути кошти за непоставлений товар, перераховані платіжним дорученням № 251 від 03.08.2018 в сумі 22416 грн, сплачені згідно виставленого відповідачем рахунку № 9000372 від 27.07.2018 (далі - товар, а.с. 30).

Такий лист - вимогу вручено представнику ТОВ "Техніка і технології" 08.11.2018, що підтверджується підписом, який засвідчено печаткою ТОВ "Техніка і технології".

Зі змісту листа № 2 від 02.11.2018 випливає, що строк поставки товару закінчився і такий товар не був поставлений відповідачем, як продавцем, внаслідок чого у позивача, як покупця, що фактично оплатив зазначений у рахунку товар, виникло право, зокрема, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, на його адресу направлені копії позову з додатками, останній мав право, у разі наявності будь-яких заперечень або непогодження із викладеними у позові обставинами, подати відзив на позов та відповідні докази щодо поставки товару чи повернення коштів, проте таких доказів відповідач до суду не надав.

Також відповідач не заперечив і не спростував доводів позивача щодо обов`язку поставки товару у строк до 02.11.2018, про що йдеться у листі від 02.11.2018 № 2 і який отримано повноважним представником відповідача 08.11.2018 (а.с. 30).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Враховуючи зазначені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладенні Договору поставки у спрощений спосіб дійсно погодили строк поставки товару, а також те, що станом на 02.11.2018 цей строк є таким, що закінчився.

Досліджуючи зміст листа № 2 від 02.11.2018, господарський суд відповідно доходить висновку, що належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі непоставки товару відповідачем є вручення цього листа 08.11.2018 представнику відповідача враховуючи наступне.

З положень ч. 2 ст. 693 ЦК України випливає, що у разі порушення продавцем строку поставки товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Зазначена вище правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду, від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Можливість обрання певно визначеного варіанту правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом у своїй постанові від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 (п. 5.22).

Отже, лист є належною формою звернення до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З підстав викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару, а аткож відсутність доказів повернення сплачених грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Техніка і технології" на користь ФГ Смоляра О.А. попередньої оплати в розмірі 22 416,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 792,24 грн за період 04.08.2018-07.10.2019 та інфляційних втрат в розмірі 1972,61 грн за період червень 2018 року - серпень 2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був поставити товар наступного дня після здійснення оплати за товар - 04.08.2018. Правовим обґрунтуванням зазначено абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 та ст. 253 ЦК України.

Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись цією нормою, позивач вважає, що підлягає застосуванню норма статті 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, на думку позивача, перебіг строку, в який відповідач має поставити товар розпочинається після настання події - здійснення попередньої оплати позивачем. Проте позивачем не доведено суду, що сторони узгодили, що поставка товару пов`язана з днем оплати товару, як це вимагається статтею 253 ЦК України.

Зі змісту ст. 526 ЦК України, на яку посилається сам позивач, вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог цього Кодексу. Стаття 253 ЦК України міститься в загальних положеннях і містить відсилання "після відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок", проте, навіть в разі усної домовленості сторін про поставку товару на наступний день після здійснення попередньої оплати, у позивача ще не виникло права на повернення попередньої оплати, а тому і не розпочався термін прострочення такого повернення.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, продавець має повернути попередню оплату після отримання вимоги покупця про таке повернення. Оскільки така вимога отримана продавцем 08.11.2018, то з огляду на нездійснення повернення коштів, з 09.11.2018 почався строк прострочення виконання зобов`язання щодо поверненню попередньої оплати.

Отже, нарахування 3% річних можливе з 09.11.2018 і по день, визначений позивачем у позові - 07.10.2019. За розрахунком суду 3% річних за вказаний період складає 613,52 грн.

Нарахування інфляційних втрат можливе з листопада 2018 року по місяць, визначений позивачем у позові - серпень 2019 року. За розрахунком суду сума інфляційних втрат за вказаний період складає 1117,73 грн.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи господарським судом також враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц, про те, що у разі, коли продавець не передав товару та не повернув сплачені за нього кошти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої вартості товару, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

З підстав вищевикладеного, позовні вимоги ФГ Смоляра О.А. у даній справі підлягають частковому задоволенню в сумі 24 147,25 грн, з яких 22 416 грн основного боргу (попередня оплата), 613,52 грн - 3% річних, 1117,73 грн - інфляційні втрати. У задоволенні позову в іншій частині позивачу слід відмовити.

На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України ФГ Смоляра О.А. у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, а саме: 1921,00 грн, та 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу.

У відповідності п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У зв`язку з відсутністю договору про надання правничої допомоги, всіх необхідних доказів зазначених у ст. 126 ГПК України та у зв`язку з відсутністю у прохальній частині позовної заяви вимог щодо стягнення суми правничої допомоги, господарський суд не розглядає питання розподілу витрат на правничу допомогу.

Судовий збір за правилами ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства Смоляра Олега Анатолійовича (28431, Кіровоградська обл., Компаніївський р-н, с. Першотравенка, вул. Лобачевського, буд. 6, ідентифікаційний номер 35232663) 22 416 грн суми основної заборгованості, 613,52 грн - 3% річних, 1117,73 грн інфляційних втрат та 1842,15 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу - Фермерському господарству Смоляра Олега Анатолійовича за адресою: 28431, Кіровоградська обл., Компаніївський р-н, с. Першотравенка, вул. Лобачевського, буд. 6

відповідачу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103.

Суддя Л.С. Вавренюк