Ухвала

від 20.12.2019 по справі 915/2410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

УХВАЛА

20 грудня 2019 року Справа № 915/2410/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви : Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об`єднання (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, буд. 5; ідентифікаційний код 31537375)

про видачу судового наказу

про: стягнення з Приватного підприємства Моноліт (55002, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 17, кв. 64; ідентифікаційний код 31979365) заборгованості у розмірі 9385,14 грн та судового збору в сумі 192,10 грн,

В С Т А Н О В И В:

13.12.2019 Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об`єднання звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 2225 від 05.12.2019 про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Моноліт заборгованості у розмірі 9385,14 грн та судового збору в сумі 192,10 грн.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з таким:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне об`єднання , слідує, що заявник просить стягнути з Приватного підприємства Моноліт заборгованість в сумі 9385,14 грн, яка виникла за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 395/15 від 01.12.2015 за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року.

До заяви, в обґрунтування вказаної суми заборгованості заявником додано: копію зазначеного договору з додатками до нього; два акти приймання-передачі приміщення (від 09.02.2006 про прийняття орендованого майна боржником та від 25.10.2019 про повернення орендованого майна); рахунки згідно договору за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року; п`ять претензій (без доказів їх направлення боржнику) Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об`єднання до Приватного підприємства Моноліт (від 16.01.2019 № 113 на суму 1293,23 грн, від 24.04.2019 № 961 на суму 6247,56 грн, від 13.05.2019 № 1096 на суму 7685,09 грн, від 07.08.2019 № 1955 на суму 7569,50 грн, від 28.10.2019 № 1871 грн на суму 9231,84 грн); лист Приватного підприємства Моноліт від 14.05.2019 № 4 з проханням розірвати договір № 395/15 та зобов`язанням погасити заборгованість в сумі 6247,56 грн.

Крім того, до заяви додано Розрахунок нарахування та сплати за період з 01.01.2018р-31.10.2019р за Договором Оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська № 395/15 від 01.12.15р з ПП Моноліт від імені якого дії директор Полупаненко М.М. , у вигляді таблиці.

Інших доказів на підтвердження орендних правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Проаналізувавши наведені вище норми процесуального права та докази, у сукупності з доводами заяви про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне зауважити таке:

По-перше , докази додані до заяви про видачу судового наказу містять суперечності з викладеним в тексті заяви обґрунтуванням . Так, Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне об`єднання на арк. 2 заяви стверджується про нарахування орендної плати та експлуатаційних платежів за період з грудня 20 18 року по листопад 2019 року на суму 9385,14 грн. Відповідна заборгованість, за твердженням заявника підтверджується рахунками, перелік яких наведений у таблиці Розрахунок нарахування та сплати за період з 01.01.2018р-31.10.2019р за Договором Оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська № 395/15 від 01.12.15р з ПП Моноліт від імені якого дії директор Полупаненко М.М. .

Разом із тим, як з вказаної таблиці, так і з наданих до заяви рахунків вбачається, що періодом відповідних нарахувань виступає грудень 20 17 року - листопад 2019 року .

Крім того, за умовами п. 11.1, 11.1.1 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 395/15 від 01.12.2015, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01 грудня 2015 р. до 30 листопада 2018 р. включно. У разі подання нового звіту про вартість орендованого майна, строк дії договору може бути продовжено до 30 червня 2019 року.

Відповідно до п. 3.9 наведеного договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Акт прийому-передачі орендованого приміщення від Приватного підприємства Моноліт до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об`єднання було складено 25.10.2019.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу також слідує, що орендоване майно фактично використовувалося боржником до 25.10.2019 включно.

Таким чином, у відповідності до умов п. 3.9 Договору, орендна плата Приватним підприємством Моноліт мала сплачуватись до 25.10.2019.

Всупереч наведеному, заявником розрахунок заборгованості зі сплати орендних платежів здійснено по листопад 2019 року.

Отже, докази, долучені до матеріалів заяви про видачу судового наказу, містять суперечності, що не може свідчити про безспірність заявлених вимог.

По-друге , Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне об`єднання до заяви додано копії рахунків, які містять складові з посиланням на інші зобов`язання боржника по Договору № 395/15 від 01.12.2015, ніж орендна плата, а саме: вивіз ТПВ, захоронення ТПВ, відшкодування вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, відшкодування вартості спожитої електроенергії. Відповідні складові відображені також у розрахунку, наданому до заяви у вигляді таблиці.

Водночас, дані по сумам, які зазначені в рахунках та відображені в розрахунку документально не підтверджені , крім того в заяві про видачу судового наказу відсутня будь-яка мотивація щодо визначення розміру та порядку нарахування цих сум.

По-третє , заява не містить належного викладу обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника з посиланням на конкретні докази, зокрема: щодо розміру часткової оплати боржником відповідних платежів; щодо виставлення боржнику рахунків, доданих до заяви.

З урахуванням наведених вище обставин, у суду відсутня можливість перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку суми боргу та дійти до висновку про виникнення або порушення прав грошової вимоги на заявлену до стягнення суму.

Таким чином, оскільки із поданої заяви не вбачається порушення права грошової вимоги Комунального підприємство Житлово-експлуатаційне об`єднання на суму 9385,14 грн, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Частиною 2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись п.п. 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Комунальному підприємству Житлово-експлуатаційне об`єднання у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Моноліт заборгованості у розмірі 9385,14 грн та судового збору в сумі 192,10 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова