Рішення

від 16.12.2019 по справі 916/3088/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3088/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Голоденко І.О .

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» (вул. Центральна, 32, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська обл., 65401)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» (вул. Нагірна, 3, с. Каїри, Лиманський район, Одеська обл., 67514)

про стягнення 99394,32 грн, -

за участю представників учасників справи:

від позивача : Третьякова Я.Ю.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Гектар звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 99391,32 грн, з яких: 68995,00 грн основної заборгованості; 26949,56 грн пені та 3449,76 грн штрафу.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №2/0110-18 від 01.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар.

Під час розгляду справи по суті позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги до відповідача та просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справ не з`являвся, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Гектар було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків, які спричинили винесення ухвали про залишення позову без руху, ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Гектар було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27 листопада 2019 о 10год.00хв.

27.11.2019 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до 16 грудня 2019 о 10год. 30хв. Про перерву в судовому засіданні представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідача шляхом направлення ухвали суду в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 16.12.2019 було оголошено перерву з 10год.30хв. до 14год.00хв.

16.12.2019 у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація гектар (постачальник) та Приватним підприємством Україна (покупець) було укладено договір поставки №2/0110-18 (а.с.40-45, т.1), згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, у кількості та асортименті згідно специфікації, які є невід`ємними частини даного договору.

Згідно з п.2.1. асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікацій постачальника, погодженої покупцем.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору на підставі рахунку постачальника на оплату покупець проводить попередню оплату товару, зазначеного в специфікаціях, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його виставлення у розмірі 100% вартості товару. Якщо за заявкою покупця товар поставляється партіями то оплата проводиться у наступному порядку: 100% вартості товару за партію оплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Згідно з п.5.5. договору моментом здійснення поставки товару постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видаткової документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

За умовами п.п. 7.2., 7.3., 7.4. договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості. Крім пені, передбаченої п.7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за простроченими грошовими зобов`язаннями за цим договором не обмежується строком, визначеним ч.6 ст. 232 ГК України.

Згідно з п.8.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками та діє 1 (один) рік.

Відповідно до специфікації, яка є додатком до вищевказаного договору, відповідач погодив поставку товару (гербіцид імперіал 10 л) вартістю 91770,00 грн (а.с.77, т.1). Вказаний товар, вартістю 91770,00 грн, позивач поставив, а відповідач отримав за видатковою накладною від 23.11.2019 №934 (а.с.46, т.1).

Відповідач за отриманий від позивача товар за вищевказаною накладною розрахувався частково та сплатив позивачу 22775,00 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 24.07.2019 №73 (а.с.47, т.1). Інших доказів, що підтверджують здійснення відповідачем оплати за спірним договором, матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.48-56, т.1) позивач звертався до відповідача з претензіями від 28.08.2019 №28082019 та 16.09.2019 №16092019, в яких вимагав від відповідача сплатити позивачу кошти за поставлений товар в сумі 68995,00 грн протягом 10 днів з дня отримання претензії. Відповідач на вищевказані претензії позивача не відреагував, заборгованість за отриманий від позивача товар за вищевказаною накладною в сумі 68995,00 грн не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

З врахуванням викладеного, станом на час розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем по договору за вищевказаний товар становить 68995,00 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем позивачу вартості поставленого товару, останнім нараховані до стягнення з відповідача відповідно до умов договору штраф в сумі 3449,75 грн та пеня в сумі 26949,00 грн. Розрахунок суми пені позивачем здійснено з врахуванням часткової оплати, а саме: за період з 26.11.2019 по 23.07.2019 на суму боргу 91770,00 грн; за період з 24.07.2019 по 15.10.2019 на суму боргу 68995,00 грн.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 01.10.2018 №2/0110-18 у сумі 68995,00 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар у визначений договором строк суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня та штраф.

Водночас, при перевірці розрахунку суми пені, долученого позивачем до позовної заяви (а.с.59, т.1), судом встановлено його часткову невірність, що обумовлена у неврахуванні позивачем при здійсненні розрахунків умов договору, яким передбачено обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар протягом 3 банківських днів, а не календарних, а також положень ст. 263 ЦК України, а отже відповідачем порушено грошове зобов`язання по спірним коштам починаючи з 29.11.2019. З огляду на зазначене, судом здійснено власний розрахунок суми пені в межах періоду, визначеного позивачем, та згідно якого сума пені складає 26538,20 грн.

Розрахунок заявленого позивачем штрафу в сумі 3449,75 грн судом перевірено, встановлено його вірність та відповідність умовам договору та нормам законодавства України.

Водночас, суд вважає за необхідне за власною ініціативою вирішити питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Так, при зменшенні розміру пені та штрафу, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені та штрафу. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру пені суд враховує, що сума нарахованих разом пені та штрафу є значною, оскільки сума заявлених штрафних санкцій складає майже 50% від суми основного боргу, а також те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у спірних відносинах.

Зазначені вище обставини, на переконання суду, є підставою для зменшення розміру пені, у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 30%, при цьому, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація гектар , заявлені до Приватного підприємства Україна , підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача основний борг в сумі 68995,00 грн, пеню в сумі 18576,74 грн та штраф в сумі 3449,76 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, при визначені суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що розмір пені позивачем було розраховано невірно, водночас, часткове зменшення судом розміру пені не впливає на розподіл судового збору, з врахуванням вищевказаних роз`яснень.

Приймаючи до уваги зазначене, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1913,05 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» (вул. Нагірна, 3, с. Каїри, Лиманський район, Одеська обл., 67514, код ЄДРПОУ 30480758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» (вул. Центральна, 32, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська обл., 56401, код ЄДРПОУ 39908705) основний борг в сумі 68995 /шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять/ грн. 00 коп., пеню в сумі 18576 /вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість/ грн. 74 коп., штраф в сумі 3449 /три тисячі чотириста сорок дев`ять/ грн. 76 коп. та судовий збір в сумі 1913 /одну тисячу дев`ятсот тринадцять/ грн. 05 коп.

3 . В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 грудня 2019 р.

Суддя Д.О. Бездоля