Рішення

від 21.12.2019 по справі 920/1112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2019 Справа № 920/1112/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1112/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гелікон груп (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 38619045)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю В.Ч.Груп (40022, м.Суми, проїзд Довженка, 8; код ЄДРПОУ 41671477)

про стягнення 21 400,66 грн,

установив:

01.11.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 10288,49 грн основного боргу, 3595,70 грн пені, 1028,85 грн штрафу у розмірі 10%, 3080,73 грн 3% річних, 794,16 грн інфляційних збитків за неналежне виконання умов договору поставки № 16/08/18-1 від 16.08.2018; 2001,60 грн основного боргу, 373,15 грн пені, 63,83 грн 3% річних, 174,15 грн інфляційних збитків за неналежне виконання умов договору про надання послуг по перевезенню вантажу № 08/10/18-1 від 08.10.2018; а також 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.11.2019 відкрито провадження у справі № 920/1112/19; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 26.11.2019; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 06.12.2019; встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення до 16.12.2019.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Однак, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача: 40022, м. Суми, проїзд. Довженка, буд. 8, повернута на адресу суду 12.12.2019. В довідці відділення поштового зв`язку зазначено причину повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за запитом № 1005930368 від 06.11.2019, станом на 06.11.2019 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю В.Ч.Груп (41671477) знаходиться за адресою: 40022, м. Суми, проїзд Довженка, 8.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання, відсутності адресата, інше.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення (ухвали) є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до поштового штампу, на довідці про причини повернення, зазначена дата 11.12.2019.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч.6 ст. 242 ГПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області, ухвала господарського суду Сумської області про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу - ТОВ В.Ч.Груп 11.12.2019 .

Станом на 20.12.2019 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

16.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гелікон Груп (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю В.Ч.Груп (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір поставки №16/08/18-1.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору позивач зобов`язався постачати (передавати у власність) відповідача товар, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1. договору поставки товар поставлявся покупцю партіями, а згідно з п. 2.2.2. договору кожна партія товару визначається згідно рахунку та видаткової накладної (або специфікації), в яких зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та ціна з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку (або специфікації) та видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.6. договору за окремою домовленістю сторін постачальник має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої партії товару згідно з п. 4.2. договору, поставити його покупцю. В цьому разі покупець повинен оплатити повну вартість поставленого товару не пізніше трьох банківських днів з дати поставки.

Як встановлено судом, поставки товарів відповідачу здійснювались позивачем на умовах п. 4.2. та п. 3.6. спірного договору.

Як зазначав позивач, на виконання умов зазначеного договору він здійснив поставки товарів відповідачу на загальну суму 125 811,72 грн.

Наданими позивачем виписками по рахунку від 17/08/2018, 20/08/2018, 21/08/2018, 27/08/2018, 28/08/2018, 30/08/2018, 12/09/2018, 14/09/2018, 12/10/2018, 19/10/2018, 24/10/2018 підтверджується факт часткової оплати за поставлені позивачем товари. Однак у порушення умов договору відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар на загальну суму 10288,49 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) згідно наступних видаткових накладних:

1. № 136 від 22.10.2018 на загальну суму 1036,03 грн на поставку бордюра дорожнього 100x30x15 в кількості 4 шт. (рахунок на оплату ТОВ Гелікон Груп № 836 від 22.10.2018) - неоплачена частина складає 874,43 грн;

2. № 142 від 23.10.2018 на загальну суму 518,02 грн. (з ПДВ) на поставку бордюра дорожнього 100x30x15 в кількості 2 шт. (рахунок на оплату ТОВ Гелікон Груп №844 від 23.10.2018);

3. № 166 від 24.10.2018 на загальну суму 2960,02 грн (з ПДВ) на поставку щебня фр.20-40 мм в кількості 4 м 3 (рахунок на оплату ТОВ Гелікон Груп № 865 від 24.10.2018;

4. № 203 від 29.10.2018 на загальну суму 2960,02 грн (з ПДВ) на поставку щебня фр.20-40 мм в кількості 4 м 3 (рахунок на оплату ТОВ Гелікон Груп № 898 від 29.10.2018);

5. № 4 від 01.11.2018 на загальну суму 2976,00 грн (з ПДВ) бордюра тротуарного 100x20x8 в кількості 24 шт. (рахунок на оплату ТОВ Гелікон Груп № 923 від 01.11.2018).

Відповідачем вищевказаний товар прийнятий без зауважень, про що свідчать видаткові накладні, підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

Суд враховує, що відповідач 14.09.2018 повторно здійснив оплату рахунку позивача № 460 від 22.08.2018 на суму 5760,00 грн, тому позивач, керуючись п. 4.4. договору, врахував суму 5760,00 грн, сплачену 14.09.2018, для погашення залишку заборгованості в сумі 5598,40 грн (з ПДВ) за накладною № 28 від 08.10.2018 на загальну суму 49600,00 грн (з ПДВ) після здійснення по ній відповідачем часткової оплати в сумі 44001,60 грн. (з ПДВ) та для часткового погашення заборгованості в сумі 161,60 грн (з ПДВ) за накладною № 136 від 22.10.2018 на загальну суму 1036,03 грн (з ПДВ). Відтак залишок несплачених коштів за накладною № 136 від 22.10.2018 склав 874,43 грн (з ПДВ).

Крім того, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, сформованого відповідачем та надісланого позивачу, який підписано сторонами та скріплено відбитками печаток сторін, відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 12290,14 грн (в т.ч. ПДВ 20%).

До вказаної суми заборгованості включена також заборгованість по простроченій оплаті транспортних послуг, які були надані позивачем відповідачу згідно акту наданих послуг № 75 від 08.10.2018 на загальну суму 2001,60 грн (з ПДВ) за укладеним між сторонами договором з надання послуг по перевезенню вантажу №08/10/18-1 від 08.10.2018.

Відповідно до п. 2.1. договору з надання послуг по перевезенню вантажу №08/10/18-1 вартість наданих послуг встановлюється за домовленістю сторін та визначається в рахунку виконавця та в актах наданих послуг, які є підставою для оплати.

Відповідно до п. 2.2. договору № 08/10/18-1 розрахунки замовника з виконавцем за даним договором здійснюється в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі по факту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури та акту наданих послуг.

Згідно з умовами п. 2.3. договору сторони складають акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг. Фактом надання послуг є дата, визначена в акті наданих послуг виконавця. Підписанням акту наданих послуг замовник погоджується, що послуги виконавцем надані якісно, своєчасно та в повному обсязі згідно замовлення та за узгодженою вартістю.

Так, послуги за договором № 18/10/18-1 відповідачем були прийняті у повному обсязі без зауважень, про що свідчить акт наданих послуг № 75 від 08.10.2018, підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, а також рахунок на оплату №781 від 08.10.2018, виписаний позивачем.

Отже, на виконання умов договору № 08/10/18-1 з надання послуг від 08.10.2018 ТОВ В.Ч. Груп зобов`язане було здійснити оплату наданих послуг по факту їх надання - 08.10.2018, але у порушення умов договору цього не вчинило та заборгованість в сумі 2001,60 грн (з ПДВ) позивачу не оплатило.

На дату ухвалення рішення у даній справі матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості за поставлений товар та надані послуги з перевезення вантажів, відповідачем про причини несплати коштів не повідомлено.

Відтак суд доходить висновку про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті товару, поставленого позивачем, на загальну суму 10288,49 грн та наданих позивачем послуг з перевезення вантажів на суму 2001,60 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав, встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плат.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару та наданих позивачем послуг з перевезення вантажів у повному обсязі не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як відповідач не надав суду доказів безпідставності позовних вимог чи доказів, які б свідчили про належне виконання ним договірних зобов`язань.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10288,49 грн заборгованості за поставлений товар та 2001,60 грн заборгованості за послуги з перевезення вантажів правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3595,70 грн пені, 3080,73 грн 30% річних, 794,16 грн інфляційних нарахувань 1028,85 грн штрафу, нарахованих відповідачу за неналежне виконання умов договору поставки № 16/08/18-1 від 16.08.2018, та 373,15 грн пені, 63,83 грн 3% річних, 174,15 грн інфляційних нарахувань згідно умов договору перевезення вантажів № 08/10/18-1 від 08.10.2018, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена можливість визначення у договорі розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4. договору поставки № 16/08/18-1 у разі прострочення оплати покупцем за поставлений товар постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), 30% річних та інфляційні збитки, нараховані на суму заборгованості. Строк, за який нараховуються штрафні санкції за цим договором, встановлюється до моменту погашення заборгованості та не обмежується строком, визначеним чинним законодавством. За прострочення оплати понад один календарний місяць покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно з п. 6.5. договору сторони домовилися застосовувати до вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання та неналежне виконання грошових зобов`язань позовну давність в три роки.

Відповідно до приписів чинного законодавства України та п.п. 6.4.-6.5. договору поставки позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), в сумі 3595,70 грн; 30% річних в сумі 3080,73 грн; інфляційні збитки в сумі 794,16 грн; штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно оплаченого товару в сумі 1028,85 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору № 08/10/18-1 про надання послуг з перевезення вантажів від 08.10.2018 у випадку порушення замовником строку оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення платежу, від суми недоотриманих коштів за кожен прострочений день, а також 3% річних.

Відповідно до п. 5.2. договору про надання послуг та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу за прострочення оплати послуг з перевезення пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати в сумі 373,15 грн; 3% річних в сумі 63,83 грн; інфляційні збитки в сумі 174,15 грн.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної програми Ліга: Закон. Підприємство 9.5.3. ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон 2019 розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, розмір облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення відповідача, індекси інфляції, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум пені, відсотків річних, штрафу та інфляційних нарахувань.

Водночас при перевірці нарахованих сум інфляційних втрат судом враховано позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Так судом не взято при перерахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, нарахованих згідно умов договору поставки № 16/08/18-1 від 16.08.2018 жовтень 2018 року (враховуючи, що оплата за видатковими накладними № 136 від 22.10.2018, №142 від 23.10.2018, № 166 від 24.10.2018 мала бути здійснена відповідно 25, 26, 29 числа місяця). Також за результатом здійснених розрахунків суд частково задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків за неналежне виконання умов договору з надання послуг по перевезенню вантажу №18/10/18-1.

Відтак, за результатом перевірки розрахунків позивача в частині стягнення нарахованих сум штрафних санкцій та інших нарахувань на суму заборгованості, суд доходить висновку про їх часткове задоволення, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3595,70 грн пені, 3080,73 грн 30% річних, 664,76 грн інфляційних нарахувань, 1028,85 грн штрафу, нарахованих відповідачу за неналежне виконання умов договору поставки № 16/08/18-1 від 16.08.2018, та 373,15 грн пені, 63,83 грн 3% річних, 165,55 грн інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору перевезення вантажу № 08/10/18-1 від 08.10.2018.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що позов задоволено частково, суд відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодовує позивачу витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В.Ч.Груп (40022, м.Суми, проїзд Довженка, 8; код ЄДРПОУ 41671477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гелікон груп (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 38619045) 10288,49 грн. основного боргу, 3595,70 грн пені, 3080,73 грн 30% річних, 664,76 грн інфляційних нарахувань, 1028,85 грн. штрафу у розмірі 10% за неналежне виконання умов договору поставки №16/08/18-1 від 16.08.2018; 2001,60 грн основного боргу, 373,15 грн пені, 63,83 грн 3% річних, 165,55 грн інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору з надання послуг по перевезенню вантажу № 08/10/18-1 від 08.10.2018; 1906,21 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.12.2019.

Суддя В.Л. Котельницька