Постанова

від 19.12.2019 по справі 916/1649/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1649/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю.Б.

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 (судді: Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 (суддя Демешин О. А.) у справі

за позовом Професійної спілки працівників морського порту "Чорноморськ"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про стягнення 218 700,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2019 Професійна спілка працівників морського порту "Чорноморськ" (далі - Профспілка працівників морського порту "Чорноморськ") звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ") про стягнення 218700,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ДП "МТП "Чорноморськ" прийнятих за колективним договором зобов`язань щодо перерахування коштів для забезпечення цільового фінансування оздоровчої програми для дітей працівників ДП "МТП "Чорноморськ".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, провадження у справі закрито, роз`яснено Профспілці працівників морського порту "Чорноморськ" про віднесення розгляду даної справи до компетенції судів загальної юрисдикції.

2.2. За висновками місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції даний спір за своєю правовою природою є трудовим, оскільки виник внаслідок розбіжностей між сторонами у справі щодо виконання окремих положень колективного договору, а не під час здійснення сторонами господарської діяльності.

2.3. Апеляційний господарський суд також відхилив посилання Профспілки працівників морського порту "Чорноморськ" щодо необхідності застосування примирно-третейської процедури в даній справі, пославшись на викладену правову позицію у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №174/580/16-ц.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДП "МТП "Чорноморськ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 змінити у мотивувальній та резолютивній частинах.

3.2. На думку скаржника, в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду лише індивідуальні трудові спори, виключенням з чого є розгляд у судовому порядку спорів, визначених частиною четвертою статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а саме: щодо сприянню створення належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

3.3. Також скаржник зазначає, що можливість вирішення іншого виду колективних спорів у судовому порядку не передбачена, оскільки статтею 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" їх віднесено на розгляд примирної комісії чи трудового арбітражу.

3.4. Таким чином, скаржник просить виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 посилання на статтю 19 Цивільного процесуального кодексу України, висновок про те, що за своєю правовою природою цей спір є трудовим спором, а також виключити із резолютивної частини ухвали роз`яснення щодо віднесення цієї справи до юрисдикції загальних судів.

3.5. Крім того, скаржник просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 8.1.9 укладеного між сторонами колективного договору передбачено зобов`язання ДП "МТП "Чорноморськ" - адміністрації порту, перераховувати на рахунки профспілкових організацій порту необхідні кошти для забезпечення фінансування оздоровчих програм, що проводяться для портовиків та їх дітей в оздоровчому комплексі "Альбатрос", а також на проведення культурно-масових та спортивних заходів, програм з медичного обслуговування та страхуванню портовиків та для забезпечення виконання соціальних програм.

4.3. Відповідно до протоколу засідання голів профспілок ДП "МТП "Чорноморськ" від 19.04.2018 з розподілу путівок у дитячій оздоровчий комплекс "Альбатрос" на сезон 2018 року на працівників ДП "МТП "Чорноморськ", які є членами профспілки, розподілені 27 путівок по 8100 грн, які в свою чергу розподілені серед працівників порту, членів профспілки.

4.4. Спір у справі виник внаслідок невиконання ДП "МТП "Чорноморськ" обов`язків за колективним договором щодо розподілу путівок та перерахування коштів для забезпечення цільового фінансування оздоровчої програми для дітей працівників ДП "МТП "Чорноморськ" в ОК "Альбатрос" за 2018 рік на загальну суму 218 700,00 грн.

4.5. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.6. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.7. Відповідно до частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

4.8. Частиною першою статті 4 Господарського кодексу України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, трудові відносини.

4.9. Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

4.10. Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

4.11. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси працівників при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) у порядку, встановленому законодавством. Представники профспілок беруть участь у діяльності примирних комісій, трудових арбітражів та інших органів, які розглядають колективний трудовий спір (конфлікт).

4.12. Статтею 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" закріплено, що колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

4.13. Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").

4.14. Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

4.15. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, спір у справі виник щодо виконання колективного договору, сторонами за яким є первинна профспілкова організація та роботодавець.

4.16. Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно здійснив кваліфікацію спірних правовідносин як трудових, та відніс вирішення даного спору на розгляд судів загальної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 174/580/16-ц.

4.17. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.18. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що порядок вирішення врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та розгляд таких спорів у порядку господарського судочинства не передбачений.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/11188/17.

4.19. Європейський суд з прав людини вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40; рішення від 01.12.2011 у справі "Андрієвська проти України" (заява № 34036/06).

4.20. Як зазначено в Доповіді щодо верховенства права Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії), правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

4.21. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки розгляд даної категорії спорів здійснюється за правилами цивільного судочинства.

4.22. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 21.10.2019) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

4.23. Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала свою позицію у подібних правовідносинах у справах № 174/580/16-ц та № 910/11188/17, то колегія суддів не вбачає підстав для передачі даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

4.24. Зважаючи на наведене, аргументи, викладені у касаційній скарзі ДП "МТП "Чорноморськ", не знайшли свого підтвердження, колегія суддів у межах доводів касаційної скарги та ураховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 174/580/16-ц та № 910/11188/17, не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно із частиною третьою статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. За положеннями пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Відповідно до частини шостої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.5. Отже, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено із додержанням норм процесуального права, та підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 у справі № 916/1649/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков