Постанова

від 19.12.2019 по справі 823/117/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Київ

справа №823/117/17

адміністративне провадження №К/9901/22115/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (судді: Короотких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа - голова Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області Денисюк Людмила Миколаївна про поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22 грудня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 23 грудня 2016 року;

-зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по день поновлення на роботі;

-стягнути з Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 823/836/16 його з 22 грудня 2016 року поновлено на роботі - заступника голови Христинівської РДА після незаконного звільнення. Однак, того ж дня розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22 грудня 2016 року позивача знову звільнено. При цьому, позивач вважає, що відповідач формально виконав рішення суду та повторно незаконно звільнив його.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року з урахуванням ухвали про виправленні описки від 15 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22 грудня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено позивача на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 23 грудня 2016 року.

Зобов`язано Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по 10 березня 2017 року у розмірі 15829,18 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код - 04061300) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у вигляді розміру судових витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 456, 52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22 грудня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", з посиланням на те, що звільнення позивача на підставі статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" неможливе, оскільки таке право нового голови Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М. зберігається у нього не більше ніж на наступний день з дня його призначення.

Тобто новий голова Христинівської районної державної адміністрації, який призначений 29 квітня 2016 року не міг звільнити позивача 22 грудня 2016 року, оскільки відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-XIV перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Оскільки позивача протиправно звільнено з роботи, суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення позивача на попередній роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що голова Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М., приймаючи розпорядження № 181-к від 22 грудня 2016 року про звільнення позивача, скористалась наданим їй пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-XIV правом звільнення з посад своїх заступників.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що у даному випадку на спірні правовідносини положення Кодексу законів про працю України та Закону України Про державну службу не поширюються, оскільки порядок призначення та звільнення заступників голів місцевих державних адміністрацій врегульований спеціальним законом.

Таким чином, юридичним наслідком призначення нового голови місцевої державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови місцевої державної адміністрації з займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Звільненню новопризначеним головою місцевої державної адміністрації своїх заступників на підставі частині третьої статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не повинно передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень.

Апеляційний суд зазначив, що застосування судом першої інстанції до вказаних спірних відносин норм статті 39-1 Кодексу законів про працю України є неприйнятним, оскільки за загальним правилом під час вирішення спорів з приводу публічної служби пріоритетним є норми спеціальних законів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року і ухвалити нову про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зокрема, на переконання скаржника, за відсутності чіткої процедури припинення повноважень заступниками голів своїх повноважень не можна звільняти працівника без дотримання відповідної процедури звільнення.

Вказував, що в оскаржуваному розпорядженні №181-к від 22.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 не зазначено жодної з передбачених статтею 83 Закону України "Про державну службу" підстав припинення державної служби та всупереч КЗпП України без подання заяви про припинення повноважень.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 19 червня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Желтобрюх І.Л., (судді) Білоус О.В. Данилевич Н.А.,

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

18 вересня 2015 року позивача призначено на посаду заступника голови Христинівської районної державної адміністрації відповідно до розпорядження голови адміністрації Ковбасюка О. № 97-к від 18 вересня 2015 року.

29 квітня 2016 року розпорядженням Президента України №186/2016-рп Денисюк Людмилу Миколаївну призначено новим головою Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області.

Розпорядженням голови Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М. №60-к від 01 червня 2016 року, за погодженням з головою Черкаської обласної державної адміністрації, яке викладене в листі №01/01-47/3199 від 30 травня 2016 року, позивача звільнено з займаної посади.

Розпорядженням голови Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М. №63-к від 06 червня 2016 року внесені зміни до розпорядження №60-к від 01 червня 2016 року відносно дати звільнення позивача, а саме з 01 червня 2016 року на 06 червня 2016 року.

Підставою для внесення таких змін став поданий позивачем листок непрацездатності серії АГХ №510339, який засвідчує непрацездатність останнього починаючи з 30 травня 2016 року по 04 червня 2016 року включно.

Розпорядженням голови Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М. № 180-к від 22 грудня 2016 року на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в адміністративній справі № 823/836/16 поновлено позивача на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області починаючи з 02 червня 2016 року, про що зроблено запис в трудову книжку позивача.

22 грудня 2016 року розпорядженням голови Христинівської районної державної адміністрації Денисюк Л.М. № 181-к позивача звільнено з займаної посади на підставі частини третьої статті 10, пункту 3 частини першої статті 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Не погоджуючись з таким розпорядженням від 22 грудня 2016 року № 181-к, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 року вказує, що перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи. Перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації. Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону №586 визначено, що голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10, 11 цього Закону.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

У спірних правовідносинах стаття 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації №586 визначає підстави звільнення позивача із займаної посади.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що доводи позивача про те, що при формулюванні причин її звільнення не має застосовуватися норми КЗпП України, оскільки, в даному випадку, на спірні відносини поширюються положення спеціального законодавства, а саме норми Закону №586.

Звільнення першого заступника голови районної державної адміністрації на підставі статті 10 Закону України № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.

Вказана норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, якої не містять КЗпП України чи Закон України Про державну службу . Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону №586 для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.

Пунктом 3 частини першої статті 39 та частини третьої статті 10 Закону №586 визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі частини третьої статті 10 Закону №586 не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону.

У силу приписів норми частини другої статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації (дію попередньої редакції, якої відновлено у зв`язку з втратою чинності Законом України 2592-VI від 07.10.2010 року згідно із Законом України №763-VII від 23.02.2014 року) перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Проте, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено необхідності обов`язкового погодження районною державною адміністрацією звільнення з посад першого заступника голови районної державної адміністрації, як і не встановлено юридичних наслідків недотримання такого погодження.

Враховуючи вищенаведене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що правомірним формулюванням причин звільнення позивача з посади першого заступника голови облдержадміністрації є у зв`язку з припиненням повноваження посадової особи відповідно до статті 10, пункту 3 частини першої статті 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації №586.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття спірного розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22 грудня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 "

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справа № 824/395/16а.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанцій і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовний заяві, які належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та зводяться до їх переоцінки.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 4, 345, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов