Постанова

від 16.12.2019 по справі 280/529/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2019 року

Київ

справа №280/529/19

адміністративне провадження №К/9901/24346/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А. ,

представників позивача - Чернова В. В., Комаренко О. Г.,

представника відповідача - Лабура М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (у режимі відеоконференції) касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя Бойченко Ю. П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року (судді Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.) у справі №280/529/19 за позовом Комунального підприємства Центральний парк культури та відпочинку Дубовий гай до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року Комунальне підприємство Центральний парк культури та відпочинку Дубовий гай (далі - Парк) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 24 січня 2019 року №0001071411.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем на 493683,67 грн земельного податку внаслідок надання в оренду земельних ділянок, на які розповсюджуються пільги з цього податку, є помилковим; жодна з указаних в акті земельних ділянок в оренду не передавалась, тому він не зобов`язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах; розрахунки податку є необґрунтованими.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року, позовні вимоги задовольнив.

При цьому суди виходили із того, що оскільки контролюючий орган не надав доказів надання позивачем в оренду земельних ділянок, на яких розташовані відповідні будівлі, то його висновки щодо наявності у позивача обов`язку сплачувати за перевірений період земельний податок на загальних підставах не узгоджується з приписами статті 284 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погодившись із цими судовими рішеннями, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Парк правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради позивачу у постійне користування для функціонування парку надано 54,6961 гектарів землі (за адресою: вул. Глісерна, м. Запоріжжя), що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 17 вересня 1998 року за № І-ЗП №002694.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Парку з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2018 року № 809/08-01-14-11/24908307.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287, пункту 284.3 статті 284 ПК України в частині заниження розміру плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності), що підлягає сплаті до бюджету у сумі 493683,67 грн, у тому числі за: 2015 рік - 17536,14 грн, 2016 рік - 157058,01 грн, 2017 рік - 166481,49 грн, 2018 рік - 152608,03 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2019 року №0001071411, яким збільшив на 617104,59 грн суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб (у тому числі 493683,67 грн - за податковим зобов`язанням та 123420,92 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За правилами статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункт 270.1 статті 270 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до підпункту а пункту 2.5 Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 6 Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) , звільнено від сплати податку, зокрема парки державної та комунальної власності.

Позивач, як парк комунальної власності, протягом 2015 - 2018 років користувався пільгою щодо сплати земельного податку.

На думку контролюючого органу, оскільки на земельній ділянці позивача, на яку розповсюджується пільга з земельного податку, розташовано нерухоме майно загальною площею 7665,4 м 2 , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Бегон-Компані , Приватному малому підприємству Фірма Вавілон , Товариству з обмеженою відповідальністю Запорізький Дубовий Гай , то в силу вимог пункту 284.3 статті 284 ПК України позивач має на загальних підставах сплачувати цей податок за земельні ділянки, розташовані під цими будівлями.

При цьому, відповідач зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за даними підприємствами земельні ділянки не зареєстровані, що свідчить про надання Парком земельних ділянок в оренду.

За правилами пункту 284.3 статті 284 ПК України якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивач не надавав у оренду спірні земельні ділянки, то дія цієї норми на нього не поширюється. Судження відповідача про надання Парком цих земельних ділянок в оренду іншим особам не підтверджене належними та допустимими доказами. Водночас, згідно з поясненнями, наданими представником позивача під час судового засідання, нарахування Парку земельного податку не ґрунтується на даних Державного земельного кадастру.

Окрім того, на думку колегії суддів, у випадку набуття суб`єктом на об`єкт нерухомого майна права власності, обов`язок сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій він розташований, в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України, переходить до набувача такого об`єкту.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Р. Ф. Ханова

Є. А. Усенко