Ухвала

від 20.12.2019 по справі 808/884/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2019 року

Київ

справа №808/884/18

адміністративне провадження №К/9901/34336/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Запоріжхлібтранс" до ГУ ДФС, про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.11.2017 №0015481402, №0015491402, №0015501402.

12.11.2018 відповідач повторно оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018. На обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що апеляційна скарга вперше подана 06.08.2018, тобто в межах встановленого строку на апеляційне оскарження. Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 апеляційна скарга повернута з підстав не сплати судового збору та не підтвердження повноважень представника ГУ ДФС на її підписання.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, підстави наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження визнані не поважними. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання її копії надати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку з обґрунтуванням інших причин поважності його пропуску.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018: не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018).

05.12.2019 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що вперше з апеляційною скаргою звернувся в межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку. Проте, у зв`язку з обмеженим фінансуванням витрат на сплату судового збору, відповідач був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги в межах строку, визначеного ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду