Постанова

від 21.12.2019 по справі 812/120/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року

Київ

справа №812/120/17

адміністративне провадження №К/9901/21412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - позивач, Регіональне відділення) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, Міжрегіональне управління), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати довідку № 17, що була складена та підписана 29 липня 2016 року робочою групою Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях в частині її положень та висновків, а саме сторінок 5, 7, 11, 12, 13 Довідки № 17;

- зобов`язати Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях вчинити певні дії, зокрема доопрацювати Довідку № 17, що була складена та підписана 29 липня 2016 року робочою групою Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях, в частині її скасованих положень та висновків, а саме сторінок 5, 7, 11, 12, 12, 13 Довідки № 17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Довідку робочої групи Міжрегіонального управління від 29 липня 2016 року № 17 (далі - Довідка № 17), яку складено за результатами позапланової безвиїзної перевірки інформації, викладеної у скарзі гр. ОСОБА_1 щодо неправомірної, на думку заявника, дій керівництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Позивач вважає, що Довідка № 17 є протиправною та підлягає скасуванню в частині окремих положень та висновків.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки перевіряючих, викладені в довідці, не породжують та не змінюють права та обов`язки позивача.

Судами встановлено, що позивач, не вказує на протиправність активної поведінки відповідача, а вказує лише на помилковість його висновків, викладених в Довідці.

Суди вказували, що перевірка позивача проведена з дотриманням Порядку проведення Головдержслужбою перевірок, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 29 квітня 2011 року № 116 з дотриманням порядку її призначення, проведення та оформлення відповідною Довідкою. Відповідачем також враховані зауваження позивача на первісну довідку та в певній частині відповідач відкоригував Довідку.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 23 червня 1997 року № 2-зп, за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовують одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Усі рішення суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

За висновкам судів попередніх інстанцій довідка № 17 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке порушує чиїсь права, а лише є матеріалами перевірки, які можуть бути реалізовані.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зокрема, на переконання скаржника відповідачем порушено п.7.3 та п.7.5 Порядку проведення Головдержслужбою перевірок, затвердженого наказом Головного управління державної служби Україні від 29 квітня 2011 року № 116 (далі - Порядок № 116), якими чітко та однозначно унормовано, що при оформленні результатів перевірки повинні додержуватися об`єктивність, достовірність, обґрунтованість, ясність і вичерпність опису виявлених фактів та інших даних та не допускається викладення у довідці про перевірку припущень та відомостей, не підтверджених документально, а також п.5.3, відповідно до якого визначено обов`язки керівника та членів робочої групи, які не можуть порушуватися при проведенні перевірки, в чому числі обов`язок дотримуватися принципів законності, повноти, об`єктивності, достовірності та доказовості результатів перевірки.

На підставі викладеного, позивач вважає, що Довідка № 17 є протиправною, оскільки вона суперечить приписам чинного законодавства України.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 11 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шарапа В.М., (судді) Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17 червня 2016 року на ім`я Голови Національного агентства України з питань державної Ващенка К.О. надійшла скарга завідувача сектору контролю та аудиту Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області ОСОБА_1 від 14.06.2016 щодо неправомірних, на думку заявника, дій керівництва цього державного органу та прохання провести перевірку стану дотримання вимог законодавства України щодо прав державного службовця та надання оцінки фактам.

29 червня 2016 року Голова Нацдержслужби Ващенка К.О. надав доручення начальнику Управління Рибальченку Д.О. в межах наданих повноважень розглянути звернення ОСОБА_1 від 14.06.2016 та провести виїзну або безвиїзну перевірку, за результатами розгляду повідомити автора зазначеного листа.

Листом від 04 липня 2016 року № 02-35/347 відповідач повідомив позивача про проведення безвиїзної позапланової перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_1 щодо неправомірних дій керівництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області при проходженні державної служби завідувача сектору контролю та аудиту ОСОБА_1 , а саме виключення з кадрового резерву, і складу конкурсних комісій, проведення щорічного оцінювання державного службовця, призначеного на посаду у звітному періоді, попередження про зміну істотних умов праці, відмова у проведенні звинувачень або підозри та надання до 08.07.2016 на адресу Управління пояснень, матеріалів за переліком.

15 липня 2016 року позивач з рекомендованим повідомленням направив до відповідача лист від 15 липня 2016 за № 11-01-03881 з копіями запитуваних відповідачем документів відповідно до переліку та з метою формування остаточної правової позиції та надання обґрунтованих пояснень по суті скарги ОСОБА_1 , просив надати копію вищезазначеної скарги.

Листом від 18 липня 2016 року за № 02-35/419 відповідач відмовив позивачу в ознайомленні зі скаргою ОСОБА_1 , оскільки інформація, яка зазначена у скарзі, не підлягає розголошенню та її оприлюднення може призвести до упередженого ставлення до ОСОБА_1

Листом від 21 липня 2016 року № 11-07-03994 позивач надав відповідачу пояснення з порушених питань, зазначених у п.25 Переліку копій документів та пояснень, що додавався до листа Управління від 04 липня 2016 року № 02-35347.

16 серпня 2016 року за вх.№ 11/03387 на адресу позивача надійшов лист відповідача від 09 серпня 2016 року № 02-35/523 Про надання роз`яснень разом із довідкою робочої групи Міжрегіонального управління від 29 липня 2016 року № 17, складеної за результатами позапланової безвиїзної перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_1 щодо неправомірних дій керівництва позивача.

Листом від 16 серпня 2016 року № 11-01-04506 позивач повідомив Відповідача про неможливість погодження з Довідкою № 17, оскільки ряд обставин, які встановлені робочою групою Відповідача під час перевірки, а також зроблені на підставі обставин висновки та розроблені рекомендації, не відповідають фактичним обставинам та протирічать чинному законодавству, та в силу приписів п. 7.11 Порядку № 116 підготовили відповідні Зауваження до Довідки № 17.

Листом від 25 серпня 2016 року № 02-35/579 відповідач звернувся до позивача про документальне підтвердження факту дотримання вимог Порядку від 23 травня 2011 року № 620/19358 щодо проведення Головдержслужбою перевірок.

Позивач листом від 31 серпня 2016 року № 11-01-04733 надав відповідачу документальне підтвердження вимог Порядку проведення Головдержслужбою перевірок та зауважив, що в абзаці першому вищевказаного листа було зазначено, що лист Міжрегіонального управління від 09 серпня 2016 року № 02-35/523 надійшов на адресу Регіонального відділення 16 серпня 2016 року, що підтверджується відбитком печатки вхідної документації регіонального відділення.

Позивач листом від 27 жовтня 2016 року № 11-07-05717 звернувся до відповідача із повторним запитом про підтвердження або спростування факту повідомлення ОСОБА_1 про результати безвиїзної позапланової перевірки інформації, викладеної в його скарзі до набрання чинності Довідкою від 29 липня 2016 року № 17, а також у разі підтвердження цього факту про правові підстави повідомлення Міжрегіональним управлінням ОСОБА_1 щодо результатів вищезазначеної перевірки до набрання чинності Довідкою від 29 липня 2016 року № 17.

Листом Відповідача від 31 жовтня 2016 року № 02-35/804 повідомлено позивача, що робочою групою Міжрегіонального управління були опрацьовані зауваження, надані листом Регіонального відділення від 16 серпня 2016 року № 11-01-04506 та листом Управління від 19 вересня 2016 року № 02-35/665, скеровано відповідь по суті викладених зауважень та оновлено довідку.

Позивач листом від 11 листопада 2016 № 11-07-06049 звернувся до відповідача про надання на адресу позивача оновленої Довідки від 29.07.2016 № 17 та інформації про розгляд по суті зауважень Регіонального відділення до неї, направлених листом від 16.08.2016 № 11-01-04506.

Листом від 11 листопада 2016 року № 02-35/845 відповідач повідомив позивача, що робочою групою Міжрегіонального управління були опрацьовані зауваження, надані листом Регіонального відділення від 16 серпня 2016 року № 11-01-04506 та листом Управління від 19 вересня 2016 року № 02-35/665 скерував відповідь по суті викладених зауважень та оновлено довідку.

Позивач незгоден із Довідкою № 17 в частині її положень та висновків сторінок 5, 7, 11, 12, 13.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Позивач є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренда, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. У своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України Про Фонд державного майна України , іншими законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Фонду, дорученнями Голови Фонду, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за № 935/21247 та цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500 затверджено Положення про Національне агентство України з питань державної служби. Відповідно до пункту 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби Національне агентство України з питань державної служби (Нацдержслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою.

Наказом Нацдержслужби від 21.05.2015 № 98 затверджено Положення про міжрегіональні управління Національного агентства України з питань державної служби в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення №98).

Міжрегіональні управління Національного агентства України з питань державної служби в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) підпорядковуються Національному агентству України з питань державної служби (далі - Нацдержслужба) та є його територіальними органами.

Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення № 98 Відповідач відповідно до покладених на них завдань у тому числі, в межах повноважень, передбачених законом, проводить у державних органах перевірки стану дотримання вимог законодавства про державну службу

Наказом Нацдержслужби від 29.04.2011 № 116 затверджений Порядок проведення Головдержслужбою перевірок, який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно із пунктами 1.3.-1.5. цього Порядку № 116 предметом перевірок є нормативно-правові, розпорядчі, інші документи (постанови, рішення, розпорядження, накази, положення, порядки, стандарти, інструкції, вказівки, інструктивні листи тощо), що охоплюють діяльність органів державної влади щодо створення правових, організаційних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також із питань організації дотримання вимог антикорупційного законодавства.

Об`єктами контролю є органи державної влади.

Суб`єктами контролю є посадові особи Головдержслужби (територіального органу), особи, залучені Головдержслужбою (територіальним органом) відповідно до покладених на них завдань до проведення перевірки як спеціалісти або експерти з інших установ та організацій, у тому числі контролюючих, податкових, митних чи правоохоронних органів (за їх згодою).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 116 Головдержслужба (територіальний орган) здійснює планові та позапланові перевірки. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена у стратегічному плані діяльності Головдержслужби (плані проведення перевірок територіальним органом) та проводиться за окремим рішенням Начальника Головдержслужби (начальника територіального органу) або його заступника, відповідального за здійснення контролю за додержанням вимог Закону, антикорупційного законодавства та інших нормативно-правових актів з питань державної служби.

Пункт 1.7 Порядку № 116 встановлює, що безвиїзна перевірка це вивчення предмета перевірки, не пов`язане з перебуванням суб`єктів контролю за місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до п.3.6 - перевірка здійснюється робочою групою, до складу якої можуть входити: посадові особи центрального апарату Головдержслужби; посадові особи територіальних органів Головдержслужби; у разі потреби до складу робочої групи можуть бути залучені вчені, спеціалісти центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції.

Для проведення виїзної перевірки видається доручення на право проведення цієї перевірки (далі - доручення), яке підписується Начальником Головдержслужби (начальником територіального органу) та скріплюється печаткою.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що позапланова перевірки проводиться на підставі спеціального рішення Начальника Головдержслужби, із одночасним визначенням складу робочої групи та виданням доручень на проведення відповідної перевірки.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Порядку № 116 за результатами виїзної перевірки складається довідка, яка підписується всіма членами робочої групи. Довідка про перевірку опрацьовується посадовими особами Головдержслужби протягом п`яти робочих днів після закінчення строку перевірки. Вона має розкривати визначені програмою перевірки питання, містити перелік усіх без винятку встановлених фактів порушень вимог Закону, антикорупційного законодавства та інших нормативно-правових актів з питань державної служби.

Відповідно до пункту 7.11 Порядку № 116 зауваження до довідки про перевірку можуть надаватися об`єктом контролю протягом одного робочого дня з дати отримання примірника довідки про перевірку. Ці зауваження протягом одного робочого дня надсилаються Головдержслужбі (територіальному органу).

Розділом VIII Порядку № 116 передбачена реалізація матеріалів перевірок, контроль за усуненням виявлених під час перевірок порушень.

Згідно з пунктом 8.1.Порядку № 116 Рішення про реалізацію матеріалів перевірки залежно від установлених порушень приймає особа, що давала доручення на проведення перевірки.

Приписами пункту 8.2. Порядку № 116 встановлено, що у разі виявлення під час проведення перевірок фактів порушення Закону ( 3723-12 ), антикорупційного законодавства та інших нормативно-правових актів з питань державної служби Головдержслужба (територіальний орган) вносить в установленому порядку пропозиції про скасування рішень, прийнятих усупереч законодавству, а також пропозиції щодо усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Висновки, викладені в довідці, не породжують та не змінюють права та обов`язки позивача.

Судами встановлено, що позивач, не вказує на протиправність активної поведінки відповідача, а вказує лише на помилковість його висновків, викладених в Довідці.

Перевірка позивача проведена з дотриманням Порядку проведення Головдержслужбою перевірок, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 29 квітня 2011 року № 116 , з дотриманням порядку її призначення, проведення та оформлення відповідною Довідкою. Відповідачем також були враховані зауваження позивача на первісну довідку та в певній частині відповідач відкоригував Довідку.

Судова колегія не приймає доводи позивача, що направлення довідки Начальнику Головдержслужби для вжиття заходів до позивача і є реалізацією матеріалів перевірки, оскільки згідно із пунктом 8.1 Порядку № 116 рішення про реалізацію матеріалів перевірки залежно від установлених порушень приймає особа, що давала доручення на проведення перевірки.

Пунктом 8.2. Порядку № 116, визначений окремий порядок прийняття рішень за результатами розгляду Довідки, відповідно Довідка № 17 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке порушує чиїсь права, а лише є матеріалами перевірки, які можуть бути реалізовані.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 червня 1997 року № 2-зп зазначив, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовують одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Усі рішення суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

При цьому частина 1 статті 6 КАС України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Принцип, наведений в статті 2 КАС України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) полягає у захисті права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення або дії, які породжують безпосередньо для позивача права чи обов`язки.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовний заяві, які належним чином перевірені судами попередніх інстанції та зводяться до їх переоцінки.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії1 (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов