Постанова

від 11.12.2019 по справі 521/22478/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 521/22478/14-ц

провадження № 61-19200св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Виробничий кооператив Організація орендарів Одесавторресурси ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року у складі судді Буран О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року Виробничий кооператив Організація орендарів Одесавторресурси (далі - ВК Організація орендарів Одесавторресурси ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ВК Організація орендарів Одесавторресурси був власником нерухомого майна: нежитлової будівлі, загальною площею 68,8 кв. м, розташованої на земельній ділянці, загальною площею 458 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яким незаконно заволоділи інші особи, які в подальшому ним незаконно розпорядилися, відповідач є останнім набувачем спірного нерухомого майна, в добровільному порядку відмовляється передати його позивачу.

За викладених обставин, просив суд визнати за ВК Організація орендарів Одесавторресурси право власності на нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю, загальною площею 68,8 кв. м, розташовану на земельній ділянці, загальною площею 458 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати у ОСОБА_1 на його користь зазначене майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року позов задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ВК Організація орендарів Одесавторесурси нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 68,8 кв. м, розташовану на земельній ділянці, загальною площею 458 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ВК Організація орендарів Одесавторесурси право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 68,8 кв. м, розташовану на земельній ділянці, загальною площею 458 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 :

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВК Організація орендарів Одесавторесурси сплачений судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що власником спірного майна з травня 1994 року є позивач, на той період часу - організація орендарів Одесавторресурси , директор якого ( ОСОБА_3 ), шляхом створення іншого підприємства - Командитне товариство Бегляков і Ко Одесавторма , зареєстрував за вказаним підприємством спірне майно у кількості 19 одиниць, в тому числі і спірне майно, яке є предметом спору у цій справі. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі, з урахуванням статей 321, 387, 388 ЦК України необхідно витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доказам, що зібрані у справі, підстав для його скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач позбавлений права власності на спірне майно; відсутні докази на підтвердження того, що позивач є правонаступником організації орендарів Одесавторресурси ; матеріали справи спростовують обставини, встановлені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року у кримінальній справі № 522/31283/13-к, а відповідач набув законне право на спірне нерухоме майно.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що згідно із статутом ВК Організація орендарів Одесавторресурси створено рішенням членів Організації орендарів Одесавторресурси відповідно до вимог ГК України, ЦК України, Закону України Про приватизацію державного майна .

Згідно з наказом від 29 грудня 1993 року № 459 Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМУ) в Одеській області надано дозвіл на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства Одесавторма , яке було утворено Організацією орендарів Одесавторресурси на базі орендованого майна у РВ ФДМУ в Одеській області.

Пунктом 1.2 статуту ВК Організація орендарів Одесавторресурси встановлено, що ВК Організація орендарів Одесавторресурси є правонаступником усіх прав та обов`язків Організації орендарів Одесавторресурси , оскільки вона є покупцем державної частки майна Орендного підприємства Одесавторма , а його створено на базі майна, яке викупила у держави Організація орендарів Одесавторресурси за договором купівлі-продажу від 05 січня 1994 року № 47, що підтверджено актом передачі майна від 28 березня 1994 року, свідоцтвом від 06 квітня 1994 року № 45 про право власності Організації орендарів Одесавторресурси на майно, викуплене за договором купівлі-продажу від 05 січня 1994 року № 47,реєстраційним посвідченням КП ОМБІ та РОН від 24 травня 1994 року, щодо реєстрації об`єктів нерухомості.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: актом передачі проданого майна; протоколом № 1 загальних зборів членів Організації орендарів Одесавторресурси від 10 листопада 2004 року; протоколом № 5 загальних зборів членів ВК Організація орендарів Одесавторресурси від 07 червня 2013 року; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року у справі № 522/31283/13-к про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12013170110001464 від 26 червня 2013 року , в якій позивач приймав участь як потерпілий.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року у справі № 522/31283/13-к про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за № 12013170110001464 від 26 червня 2013 року встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства Одесавторресурси , розташованого за адресою: АДРЕСА_2, (далі - Одесавторресурси ) з метою заволодіння об`єктами нерухомості Одесавторресурси , спільно та за попередньою змовою зі своїми підлеглими: заготівником ОСОБА_4 та головним інженером ОСОБА_5 , 10 березня 1994 року заволодів об`єктами нерухомості в кількості 18 об`єктів.

У 1992 році за адресою: АДРЕСА_2 , розташовувалося Одеське підприємство по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна України. У вересні 1992 року, на базі Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів рішенням загальних зборів створено Одесавторресурси , яке не є суб`єктом господарювання, директором якого обраний ОСОБА_3 Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеса Одеської області від 25 вересня 1992 року № 228 здійснено державну реєстрацію Одесавторресурси за адресою: АДРЕСА_2.

З метою оренди та використання майна підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна України, враховуючи, що Одесавторресурси не є суб`єктом господарювання, колективом орендарів Одесавторресурси на базі цього підприємства створюється орендне підприємство Одесавторма (код ЗКПО 13914500, юридична адреса: АДРЕСА_2, далі - ОП Одесавторма ), директором якого також обраний ОСОБА_3

07 грудня 1992 року ОП Одесавторма діючи від імені Одесавторресурси уклало договір оренди з Фондом державного майна України.

Відповідно до прийнятого рішення на зборах орендаторів до Фонду державного майна України від 03 серпня 1993 року подано заявку про приватизацію підприємством Одесавторресурси майна орендованого ОП Одесавторма .

ПП Одесавторресурси 05 січня 1994 року уклало договір купівлі-продажу державного майна № 47 в особі директора ОСОБА_3 з Регіональним відділенням по Одеській області Фонду державного майна України на купівлю державного майна яке орендувало ОП Одесавторма , а саме: АДРЕСА_2, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_31 АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_32 ; АДРЕСА_33 ; АДРЕСА_34; АДРЕСА_35 ; АДРЕСА_36, АДРЕСА_37, АДРЕСА_38 ; АДРЕСА_39 ; АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 ; АДРЕСА_42 ; АДРЕСА_29, АДРЕСА_43, АДРЕСА_26 ; АДРЕСА_44 ; АДРЕСА_45 , які розташовані на земельній ділянці загальною площею 4,3974 га.

Майно підприємства включало в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання та інше майно відповідно до акту інвентаризації, який додавався до зазначеного договору. Внаслідок чого, 28 березня 1994 року, між ПП Одесавторресурси в особі директора ОСОБА_3 та Фондом державного майна України регіональним відділенням по Одеській області укладено акт передачі проданого майна та видано свідоцтво про право власності від 06 квітня 1994 року № 45, яке підтверджувало право власності за ПП Одесавторресурси .

24 травня 1994 року на підставі зазначеного свідоцтва, цілісний майновий комплекс (нежитлове нерухоме майно) зареєстроване на праві власності за ПП Одесавторресурси .

ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора обох підприємств Одесавторресурси та Одесавторма , достовірно знаючи, що 05 січня 1994 року, ПП Одесавторресурси придбало майно орендоване ОП Одесавторма , маючи намір на заволодіння майном ОП Одесавторресурси , шляхом створення нового підприємства - правонаступника та перереєстрації на нього права власності майна Одесавторресурси , вступив у змову зі своїми підлеглими і заготівельником ОСОБА_4 та інженером ОСОБА_5 , направлену на заволодіння майном підприємства.

ОСОБА_3 створив підприємство з назвою Командитне товариство Бегляков і Ко Одесавторма (далі - КТ Бегляков і Ко Одесавторма ), виготовив Установчий договір КТ Бегляков і Ко Одесавторма в якому зазначив, що КТ Бегляков і Ко Одесавторма створено в результаті реорганізації і воно є правонаступником ОП Одесавторма , яке в свою чергу створено рішенням орендарів Одесавторресурси . Використовуючи службове становище ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписали Статут КТ Бегляков і Ко Одесавторма від імені засновників та надали на підпис іншим особам, дані яких внесені до Уставу, як про засновників, із числа орендарів.

Підписанням Установчого договору КТ Бегляков і Ко Одесавторма , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діяли умисно, завірили завідомо недостовірні відомості про реорганізацію підприємств Одесавторресурси та Одесавторма , що надало останнім можливість переоформити нове підприємство за реєстраційним номером в ЄДРПОУ - 13914500 та яке юридично виглядало, як правонаступництво КТ Бегляков і Ко Одесавторма з набуттям прав товариств ОП Одесавторма та Одесавторресурси .

При цьому ОСОБА_3 , завідомо знаючи, що статут товариства не відповідає дійсності, завірив власноруч своїм підписом недостовірні відомості про реорганізацію підприємств Одесавторресурси та Одесавторма та згоду нібито надану на створення зазначеного товариства з 213-ти осіб, учасників зазначених підприємств.

Внаслідок створення КТ Бегляков і Ко Одесавторма , ОСОБА_3 , очолив його самостійно на посаді президента, що надало йому можливість самостійно розпоряджатися майном підприємства.

У подальшому, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що КТ Бегляков і Ко Одесавторма не є правонаступником Одесавторресурси та Одесавторма надали до Виконавчого комітету Одеської міської ради заявку та інші документи, про реєстрацію права власності, згідно яких КТ Бегляков і Ко Одесавторма видані свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна.

На підставі зазначених свідоцтв, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 , зареєстрували за КТ Бегляков і Ко Одесавторма та отримали право власності на наступні об`єкти нерухомості:

- АДРЕСА_2 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_2;

- АДРЕСА_4 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_1;

- АДРЕСА_5 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_3;

- АДРЕСА_3: свідоцтво про право власності від 05 грудня 2002 року № НОМЕР_4;

- АДРЕСА_6: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_5;

- АДРЕСА_19 : свідоцтво про право власності від 19 серпня 2002 року № НОМЕР_6;

- АДРЕСА_20: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_7;

- АДРЕСА_21 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_8;

- АДРЕСА_22: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_9;

- АДРЕСА_14 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_10;

- АДРЕСА_23 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_11;

- АДРЕСА_24: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_12;

- АДРЕСА_25: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_5;

- АДРЕСА_26 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_13;

- АДРЕСА_27: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_14;

- АДРЕСА_28 : свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_15;

- АДРЕСА_29: свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_16;

- АДРЕСА_18 ; свідоцтво про право власності від 08 травня 2002 року № НОМЕР_17;

- АДРЕСА_30, свідоцтво про право власності від 21 жовтня 2002 року № НОМЕР_18, тобто, незаконно заволоділи об`єктами нерухомості шляхом оформлення права власності за підприємством-правонаступником, що не відповідало дійсності.

ОСОБА_3 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заволоділи чужим майном - майновим комплексом, що належить Одесавторресурси , загальною вартістю 5 414 736,00 грн, шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило зазначеному підприємству шкоду в особливо великому розмірі та спричинило тяжкі наслідки, розпорядившись в подальшому зазначеними об`єктами на свій розсуд.

Згідно з договором купівлі-продажу від 17 травня 2002 року, який був укладений між КТ Бегляков і Ко Одесавторма (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Київського картонно-паперового комбінату (покупець), який посвідчений нотаріусом, останній набув право власності на нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , складається з прийомного пункту літ А ; на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2002 року, який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Київського картонно-паперового комбінату (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма Унікум (покупець), який посвідчений нотаріусом, остання набула право власності на спірну нежилу будівлю; на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2010 року, який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма Унікум (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), який посвідчений нотаріусом, останній набув право власності на спірну нежилу будівлю.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 грудня 2004 року № 787 скасовані свідоцтва про право власності КТ Бегляков і Ко Одесавторма на об`єкти нерухомого майна, до складу якого входить майно, що є предметом дійсної справи.

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з довідками з реєстру нерухомого майна, які видані 19 липня 2013 року на вимогу слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області, вбачається, що саме за фізичною особою, ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу, яке він набув як фізична особа.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суди встановивши, що ВК Організація орендарів Одесавторресурси є правонаступником усіх прав та обов`язків Організації орендарів Одесавторресурси , є власником майна, яке є предметом спору, але цим майном незаконно заволоділи інші особи, які у подальшому ним розпорядилися та встановлено факт вчинення злочину щодо незаконного заволодіння майном, яке належить ВК Організація орендарів Одесавторресурси , правильно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що майно вибуло з власності позивача шляхом незаконного заволодіння цим майном іншими особами.

ЦК України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постановах: № 6-107цс12 від 07 листопада 2012 року, № 6-348ц15 від 10 червня 2015 року, № 6-67цс15 від 13 травня 2015 року.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що є підстави, передбачені частиною першою статті 388 ЦК України, для витребування майна від добросовісного набувача.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що не підлягає задоволенню позов власника про визнання права власності на майно, яке вибуло з його володіння не з його волі.

Доводи касаційної скарги, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що позивач є правонаступником організації орендарів Одесавторресурси є необґрунтованими враховуючи таке.

Так, із справи відомо, що відповідно до протоколу загальних зборів ОП Одесавторма від 25 січня 1994 року реорганізовано у КТ Бегляков і Ко Одесавторма , яке, відповідно, і є правонаступником прав ОП Одесавторма на спірне майно. Даний факт встановлено ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2013 року у справі № 522/31283/13-к ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з частиною першою статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Через настання підстав, передбачених статтею 49 КК України (за клопотанням прокурора, заявою захисника, обвинуваченого, підсудного), суд вирішує питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і повинен виконати вимоги, передбачені статтею 368 КПК України, зокрема, перевірити: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші вимоги, передбачені цією статтею.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності в порядку статті 49 КК України відбувається за умов встановлення факту здійснення особою діяння, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, з обов`язковим встановленням його складу та визначенням статті Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за вчинений злочин.

Відповідачем не спростовано в загальному порядку встановленого факту здійснення особою діяння, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, у тому числі обставини підробки протоколу загальних зборів ОП Одесавторма від 25 січня 1994 року, що знайшли своє відображення в мотивувальній частині ухвали Приморського суду міста Одеси від 20 грудня 2013 року у справі № 522/31283/13-к.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій в частині визнання права власності підлягають скасуванню із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи зазначене, а також те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, визначені статтею 411 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності.

В іншій частині судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року в частині вимог про визнання права власності скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Виробничого кооперативу Організація орендарів Одесавторресурси до ОСОБА_1 про визнання права власності відмовити.

Решту заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко С. П. Штелик