Рішення

від 19.12.2019 по справі 497/1687/19

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.12.2019

Справа № 497/1687/19

Провадження № 2/497/983/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.19 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку(пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, яким просять визнати за ними право на земельну частку (пай) загальною площею 0,60 умовних кадастрових гектари, за кожною - на 1/2 частку - площею 0,30 умовних кадастрових гектари, що належала їх батькам спадкодавцям: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 та серії ОД№0173352, та які розташовані на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилається на те, що вони є спадкоємцями першої черги за законом майна спадкодавців їх батьків, проте не могуть оформити належним чином свої спадкові права, до складу яких входить право на земельну частку (пай) у землі загальним розміром 0.60 умовних кадастрових гектари, що під багаторічними насадженнями та перебував у колективній власності КСП Кубей але їм було відмовлено Болградської районної державної адміністрації про виділення в натурі на місцевості земельних часток (паїв) під багаторічними насадженнями у зв`язку з відсутністю в свідоцтві про право на спадщину інформації про спадкування нами права на земельну частку (пай).Тому вони змушені звернутися до суду.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, якою просили задовольнити їх позовні вимоги та розглянути справу за їхньою відсутністю.

Представники відповідачів - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та Болградської районної державної адміністрації Одеської області - до суду не прибули, про час та місце розгляду справи відповідачі були сповіщені належним чином, надіслали суду заяву, якою позовні вимоги визнають в повному обсязі, просять розглянути справу без участі їхнього представника.

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заяви сторін, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч.2ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачаються наступні факти та відповідні ним правовідносини, що були встановлені судом на підставі наданих суду і досліджених доказів:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ( свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданий 07.09.1996 року Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області ,а/з 72, а.с.20);

- ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 ( свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданий 28.09.2010 року Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області ,а/з 77, а.с.21);

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.1997 року (серії КВ №0065613, яке зареєстроване в реєстрі за №1814, а.с.22), спадкоємцем спадкодавця ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_3

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2011 року (серії ВР №114761, яке зареєстроване в реєстрі за №5429, а.с.23), спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_3 є позивачі , кожна на 1/2 частину на земельну ділянку, загальну площею 3,44 га., з них риллі-3,44 га, кадастрові номера №1 5121487000:01:004:0161, №2 5121487000:01:004:0212;

-з сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , ОД №0173352 вбачається, що батьки позивачів - спадкодавці, як мешканці с.Кубей (на час паювання - назва була с.Червоноармійське), - отримали кожний право на 2,0 умовних кадастрових одиниць землі, а реалізували лише частину цього свого права - разом 3,44 га (а.с.29);

- згідно відповіді на звернення позивачів про виділення в натурі на місцевості земельних часток (паїв) під багаторічними насадженнями від 13.10.2017 року за №01/к-1990/429 та № 01/ Ф-2005/424 їм відмовлено у зв`язку з відсутністю в свідоцтві про право на спадщину інформації про спадкування нами права на земельну частку (пай)( а.с.30-31);

- згідно відповіді відділу у Болградському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області, спадкодавці реалізували право власності на земельну ділянку лише під ріллею, таким чином залишається нереалізоване право на земельну частку (пай) саме під багаторічними культурами - кожним 0,30 умовних кадастрових гектари, за особистим сертифікатом, тобто, спадкодавці не використали (не оформили) своє право на земельну частку (пай) у землі під багаторічними насадженнями, але з 01.01.2013року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою (а.с.32-43);

- згідно відповіді на запит начальника відділу у Болградському районі Головного управління держгеокастру в Одеській області про нормативну грошову оцінку цієї земельної частки(пай) вартість 1 га станом на теперішній час становить 31167,66грн. ( а.с.46-47);

- згідно відповіді завідувача Одеського державного нотаріального архіву від 12.12.2019р. за №4260/01-20, - спадкова справа щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заводилася, спадкоємцем її майна є її чоловік ОСОБА_3 , спадкова справа щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 заводилася, спадкоємцем його майна є позивачі.

- відповідно до заяви представника відповідача - Кубейської сільської ради, - відповідач вимоги позивача визнає повністю.

З наданих суду доказів і відомостей вбачається, що мешканці місцевої громади села Кубей (колишнє Червоноармійське), як члени КСП Кубей , у тому числі і позивач (як спадкоємець) реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, проте в них залишилося нереалізованим право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектари - згідно особистих сертифікатів, - що не заперечують відповідачі. Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) громадянами реалізовано не було. Оскільки право на земельні частки (паї) визначалося в умовних кадастрових гектарах, то число, яким зазначалася відповідна площа, завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу, завжди зазначалася площа 0.3у.к.га.

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

В силу перелічених правових норм, позивачі є спадкоємцями за законом першої черги, які скористалися своїм правом прийняття та оформлення спадщини, що відкрилася після смерті їх батьків. Разом з цим вбачається, що їх право порушене, оскільки вони позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє усіма необхідними законними підставами для цього, - через те, що за час свого життя спадкодавці не оформили належним чином своє право на земельну частку (пай) розміром 0.30га, що під багаторічними насадженнями.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування, права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995р. № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності у 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08.08.1993 року №720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай):

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариства, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; та громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом… Також ч 3 ст.1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Згідно ст.2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), яка належить їм по праву, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). В разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація ухвалює рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що батьки позивачів - спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_3 мали право на земельну частку (паї) розміром 2 умовних кадастрових гектари, на яку, на підставі сертифікатів, батьком - спадкодавцем ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, але частково - лише зі складом сільськогосподарських угідь у виді ріллі загальним розміром 3,44 га, при цьому оригінали сертифікатів були вилучені, оскільки замість нього виданий державний акт. Проте, за життя спадкодавець не реалізував своє право на земельну частку (пай) сільськогосподарських угідь у виді багаторічних насаджень, та не отримав відповідного державного акту. З огляду на зазначене, позивач, згідно вимог чинного законодавства, успадкував дане право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а`ч.3ст.152 Земельного Кодексу України. Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців в разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про визнання права власності в порядку спадкування земельної ділянки загальним розміром 0.60 умовних кадастрових гектари у землі у виді багаторічних насаджень, за кожною по 1/2 частині на 0,30 умовних кадастрових гектари у землі у виді багаторічних насаджень, які вони успадкували, є обґрунтованими та підлягають задоволенню; порушення цим прав третіх осіб не вбачається з наданих суду матеріалів і доказів.

На підставі ст.ст.81, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку(пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як за спадкоємцем за законом, -на 1 / 2 частку земельної частки (пая) площею 0,60 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 та серії ОД №0173352 її батькам - спадкодавцям ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як за спадкоємцем за законом, - право на 1 / 2 частку земельної частки (пая) площею 0,60 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 та серії ОД №0173352 її батькам - спадкодавцям ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.12.2019 року.

Суддя А.В. Кравцова