Рішення

від 20.12.2019 по справі 611/1083/19

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/1083/19

Провадження №2/611/348/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей, молоді та спорту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 31 липня 2019 року по теперішній час діти перебувають у Харківському обласному центрі соціально - психологічної реабілітації для дітей.

А тому, посилаючись на вищезазначене, на підставі ст. 11 Закону України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , ст.ст. 150, 153, 155, 180-182 СК України, позивач просив позов задовольнити, позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношеню до дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та передати їх для подальшого влаштування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач заперечувала проти задоволення позову, просила не позбавляти батьківських прав, оскільки всі зауваження органу опіки та піклування вона виконала, змінила місце проживання, де створила всі необхідні умови для проживання дітей та вчиняє всі можливі дії щодо можливості належного виховання дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей, молоді та спорту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , представника Служби у справах дітей, молоді та спорту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до фотокопій свідоцтв про народження (а.с.6-7).

07 листопада 2019 року Барвінківською РДА було прийнято висновок №01-68/3361, з якого вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношеню до дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3).

Згідно статей 32 та 52 Конституції України, встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Так, статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Сімейного Кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно статті 155 цього ж Кодексу здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми об в`язками.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. ( Справа Савіни проти України від 18 грудня 2008р., МакМайкл проти Сполученого Королівства від 24 лютого 1995 року).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, статтею 12 Закону України Про охорону дитинства та статтею 150 Сімейного Кодексу України, передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини , ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 50 вищезгаданого рішення Савіни проти України , Європейським судом наголошено, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків, захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

У рішенні Європейського суду з прав людини Савіни проти України суд звертає увагу, що для батьків та дитини бути разом є елементом сімейного життя, та внутрішні засоби, які їм перешкоджають є елемент втручання в право. …Там, де є очевидні сімейні зв`язки з дитиною, держава повинна діяти так, щоб ці зв`язки розвивались і дотримувались законні гарантії, які б дозволяли дитині бути частиною сім`ї, навіть якщо батьки не проживають разом… .

Також зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Згідно акту матеріально-побутового обстеження сім`ї від 02 грудня 2019 року, установлено, що на час обстеження житла ОСОБА_1 проживає у найманому будинку за адресою АДРЕСА_1 , сплачує за житло та комунальні послуги. Умови проживання задовільні, у наявності продукти харчування та постільна білизна (а. с. 28).

Суду надан лист від директора Харківського обласного центра соціально - психологічної реабілітації для дітей Гармонія , з якого вбачається, що ОСОБА_1 відвідуває своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 33).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 79-81 ЦПК України, у зв`язку з наступним.

На думку суду, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, байдужого ставлення до виховання та розвитку дітей, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дітей (незабезпечення фізичного і духовного розвитку), жорстокого поводження з дітьми (фізичне або психологічне насильство зі сторони матері), хронічного алкоголізму відповідача, або інших обставин, які б зумовлювали необхідність позбавлення батьківських прав, суду не представлено.

Жодної з обставин, які передбачають можливість позбавлення батьківських прав, на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення, не встановлено.

Також, суд вважає, що позбавлення батьківських прав не забезпечуватиме інтересів самих дітей та може стати психотравмуючим фактором для них, питання щодо належного виховання дітей можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання з матір`ю.

Крім того, на противагу тверджень позивача, судом встановлено, що відповідач змінила місце проживання, де створила всі необхідні умови для проживання дітей та вчиняє всі можливі дії щодо можливості належного виховання дітей.

Більше того, суд також вважає, що обставиною, яка потребує врахуванню при винесенні рішення є те, що відповідач з`являлась на судові засідання та категорично заперечувала проти позову, розуміє свій обов`язок щодо участі у вихованні та утриманні дітей.

Суд, не бере до уваги наданий позивачем висновок Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, оскільки текст рішення ґрунтується на неповному встановленні обставин справи та на показах позивача, які під час судового розгляду доведені не були.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд вважає за можливе попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дітей, передбачені сімейним законодавством в повному обсязі, проте звертає увагу позивача на необхідність здійснення соціального супроводу сім`ї відповідача, що, на думку суду, сприятиме належному виконанню останньою своїх батьківських обов`язків. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 158, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові Органу опіки та піклування Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей, молоді та спорту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Орган опіки та піклування Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області - вул. Центральна, 8, м. Барвінкове, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04059450.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей, молоді та спорту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження - вул. Центральна, 8, м. Барвінкове, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 26420716.

Дата складення повного судового рішення 20 грудня 2019 року.

Суддя Ю.А. Коптєв