Рішення

від 05.10.2009 по справі 2-1660-2009

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

 Справа №  2-1660/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2009 року                                                              Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -     Маймур Ф.Ф.,

                             при секретарі  - Поляков А.І.,

за участю : позивача  – ОСОБА_1,

                    представника позивача – ОСОБА_2,

                                 представника відповідача – ОСОБА_3,

                                 представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

13.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди. (а.с. 2-3, том 1)

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні посилалися на те, що позивач з 20.12.2006 року по 02.09.2008 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, займаючи з 09.07.2007 року посаду заступника директора з якості. 02.09.2008 року позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України, однак позивач із наказом про звільнення не згоден, вважає своє звільнення незаконним, оскільки звільнення позивача було фактично проведено з особистих неприязних мотивів до позивача з боку керівника підприємства та у період перебування позивача на лікуванні, а тому позивач просив суд визнати недійсним та  скасувати наказ № 95-ОС від 02.09.2008 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді заступника директора з якості, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, та у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. (а.с. 2-3, 94-96, 198-205, том 1)

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали суду заперечення проти позову, просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що посилання позивача на необ’єктивне та неприйнятне ставлення до нього з боку керівництва відповідача є безпідставними, звільнення позивача відбулося на законній підставі, а саме на підставі його заяви, з дотриманням вимог ст. 38 КЗпП України. (а.с. 13-14, том 1; 100-101, том 2)

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 20.12.2006 року перебував з відповідачем у трудових відносинах й працював на посаді провідного фахівця, з 02.04.2007 року – на посаді головного фахівця – начальника виконавчого підрозділу сертифікації елементів верхньої будови колії та колійного господарства, з 01.06.2007 року – на посаді начальника сектору з якості, а з 09.07.2007 року – позивача було призначено заступником директора з якості, ці обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці та копією наказу від 05.07.2007 року № 68-ОС. (а.с. 4-7, том 1)

Судом також було встановлено, що з квітня 2008 року між позивачем та керівництвом відповідача почали псуватися професійні стосунки, що спричинило виникнення конфліктних ситуацій між ними, в подальшому призвело до значного погіршення стану здоров’я позивача та змусило останнього подати заяву про звільнення, ці обставини підтверджуються поясненнями позивача, свідка ОСОБА_5 та змістом службових записок, наявних в матеріалах справи. (а.с. 155-156, 161-162, 176, 211, 220, том 1)

Судом встановлено, що 15.08.2008 року позивач отримав попередження відповідача про те, що з 02.09.2008 року посада заступника директора з якості, яку обіймав позивач, скорочується, що підтверджується копією зазначеного попередження. (а.с. 15, том 2)

Судом встановлено, що позивач 22.08.2008 року направив відповідачу кур’єрською поштою заяву про звільнення, за змістом якої позивач просив звільнити його за власним бажанням з 18.08.2008 року у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, зазначивши у заяві також про те, що він з 18.08.2008 року знаходиться у хворобливому стані на постільному режимі, ці обставини підтверджуються копією зазначеної заяви. (а.с. 11-12, том 1)

Судом встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені 02 вересня 2008 року на підставі наказу від 02.09.2008 року № 95-ОС, згідно якого позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією зазначеного наказу та відповідним записом у трудовій книжці. (а.с. 6, 29, том 1)

Згідно довідки Дніпропетровської міської лікарні № 14 від 20.10.2008 року № 11/227, позивач у період з 01.09. по 17.10.2008 року знаходився на лікуванні у Д/с № 5 КУ ДМЛ № 14, що підтверджується копією вказаної довідки та поясненнями позивача. (а.с. 15, том 1)

Судом також встановлено, що згідно довідки відповідача від 08.12.2008 року № ДОСЗТ-927/53 середньомісячна заробітна плата позивача становить 4 840,41 грн., ці обставини підтверджуються оригіналом вказаної довідки та не оспорюються сторонами. (а.с. 28, том 1)

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами КЗпП України.

Відповідно до ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. 

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. 

При цьому, як то встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення, зокрема, з зазначеної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже,  в силу приписів ст. 40 та ст. 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають на пізніше ніж за два місяці.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд виходить з того, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що подання позивачем заяви про звільнення було безпосередньо обумовлено конфліктною ситуацією, що склалася між ним та керівником підприємства. Крім того, суд бере до уваги, що у відповідача ще задовго до подання позивачем заяви про звільнення був намір звільнити його із займаної посади у зв’язку із скороченням чисельності штату працівників, про що свідчить попередження про вивільнення. При цьому, суд враховує, що вивільнення позивача із займаної посади мало відбутися саме 02.09.2008 року, що співпадає із датою звільнення позивача. Суд також виходить з того, що у судовому засіданні представниками відповідача не було надано суду доказів щодо неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу, зокрема відповідної заяви позивача з відмовою від запропонованої посади.

У судовому засіданні також знайшов підтвердження факт того, що на момент звільнення позивача із займаної посади останній був тимчасово непрацездатний та знаходився на лікуванні. За таких обстави, суд приходить до висновку про те, що подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням фактично не відповідало його волевиявленню щодо звільнення, а було обумовлено суб’єктивними причинами, зокрема неприязними та напруженими стосунками з керівником підприємства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що звільнення позивача відбулося без законної підстави, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 62 925 грн. 33 коп. (13 місяців - з 02.09.2008 року по 05.10.2009 року х 4 840,41 грн. – середньомісячна заробітна плата)

Відповідно до ч. 1 ст. 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При розгляді даної справи судом встановлено, що звільнення позивача з порушенням вимог законодавства України про працю, призвело до моральних страждань позивача, що виявилося у  втраті позивачем нормальних життєвих зв'язків, оскільки він залишився без коштів для існування й це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставинах суд вважає, що позивачу з вини відповідача заподіяна  моральна шкода й вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень, а в задоволенні іншої частини позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до ст. 79, 81, 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 638 грн. 00 коп. по позивних вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та по позивних вимогах про відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з відповідача на користь держави у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 (тридцять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 38, 40, 42-43, 492, 235, 237-1 КЗпП України,    п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215, ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Наказ Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту» від 02 вересня 2008 року № 95-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з якості Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту» - скасувати.

Поновити ОСОБА_1  на посаді заступника директора з якості Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту».

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту»  (49033,м. Дніпропетровськ, вул. 152-ої Дивізії, 3, код ЄДРПОУ: 24244451) на користь ОСОБА_1 (49126,м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл-1АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1)  заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року у розмірі 62 925 (шістдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 33 коп., та 1 000 (одну тисячу) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту»  (49033,м. Дніпропетровськ, вул. 152-ої Дивізії, 3, код ЄДРПОУ: 24244451) на користь держави судовий збір в розмірі 638 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровського органу з сертифікації залізничного транспорту»  (49033,м. Дніпропетровськ, вул. 152-ої Дивізії, 3, код ЄДРПОУ: 24244451) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд                            м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                                                    Ф.Ф. Маймур