Постанова

від 18.12.2019 по справі 127/15498/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15498/19

Провадження № 22-ц/801/2410/2019

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуСправа № 127/15498/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Марчук В. С., Сопруна В. В.

Секретар: Константинов А. К.

За участю: представників відповідача - адвоката Косар М. Є. і директора Левицького І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Стальконструкція ІФ

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Стальконструкція ІФ про встановлення факту перебування в трудових відносинах,

Рішення ухвалив суддя Бойко В. М.

Рішення ухвалено о 16 год 00 хв у м. Вінниці

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року

Встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Стальконструція ІФ про встановлення факту перебування у трудових відносинах з відповідачем з 14 липня 2016 року по 18 липня 2016 року на посаді монтажника.

Свої вимоги мотивував тим, що 14 липня 2016 року посадовими особами відповідача його разом з іншими працівниками без належного оформлення трудових відносин, відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці, фактично допущено до виконання робіт з монтажу металоконструкцій на території ПАТ Івано-Франківськцемент , які проводилися ними до 18 липня 2016 року.

Фактичний допуск їх до виконання наднебезпечних монтажних робіт відбувся на підставі письмового звернення директора ТОВ Стальконструкція ІФ № 01/112 від 13 липня 2016 року, в якому останній просив керівництво ПАТ Івано-Франківськцемент оформити їм, як працівниками ТОВ Стальконструкція ІФ перепустки на територію ПАТ Івано-Франківськцемент . В свою чергу посадовими особами відповідача їм було надано усі необхідні механізми та інструменти для виконання робіт з монтажу металоконструкцій; визначено монтажний майданчик.

Таким чином, з 14 липня 2016 року усі монтажні та демонтажні роботи на території ПАТ Івано-Франківськцемент виконувались ними за розпорядженням директора ТОВ Стальконструкція ІФ , як керівника роботодавця.

17 липня 2016 року під час виконання демонтажу металоконструкцій стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав важку політравму: травматична ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої частини передпліччя; відкритий перелом плеснових та передплеснових кісток лівої стопи; травматичний шок.

Той факт, що на момент настання нещасного випадку він був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ Стальконструкція ІФ без належного оформлення трудових відносин, встановлено комісією Управління Держпраці в Івано-Франківській області, про що зазначено в Акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форма Н-5). Комісією цей нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Неналежне оформлення відповідачем трудових відносин із ним позбавило його права на страхування від нещасного випадку на виробництві та права на отримання страхових виплат.

20 вересня 2017 року він направив відповідачу звернення щодо встановлення трудових відносин, в якому просив видати наказ про прийняття його на роботу з 14 липня 2016 року (з дати початку виконання монтажних робіт на території ПАТ Івано-Франківськцемент ), внести до трудової книжки відповідний запис про прийняття на роботу у ТОВ Стальконструкція ІФ монтажником з монтажу сталевих конструкцій та залізобетонних конструкцій; видати довідку про середній заробіток за фактично відпрацьований час; надати Вінницькій міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок і інші документи, необхідні для виплати допомоги. На що отримав відповідь від 18 жовтня 2017 року про те, що він звернувся із даним питанням до відповідача помилково.

Без встановлення факту його перебування у трудових відносинах із відповідачем на час отримання травми він позбавлений можливості отримати страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, передбачені Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

У зв`язку з цим просив встановити факт перебування його з ТОВ Стальконструкція ІФ у трудових відносинах з 14 липня 2016 року по 18 липня 2016 року на посаді монтажника.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 з ТОВ Стальконструкція ІФ у трудових відносинах з 14 липня 2016 року по 18 липня 2016 року на посаді монтажника.

Стягнуто з ТОВ Стальконструкція ІФ на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ Стальконструкція ІФ просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зазначив, що рішення суду є незаконним, ухваленим з системними порушеннями процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В порушення ст. 197, 198, 223 ЦПК України справу як у підготовчому, так і в судовому засіданні розглянуто у відсутності представника відповідача; а висновки суду про те, що позивач був допущений до виконання робіт посадовими особами відповідача, що фактично вважається укладенням трудового договору, виходячи із критеріїв, що випливають з норм ст. 21, 24 КЗпП України, не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу і просять її задовольнити.

Позивач і його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. При цьому представник позивача надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що він заперечує доводи апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 13 липня 2016 року директор ТОВ Стальконструкція ІФ звернувся до голови правління ПАТ Івано-Фраківськцемент із письмовим зверненням № 01/112, в якому просив виписати постійну перепустку на територію ПАТ Івано-Франківськцемент їхнім працівникам, які працюють на монтажі металоконструкцій Будівля вагоноперевертача з галереєю , Будівля дробарно-сортувальної пересипної № 1 до 31 вересня 2016 року, зокрема, монтажнику ОСОБА_1 - з 14 липня 2016 року (а. с. 3).

17 липня 2016 року на місці виконання робіт на території ПАТ Івано-Франківськметалоцемент , під час підйому краном металевої конструкції одна балка впала та травмувала ОСОБА_1 . Позивачеві встановлено першу А групу інвалідності, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 074188 від 16 травня 2018 року (а. с. 21).

Згідно Акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форми Н-5), затвердженого 30 червня 2017 року начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайло І. Я., для спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року за наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 702-Д від 20 липня 2016 року була створена комісія, якою при розслідуванні нещасного випадку встановлено, що ОСОБА_1 на момент настання нещасного випадку був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ Стальконструкція ІФ без належного оформлення трудових відносин, відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці; роботи проводились за відсутності проектної документації на будівництво виробничого об`єкта, відповідно працівникам не був доведений технологічний процес виконання даних робіт, що стало основною причиною нещасного випадку. Директор ТОВ Стальконструкція ІФ Левицький І. М. не розробив положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємств та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників, не розробив проектну документацію на будівництво виробничого об`єкта, не проконтролював якість виконання зварювальних робіт, допустив до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці, залучив працівника до роботи не за спеціальністю, чим порушив вимоги ст. 13 Закону України Про охорону праці . Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Порядку даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, складається акт форми Н-1 та береться на облік підприємством (а. с. 4-7).

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Стальконструкція ІФ із письмовою заявою, у якій просив видати наказ про прийняття його на роботу з 14 липня 2016 року (з дати початку виконання монтажних робіт на території ПАТ Івано-Франківськцемент ) та внести до трудової книжки відповідний запис про прийняття його на роботу монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій Стальконструкція ІФ ; видати довідку про його середній заробіток за фактично відпрацьований час; надати у Вінницьку міську дирекцію Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок та інші документи, необхідні для виплати йому допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, пов`язаною з нещасним випадком або професійним захворюванням на виробництві (а. с. 8).

Згідно відповіді ТОВ Стальконструкція ІФ від 18 жовтня 2017 року № 01/22 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його заяви про встановлення трудових відносин, пославшись на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ТОВ Стальконструкція ІФ , в тому числі шляхом фактичного допущення його до роботи; він не звертався до ТОВ Стальконструкція ІФ із заявою про прийняття на роботу, не подавав необхідні для прийому на роботу документи, цивільно-правовий договір чи контракт із ним не укладався та заробітна плата не нараховувалась, а виконання монтажних робіт на ПАТ Івано-Франківськцемент здійснювалось на підставі договору підряду № 11/07-16, укладеного 11 липня 2016 року між ТОВ Стальконструкція ІФ та ФОП ОСОБА_2 , на виконання якого ФОП ОСОБА_2 забезпечив початок виконання підрядних робіт бригадою своїх працівників, у тому числі ОСОБА_1 (а. с. 9).

Із відповіді ПАТ Івано-Франківськцемент від 18 вересня 2016 року № 01/1876-6 слідує, що ФОП ОСОБА_2 з проханням видати перепустку та провести вступний інструктаж ОСОБА_1 для виконання робіт згідно договорів від 22 лютого 2016 року № 22/02-16 та від 22 квітня 2016 року № 22/04-16 не звертався; ТОВ Стальконструкція ІФ не повідомляло ПАТ Івано-Франківськцемент , що до виконання робіт по цих договорах залучалися працівники ФОП ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 був проінструктований та отримав перепустку на вхід на територію ПАТ Івано-Франківськцемент як працівник ТОВ Стальконструкція ІФ згідно відповідного листа-звернення ТОВ Стальконструкція ІФ (а. с. 19).

Із наявного в матеріалах цивільної справи акта № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), складеного 26 червня 2017 року і затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області 30 червня 2017 року, вбачається, що нещасний випадок трапився 17 липня 2016 року о 08 год 40 хв на підприємстві, працівником якого є потерпілий: ТзОВ Стальконструкція ІФ . Причинами нещасного випадку зазначено: технічні - відсутність проектної документації на будівництво виробничого об`єкта; неякісне виконання будівельних (зварювальних) робіт; організаційні - допуск до роботи без навчання та перевірки знань охорони праці, залучення до роботи працівника не за спеціальністю, невиконання посадових обов`язків директором ТзОВ Стальконструкція ІФ . Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці зазначено: директора ТзОВ Стальконструкція ІФ Левицького І. М., який не розробив положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників, не розробив проектну документацію на будівництво виробничого об`єкта, не проконтролював якість виконання зварювальних робіт, допустив до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці, допустив працівника до роботи не за спеціальністю, чим порушив вимоги ст. 13 Закону України Про охорону праці (а. с. 11-14).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник - зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України (в чинній редакції) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України (ч. 1). При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи (ч. 2). Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, згідно вимог статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми та відповідати вимогам глави 5 (статті 76-119) ЦПК України.

Оцінка доказів проводиться судом на підставі вимог статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_1 згідно зазначених вимог процесуального закону, заявивши вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах із відповідачем ТОВ Стальконструкція ІФ , підтвердив їх письмовими доказами, а саме: зверненням директора ТОВ Стальконструкція ІФ від 13 липня 2016 року № 01/112 до ПАТ Івано-Франківськцемент , у якому він просив виписати постійну перепустку на територію ПАТ Івано-Франківськцемент їхнім працівникам, які працюють на монтажі металоконструкцій Будівля вагоноперевертача з галереєю , Будівля дробарно-сортувальної пересипної № 1 до 31 вересня 2016 року, зокрема, монтажнику ОСОБА_1 - з 14 липня 2016 року (а. с. 3); актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форми Н-5), складеного 26 червня 2016 року, затвердженого 30 червня 2017 року начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайло І. Я., зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 на момент настання нещасного випадку був допущений до виконання робіт посадовими особами ТОВ Стальконструкція ІФ без належного оформлення трудових відносин, відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці; роботи проводились за відсутності проектної документації та будівництво виробничого об`єкта, відповідно працівникам не був доведений технологічний процес виконання даних робіт, що стало основною причиною нещасного випадку (а. с. 4-7); актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1),складеного 26 червня 2017 року і затвердженого начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайло І. Я. (а. с. 11-14); відповіддю ПАТ Івано-Франківськцемент від 18 вересня 2016 року № 01/1876-6 про те, що ФОП ОСОБА_2 з проханням видати перепустку та провести вступний інструктаж ОСОБА_1 для виконання робіт не звертався; що ТОВ Стальконструкція ІФ не повідомляло ПАТ Івано-Франківськцемент , що до виконання робіт по цих договорах залучалися працівники ФОП ОСОБА_2 ; та що ОСОБА_1 був проінструктований та отримав перепустку на вхід на територію ПАТ Івано-Франківськцемент як працівник ТОВ Стальконструкція ІФ згідно відповідного листа-звернення ТОВ Стальконструкція ІФ (а. с. 19).

Із Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 липня 2016 року (форми Н-5) та Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), також вбачається, що комісією встановлено, що 13 липня 2017 року в кінці дня ОСОБА_1 разом з іншими людьми, що приїхали з м. Вінниці у м. Івано-Франківськ для виконання будівельно-монтажних робіт, прийшли на територію товариства, де директор розповів про умови роботи та проживання. Потім їх провели до місця проживання. 14 липня 2016 року біля 7:30 год ОСОБА_1 разом із іншими працівниками прибули на пропускний пункт ПАТ Івано-Франківськцемент , де о 8:00 год до них вийшов виконроб ТОВ Стальконструкція ІФ ОСОБА_3 (а. с. 54, 56) і провів їх в адміністративне приміщення, де спеціаліст ПАТ Івано-Франківськцемент провів інструктаж з питань охорони праці; їм видали перепустки на територію товариства як працівникам товариства, видали механізми та інструменти для виконання робіт. Виконроб ОСОБА_3 провів їх на територію підприємства, де вони приступили до виконання робіт з монтажу металоконструкцій. Ці роботи проводилися при участі машиніста гусеничного крана ОСОБА_4 , який є працівником товариства. Роботу розпочинали з 8:00 год. 17 липня 2016 року бригада, до складу якої входив і ОСОБА_1 , вийшла на роботу о 8:00 год. (а. с. 4-7, 11-14).

Зі змісту зазначених актів форми Н-1 і Н-5 вбачається, що нещасний випадок, що трапився із ОСОБА_1 пов`язаний із виробництвом.

Відповідно до статті 22 Закону України Про охорону праці роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок (ч. 1). За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування (ч. 2). У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця (ч. 3). Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку (ч. 4).

На час виникнення спірних правовідносин проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися із працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, здійснювалося відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

Згідно пункту 2 цього Порядку його дія поширюється на: 1) власників підприємств або уповноважені ними органи; 2) працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; 3) фізичних осіб - підприємців; 4) членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства.

Згідно пункту 38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу (підпункт 1). Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Держпраці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку (підпункт 5).

За змістом пункту 47 Порядку за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Кількість примірників актів за формою Н-5 і Н-1, карток за формою П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким вони надсилаються відповідно до пунктів 52 і 53 цього Порядку. В акті за формою Н-5 зазначається категорія аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови дане питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

На виконання таких вимог закону Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ № 702-Д від 20 липня 2016 року про створення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився 17 липня 2016 року із ОСОБА_1 - працівником ТОВ Стальконструкція ІФ .

За результатами спеціального розслідування складені два акти: за формою Н-5 (акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку) і за формою Н-1 (акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом) (а. с. 4-7 і 11- 14).

З урахуванням встановленого судом, нещасний випадок, що стався із працівником ОСОБА_1 17 липня 2016 року, є нещасним випадком, що пов`язаний з виробництвом, оскільки стався із ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Суд першої інстанції дослідивши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх наданими сторонами доказами на предмет належності, допустимості, достовірності й достатності та взаємного зв`язку, дійшов обґрунтованого і законного висновку про перебування ОСОБА_1 із ТОВ Стальконструкція ІФ у трудових відносинах з 14 липня 2016 року по 18 липня 2016 року, на посаді монтажника.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, визначені статтями 197, 198, 223 ЦПК України і справа розглянута як у підготовчому так і в судовому засіданні у його відсутності, при цьому суд позбавив його процесуальних прав, визначених статтею 197 ЦПК України, які належить вчинити саме під час підготовчого засідання, зокрема, про залучення у справу ФОП ОСОБА_2 , виклик свідків, зупинення провадження в справі та інших заяв і клопотань.

Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Згідно вимог пункту 4 частини 1 і частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, згідно вимог частини 3 статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3).

Як свідчать матеріали справи ухвалою Вінницького міського суду від 5 червня 2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а. с. 25) і призначено підготовче судове засідання на 06 липня 2019 року на 15.00 год та визначено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Дана ухвала суду отримана відповідачем 18 червня 2019 року (а. с. 27).

Відповідач направив відзив до суду 3 липня 2019 року (а. с. 58), який отриманий судом 5 липня 2019 року (а. с. 32).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року підготовче провадження у справі закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 16:00 год 05 серпня 2019 року, про що відповідачу направлена судова повістка (а. с. 64), яка ним отримана 22 липня 2019 року (а. с. 65).

Представником відповідача 31 липня 2019 року (а. с. 87) на адресу суду направлено заяву про недопущення порушень процесуальних прав сторони, у якій представник просила врахувати наведене у заяві при подальшому розгляді справи та дотримання/відновлення процесуальних прав відповідача на забезпечення принципу змагальності, в тому числі розгляду клопотань, не допустивши їх вирішення в підготовчому засіданні не з його вини, при цьому надала письмові клопотання про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи (а. с. 66-68, 72-73, 83).

У судовому засіданні 5 серпня 2019 року заявлені відповідачем клопотання розглянуті і усно, із занесення до протоколу судового засідання від 5 серпня 2019 року, судом постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення справи та про зупинення провадження у справі (а. с. 88), проте справа розглядом відкладена на 01 жовтня 2019 року, про що на адресу відповідача надіслана судова повістка (а. с. 90), яка вручена відповідачу 12 серпня 2019 року (а. с. 91).

Від представника відповідача - адвоката Косар М. Є. 23 вересня 2019 року на адресу суду надійшла заява про відкладення слухання справи на інший день (а. с. 92-95).

За правилами статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1).

За правилами частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Врахувавши повідомлення відповідача про судове засідання, що здійснене належним чином і неповажність причини неявки його представника, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності такого представника на підставі наявних в справі доказів.

Таким чином відсутні підстави для застосування апеляційним судом правил пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд позбавив відповідача процесуальних прав, визначених статтею 197 ЦПК України, які належать до вчинення саме під час підготовчого засідання, зокрема, про залучення у справу ФОП ОСОБА_2 , виклик свідків, та інших заяв і клопотань, також не впливають на висновки суду з огляду на те, що відповідач надавши відзив на апеляційну скаргу, таких клопотань і заяв суду не надавав, як не надав їх і в ході судового розгляду справи, а клопотання про зупинення провадження у справі судом вирішено у судовому засіданні 05 серпня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги про незалучення ФОП ОСОБА_2 до участі у справі з правами третьої особи без самостійних вимог є безпідставними, оскільки така процесуальна дія, як залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за ініціативи суду, не є обов`язком суду, що розглядає справу, а стаття 54 ЦПК України такий обов`язок: сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, покладає саме сторін.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що суд не допитав свідків - членів бригади, з якими на однакових умовах працював позивач на об`єкті будівництва, не є допущенням судом порушення норм процесуального права, оскільки, учасниками справи, у тому числі відповідачем, не заявлялося жодних клопотань про допит свідків, та з урахуванням того, що діючий Цивільний процесуальний кодекс України обов`язок по визначенню свідків, яких необхідно допитувати у судовому засіданні покладає не на суд, а на учасників справи, що визначено, зокрема статтею 43 ЦПК України, згідно вимог якої учасники справи мають право: подавати докази, подавати заяви та клопотання (частина 1); учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина 2).

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору керувався положеннями частини 4 статті 24 КЗпП України, яка втратила чинність,відповідають дійсності та є слушними, проте, помилкове посилання суду на положення частини 4 статті 24 КЗпП України, яка виключена Законом України № 77-VШ від 28 грудня 2014 року, не впливає на правильність правового результату вирішення справи і тому не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення, в той же час, підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на висновки суду.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішення суду не підлягає до скасування, а апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стальконструкція ІФ залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіВ.С. Марчук В.В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2019 року