Постанова

від 17.12.2019 по справі 310/5140/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.12.2019 Справа № 310/5140/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 310/5140/14 Головуючий у 1 інстанції: Стручкової Л.І.

№ 22-ц/807/3390/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року по справі за заявою державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тислицького Юрія Володимировича про надання уповноваженому державному виконавцю дозволу на звернення стягнення та подальшу реалізацію нерухомого майна, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року в задоволенні заяви державного виконавця про надання уповноваженому державному виконавцю дозволу на звернення стягнення та подальшу реалізацію нерухомого майна відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається. що Державний виконавець Бердянського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Тислицький Ю.В. звернувся до суду з зазначеною заявою, яка вмотивована тим, що на виконанні у Бердянському МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебуває рішення Бердянського міськрайонного суду від 01.10.2014 року по справі № 310/5140/14-ц, котрим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1579800,57 грн. та 3654 грн. судового збору. Виконавче провадження № 47474537. Після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було з`ясовано, що за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку під ним, кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023. При підготовці до примусової реалізації вказаного майна з`ясувалося, що зазначене нерухоме майно та земельна ділянка кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023, що розташовані по АДРЕСА_1 , стали предметом неодноразових судових спорів про поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та його колишньою дружино. В наслідок цього, вже після відкриття провадження у справі, право власності на земельну ділянку належну боржнику, кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023 було перереєстровано на підставі рішення суду від 21.06.2016 року у справі № 310/2867/16 за ОСОБА_3 . У подальшому за апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначене рішення суду від 21.06.2016 року у справі № 310/2867/16 було скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 26.06.2019 року. З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170484244 від 17.07.2019 року вбачається, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023 скасоване. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 177254933 від 13.08.2019 року, що отримано державним виконавцем Тоцькою Н.А., вбачається, що на сьогоднішній день право власності на земельну ділянку 2310400000:07:010:0023 не відновлено попри її приналежність боржнику, так як ним у добровільному порядку не виконуються дії щодо поновлення запису у реєстрі прав власності на вказане нерухоме майно. Відсутність в реєстрі запису про право власності боржника на земельну ділянку 2310400000:07:010:0023 перешкоджає державному виконавцю скласти акт опису нерухомого майна боржника, що знаходиться на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Отже, не отримання відомостей про внесення до реєстру прав власності відомостей про право власності боржника на земельну ділянку 2310400000:07:010:0023, об`єктивно перешкоджає державному виконавцю примусово реалізувати нерухоме майно боржника, що знаходиться на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , так як в акті опису майна зазначаються відомості як про реєстрацію права власності за боржником на нерухоме майно, так і відомості про його право власності щодо земельної ділянки на якій це майно розташовано. Тому, такі дії боржника можуть свідчити про намагання боржника уникнути примусового стягнення майна.

Посилаючись на ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець просив надати уповноваженому державному виконавцю Бердянського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області дозвіл на звернення стягнення та подальшу реалізацію нерухомого майна зареєстрованого на праві власності за боржником ОСОБА_2 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці належній боржнику ОСОБА_2 , кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023, право власності на котру не зареєстроване за боржником в установленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Бердянському МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження №47474537 з примусового виконання виконавчого листа №310/5140/14-ц, виданого 30.04.2015 року Бердянським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1579800,57 грн. та 3654 грн. судового збору (том 2 а.с.166, 167).

В ході виконання вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер:2310400000:07:010:0023 встановлено, що відомості про право власності, про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотеки відсутні. Проте є запис про арешт вказаного нерухомого майна (том 2 а.с.162-164).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2310400000:07:010:0023, що розташована в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 скасовано на підставі постанови Запорізького апеляційного суду №22-Ц/807/257/19 від 26.06.2019 року (том 2 а.с.165).

Як зазначив суд першої інстанції, постановою Запорізького апеляційного суду №22-Ц/807/257/19 від 26.06.2019 року фактично встановлено, що ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911819, є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.157).

Тобто після скасування рішення, яким нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_2 таке право підлягає поновленню.

Аналізуючи зміст ч.ч. 1 та 2 ст.48, до ч.ч. 1, 2 ст.50 , Закону України Про виконавче провадження , за якими звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації а стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, суд першої інстанції зробив висновок, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється лише у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Частиною 4 ст.50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Тож відмовляючи у наданні уповноваженому державному виконавцю дозволу на звернення стягнення та подальшу реалізацію нерухомого майна, суд першої інстанції зробив висновок, що звернення стягнення на нерухоме майно, є крайнім заходом, який може бути застосований лише після вчинення державним виконавцем всіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду за рахунок інших дджерел.

Одночасно судом був зроблений висновок, який не спростований у апеляційній скарзі, що звернення державного виконавця до суду саме з заявою про надання уповноваженому державному виконавцю дозволу на звернення стягнення та подальшу реалізацію нерухомого майна зареєстрованого на праві власності за боржником, що розташоване на земельній ділянці належній боржнику, допускається щодо майна, право власності на яке не зареєстроване за боржником в установленому законом порядку.

Натомість за матеріалами даної справи майно було зареєстроване за боржником та його право на майно було поновлене після скасування судового рішення на підставі якого таке майно тимчасово вибувало з власності боржника.

Суд першої інстанції, ухвалюючи та мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви державного виконавця.

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2019 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков