Постанова

від 22.12.2019 по справі 906/648/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 грудня 2019 року Справа № 906/648/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 р.

(ухвалене у м. Житомирі, повний текст складено 16.09.2019 р.)

у справі № 906/648/19 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 21467,02 грн.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 21467 грн. коп. сплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 р. у справі № 906/648/19 в задоволені позову відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем 15.09.2015 р. було сплачено відшкодування шкоди в розмірі 21467 грн. 02 коп., заподіяної внаслідок ДТП, котра відбулася 13 березня 2015 року о 11 годині 00 хвилин, на перехресті вул. Свердлова та вул. Калініна міста Лисичанська Луганської області за участю транспортних засобів: автомобіля "Урал 4320" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ВЧ НОМЕР_3 Міністерства оборони України під керуванням водія ОСОБА_1 та Автомобіля "SSANG YONG KYRON" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 (потерпілий), під керуванням водія ОСОБА_3 .

Проаналізувавши положення ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. ст. 38, 41 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В той же час, судом констатовано, що позивач сплатив страхове відшкодування 15.09.2015 р., а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 256 ЦК України сплив 15.09.2018 р., в той час коли позивач звернувся з даним позовом до суду лише 25.06.2019 р.

Враховуючи сплив позовної давності, наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, суд констатував, що позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 р. у справі № 906/648/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник не погоджується із висновками місцевого господарського суду та на підтвердження своїх доводів, вказує наступне.

В даному випадку строком виконання основного зобов`язання є дата здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи, якою є дата зазначена на платіжному дорученні № 4604рв від 15.09.2015 р., а тому датою закінчення строку позовної давності є 16.09.2018 р.

Частиною 2 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Моторне (транспортне) страхове бюро України 03 січня 2018 року звернулося до Ємільчинського районного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення суми сплаченого відшкодування завданої шкоди з ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 травня 2018 року провадження у справі № 285/16/18 було закрито у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог.

За таких обставин звернення, позивача до одного з боржників (водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) з позовом є обставиною, що перериває перебіг позовної давності після чого перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вищевикладене, Моторне (транспортне) страхове бюро України вважає, що порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме незастосування ст.264 ЦК України призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21467 грн. 02 коп.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 13 березня 2015 року о 11 годині 00 хвилин, на перехресті вул. Свердлова та вул. Калініна міста Лисичанська Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Урал 4320" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Автомобіля "SSANG YONG KYRON" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 (потерпілий), під керуванням водія ОСОБА_3 (а. с. 9-10).

Цивільно - правова відповідальність потерпілого застрахована за договором обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1019989 від 18.11.2014 р. (а. с. 13).

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2015 року у справі № 415/2678/15-п, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, військовослужбовця НОМЕР_5 , мобілізованого на виконання Указу Президента від 21.07.2014 року № 607/2014 "Про часткову мобілізацію", зареєстрсіваного та проживаючого в АДРЕСА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (ДТП 13.03.2015 року, що відбулось на перехресті вул. Свердлова та вул. Калініна міста Лисичанська Луганської області), передбаченого ст. 124 КупАП, ч. 1 ст. 130 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік (а. с. 11).

05.06.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди (а. с. 12).

В подальшому, 15.09.2015 р. позивачем було сплачено потерпілому відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди у розмірі 21467 грн 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4604рв від 15.09.2015 року (а. с. 27).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована при використанні транспортного засобу "УРАЛ 4320", державний номер НОМЕР_2 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 30).

Також, постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2015 року у справі № 415/2678/15-п, встановлено, що транспортний засіб - автомобіль "УРАЛ 4320" номерний знак НОМЕР_2 належить ВЧ НОМЕР_3 Міністерства оборони України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до п. 39.1 ст.39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п. 39.2.1 ст.39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

За змістом п. 41.1 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У п. 38.2.1 п. 38.2 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, 13 березня 2015 року о 11 годині 00 хвилин, на перехресті вул. Свердлова та вул. Калініна міста Лисичанська Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Урал 4320" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Автомобіля "SSANG YONG KYRON" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2015 року у справі № 415/2678/15-п, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, військовослужбовця НОМЕР_5 , мобілізованого на виконання Указу Президента від 21.07.2014 року № 607/2014 "Про часткову мобілізацію", зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (ДТП 13.03.2015 р., що відбулось на перехресті вул. Свердлова та вул. Калініна міста Лисичанська Луганської області), передбаченого ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік (а. с. 11).

Також, постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2015 року у справі № 415/2678/15-п, встановлено, що транспортний засіб - автомобіль "УРАЛ 4320" номерний знак НОМЕР_2 належить ВЧ НОМЕР_3 Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, особою відповідальною за завдані потерпілому збитки, у даному випадку є відповідач відповідно до вимог ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначено вище, позивачем було відшкодовано потерпілому відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди у розмірі 21467 грн 02 коп.

Враховуючи, що відповідач не відшкодував позивачу шкоду, котра завдана відповідачем, апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В той же час, відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності (а. с. 55-56).

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК України).

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання (ч. 6 ст. 260 ЦК України).

Тобто, враховуючи встановлені вище обставини, а саме виплату позивачем страхового відшкодування 15.09.2015 р. (дата виконання основного зобов`язання) та звернення позивача до суду із даним позовом 25.06.2019 р. (відмітка поштового відділення), МТСБУ було пропущено трирічний строк, встановлений законодавством.

Доводи позивача, що строк позовної давності перервався у зв`язку із зверненням МТСБУ з позовом до ОСОБА_1 , не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки в даній справі боржником позивача є Військова частина НОМЕР_1 , а не ОСОБА_1 , у зв`язку із чим пред`явлення позову до останнього не спричинило переривання позовної давності, а тому в даному випадку неможливим є застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 р. у справі № 906/648/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2019 р. у справі №906/648/19 - без змін.

2. Справу 906/648/19 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.