Постанова

від 17.12.2019 по справі 922/59/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа № 922/59/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 3187 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Калантай М.В., повний текст якого складено року, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", м.Київ

до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківської області, м.Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Координаційний центр з надання правової допомоги, м.Київ

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області (далі за тестом - відповідач) про визнання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 02.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. за реєстровим номером 3563, таким, що відповідає ознакам нікчемності, та визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що договір купівлі-продажу від 02.12.2015 є нікчемним з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.228 Цивільного Кодексу України, оскільки ціна продажу майна за цим договором (3475000,00грн. без ПДВ) є на понад 20% нижчою, ніж вартість даного майна, що була визначена згідно незалежної оцінки (4411460,00грн. без ПДВ).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, полягає у наступному.

Так, сторони при укладенні спірного договору, відповідно до статей 627, 632 ЦК України, за взаємною згодою встановили ціну нерухомого майна у розмірі 4170000,00грн.; при цьому сторони виходили з відомостей, викладених у звіті про оцінку майна №39-ФБ, складеного 05.11.2015 незалежним суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ТОВ "Центр оцінки власності "Парето". Посилання позивача на статтю 228 ЦК України є безпідставними, оскільки спірний договір не порушує публічний порядок. Тому відповідач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

02 грудня 2015 року між Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк", як продавцем, укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим номером 3563.

Відповідно пункту 1.1 Договору, продавець продав та передав у власність, а покупець купив і прийняв у власність належні продавцю на праві власності нежитлові приміщення першого поверху: № 10 загальною площею 170,2 кв.м., № 10а, 10б, 11, 11а, 12, 12а, 13, 13а, 14, 14а загальною площею 125,5 кв.м. в літ. "А-18", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Леніна, будинок номер 77 (надалі - нерухоме майно) та сплатив за нього обговорену даним договором грошову суму.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна нерухомого майна за домовленістю сторін визначається в сумі 4170000,00грн., у тому числі ПДВ 695000,00грн.

Відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 "Про внесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення 20 травня 2016 року N 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ "Фідобанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ "Фідобанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань регулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ "Фідобанк" Коваленка О.В. з 20.06.2016 по 19.07.2016.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк" з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ "ФІДОБАНК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - Коваленку О.В. з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

На підставі Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПУАТ "Фідобанк" від 22.02.2017 №24 щодо внесення змін до Наказу ПУАТ "Фідобанк" №32 від 25.05.2016 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів" було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПУАТ "ФІДОБАНК" за період з 20.05.2015 року до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

13 травня 2017 року комісією з перевірки правочинів (у тому числі договорів), призначеною вищевказаним наказом №24 від 22.02.2017, було складено протокол, яким комісією вирішено визнати Договір купівлі-продажу від 02.12.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим номером 3563, укладений між ПУАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, - нікчемним за ознаками, визначеними ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до Звіту №07-17-М14-13 з незалежної оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт-Сервіс" вартість нежитлових приміщень першого поверху: №10 загальною площею 170,2 кв.м., № 10а, 10б, 11, 11a, 12, 12а, 13, 13а, 14, 14а загальною площею 125,5 кв.м. в літ. "А-18", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Леніна, будинок номер 77, станом на 01.12.2015 складала 4411460,00грн. без врахування ПДВ.

Однак за вищевказаним Договором продаж нежитлових приміщень було здійснено за 4170000,00грн., у тому числі ПДВ 695000,00грн. Без врахування ПДВ ціна продажу складала 3475000,00грн., що на понад 20% нижче, ніж вартість згідно незалежної оцінки.

За результатами виявлення комісією з перевірки договорів ознак нікчемності даного Договору, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14.09.2017 за вих.№1-4-2-2/752-ЛК/1 було направлено повідомлення про нікчемність договору, але дане повідомлення залишено без реагування.

Позивач, посилаючись на те, що вартість відчуженого за спірним Договором нерухомого майна була нижчою за ринкову вартість більш, ніж на 20%, а також те, що укладання Договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить:

- визнати Договір купівлі-продажу від 02.12.2015 року, укладений між ПУАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, посвідчений Авдієнко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 3563, - таким, що відповідає ознакам нікчемності;

- визнати Договір купівлі-продажу від 02.12.2015 року, укладений між ПУАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, посвідчений Авдієнко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 3563, - недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про те, що призначеною у справі судовою оціночно-будівельною експертизою судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України було встановлено, що вартість відчуженого майна становила 3760061,00грн. без урахування ПДВ - тобто, станом на момент укладення спірного Договору (02.12.2015) вартість відчуженого майна без урахування ПДВ (3475000,00грн.) була меншою за його ринкову вартість без урахування ПДВ, яка була визначена судовими експертами (3760061,00грн.), на 285061,00грн. або на 7,6% (285061грн. х 100% / 3760061,00грн.). Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що спірний Договір суперечить пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, як вказав місцевий господарський суд, позивачем у позові не обґрунтовано та не надано доказів того, що спірний Договору порушує публічний порядок або він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що не погоджується із висновком проведеної у справі судової експертизи, оскільки її висновки щодо вартості нежитлових приміщень відрізняються від звіту незалежної оцінки, складеного ПП "ТА-Експерт-Сервіс", а тому - не погоджується і з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Також в апеляційній скарзі наведено перелік та зміст певних статей Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та викладено зміст певних статей Цивільного кодексу України, які регулюють питання недійсності та нікчемності правочину.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в межах даного спору позивачу слід довести, що за умовами спірного Договору нерухоме майно було відчужено за ціною, що відрізняється (є нижчою або вищою) від звичайної вартості такого майна на 20% і більше.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що вартість майна, відчуженого за спірним Договором, станом на 01.12.2015 складає 4411460,00грн. без ПДВ, що підтверджується звітом №07-17-М14-13 з незалежної оцінки ринкової вартості майна та висновку про вартість об`єкта оцінки (т.1 а.с. 173-197).

В свою чергу, відповідач вказану обставину заперечив, стверджуючи, що вартість майна станом на 03.11.2015 складає 3475000,00грн. без ПДВ, про що свідчить витяг зі звіту №39-ФБ про оцінку майна та висновок про вартість майна (т.1 а.с. 23-24), що складені 05.11.2015 незалежним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Центр оцінки власності "Парето".

У зв`язку з цим, з метою належного визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна, відчуженого за спірним Договором, місцевим господарським судом було призначено судову оціночно-будівельну експертизу.

За результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи №15382 у справі №922/59/18, судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України було складено висновок від 03.06.2019.

Так, за висновком експертів ринкова вартість нежитлових приміщень першого поверху: №10 загальною площею 170,2кв.м., №№ 10а, 10б, 11, 11а, 12, 12а, 13, 13а, 14, 14а загальною площею 125,5кв.м. в літ."А-18", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Леніна, будинок номер 77, що були відчужені за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим номером 3563, станом на 02.12.2015 складала 3760061,00грн. без урахування ПДВ.

Отже, станом на момент укладення спірного Договору (02.12.2015) вартість відчуженого майна без урахування ПДВ (3475000,00грн.) була меншою за його ринкову вартість без урахування ПДВ, яка була визначена судовими експертами (3760061,00грн.), на 285061,00грн. або на 7,6% (285061грн. х 100% / 3760061,00грн.)

Наведене спростовує твердження позивача про те, що спірний Договір суперечить пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо посилань відповідача на положення статті 228 ЦК України, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що даною нормою встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Однак позивачем у позові не обґрунтовано та не надано доказів того, що спірний Договору порушує публічний порядок або він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Фактично позивач обмежився вказівкою в позові, що укладання Договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку. Проте відповідні докази цього в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання спірного Договору таким, що не відповідає ознакам нікчемності, а також про визнання його недійсним - є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не погоджується із висновками судової експертизи у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до положень частин 1 та 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що позивач не звертався до суду із клопотанням про проведення повторної експертизи. При цьому, в апеляційній скарзі позивач лише зазначає про свою незгоду із висновками проведеної у справі судової експертизи без вказання конкретних підстав для такої незгоди, а тому такі доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий