Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/14594/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/14594/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацька м`ясна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп

про стягнення заборгованості, пені та штрафу за непоставлений товар по Договору поставки № 26/04/19-2 від 26.04.2019 в розмірі 408 196,36 грн.

Представники сторін:

від позивача: Власюк В.В., довіреність б/н від 28.11.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмацька м`ясна компанія звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп про стягнення заборгованості, пені та штрафу за непоставлений товар по Договору поставки № 26/04/19-2 від 26.04.2019 в розмірі 408 196,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 26/04/19-2 від 26.04.2019 в частині поставки обумовленого Договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.

08.11.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 18.11.2019 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 підготовче судове засідання відкладено на 02.12.2019.

У судове засідання 02.12.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання 02.12.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 16.12.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку із закінченням терміну їх зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечення внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмацька м`ясна компанія (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № 26/04/19-2 (далі - Договір), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає продукцію (мінеральних добрив, далі - товар), найменування, кількість, ціна, строки поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного Договору, які є невід`ємною його частиною (далі - Додатки).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору постачальник бере на себе зобов`язання після підписання Договору передати покупцю товар в строки та не умовах встановлених цим Договором та Додатками до нього. Покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника та здійснити оплату в строк та в порядку, вказаному в цьому Договорі та Додатках до нього.

За умовами п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 100% передоплати від загальної вартості товару покупця на підставі виставлених рахунків постачальника, на умовах згідно Додатків до Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору в разі нездійснення оплати покупцем у вказані строки виставлений рахунок вважається анульованим. В разі проведення передплати на підставі анульованих рахунків постачальник залишає за собою право самостійно встановлювати нові строки відвантаження товару або провести повернення грошових коштів, про що повідомляє покупця у письмовій формі.

У відповідності до п. 6.1 Договору поставка товару в межах цього Договору здійснюється на умовах DDP шляхом доставки постачальником на склад покупця (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року).

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що датою відвантаження вважається дата, вказана у видатковій (товарно-транспортній) накладній в місці передачі товару представнику покупця (перевізнику, тощо)

Відповідно до п. 6.3 Договору отримання товару покупцем здійснюється через уповноважених представників покупця на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Покупець приймає та перевіряє за кількістю та якістю в місці отримання товару. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю - у відповідності до видаткової (товарно-транспортної) накладної, а за якістю - на підставі відповідних сертифікатів заводу-виробника.

Згідно з п. 7.1 Договору право власності на товар та ризик випадкової втрати товару, що поставляється за Договором, переходить від постачальника до покупця на умовах DDP згідно правил Інкотермс 2010 у момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами видаткової (товарно-транспортної) накладної.

У відповідності до п. 8.2 Договору у випадку прострочення поставки за даним Договором постачальник сплачує покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару біль ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого товару. При цьому, покупець може вимагати розірвання Договору та негайного повернення постачальником усіх сплачених сум за непоставлений товар.

Даний Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання господарських обов`язків - до повного їх виконання (п. 12.3 Договору).

На виконання умов Договору, ТОВ Тріал Компані Груп виставлено ТОВ Бахмацька м`ясна компанія рахунок на оплату № 974 від 26.04.2019 на суму 677 399,69 грн., який покупцем оплачено на суму 385 400,00 грн. згідно платіжного доручення № 62 від 26.04.2019.

Як зазначає позивач, ТОВ Бахмацька м`ясна компанія здійснило попередню оплату на виконання умов Договору за товар, однак ТОВ Тріал Компані Груп взяті на себе зобов`язання за Договором не здійснило, а саме не поставило обумовлений Договором товар, в зв`язку з чим, 10.09.2019 позивачем направлено відповідачу Вимогу про поставку товару протягом п`яти днів або повернення сплачених коштів, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 100% передоплати від загальної вартості товару покупця на підставі виставлених рахунків постачальника, на умовах згідно Додатків до Договору.

На виконання умов Договору, ТОВ Тріал Компані Груп виставлено ТОВ Бахмацька м`ясна компанія рахунок на оплату № 974 від 26.04.2019 на суму 677 399,69 грн., у якому визначено, товар який підлягає оплаті, а саме: карбамід № 46, (Україна) у кількості 30 т. вартістю 9 083,33 грн. (без ПДВ) за 1 т., загальною вартістю 272 499,90 грн. (без ПДВ) та діамофоска 10:26:26 (Росія) у кількості 24 т. вартістю 12 166,66 грн. (без ПДВ) за 1 т., загальною вартістю 291 999,84 грн. (без ПДВ).

Однак, означений рахунок на оплату № 974 від 26.04.2019 на суму 677 399,69 грн. покупцем оплачено лише на суму 385 400,00 грн. згідно платіжного доручення № 62 від 26.04.2019.

Таким чином, позивачем не здійснено обумовлену Договором передоплату у 100% розмірі.

Водночас, 10.09.2019 позивачем направлено відповідачу Вимогу про поставку товару протягом п`яти днів або повернення сплачених коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до п. 6.1 Договору поставка товару в межах цього Договору здійснюється на умовах DDP шляхом доставки постачальником на склад покупця (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року).

Однак, умовами Договору сторонами не узгоджено ані строку поставки, ані умов за яких у відповідача виникає обов`язок з поставки товару.

Посилання позивача на приписи ч. 4 ст. 267 ГК України судом до уваги не приймаються, оскільки означені приписи не встановлюють чіткого строку поставки товарів для сторін певного Договору, при цьому, ч. 2 ст. 267 ГК України визначає, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

У даному випадку судом також враховано, що доказів узгодження між сторонами поставки саме виробів народного споживання, матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем поставки у Договорі не встановлено, а встановлена лише форма поставки - DDP шляхом доставки постачальником на склад покупця (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року), враховуючи, що позивачем не було оплачено товар у повному обсязі, а відповідачем не виконано поставку товару як на суму зазначену у рахунку, так і на суму фактично здійсненої оплати та не надано доказів повернення здійсненої передоплати, суд дійшов висновку, що у відповідача обов`язку з поставки товару позивачу не виникло,

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом, 10.09.2019 позивачем направлено відповідачу Вимогу про поставку товару протягом п`яти днів або повернення сплачених коштів, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Поряд із тим, Вимога від 10.09.2019 про поставку товару протягом п`яти днів або повернення сплачених коштів, згідно ідентифікатору поштового відправлення з сайту ПАТ Укрпошта була повернута відділом поштового зв`язку, про що 16.09.2019 зроблено відповідний запис.

З урахуванням приписів чинного законодавства, оскільки сторонами не узгоджено строку поставку як і передумов для здійснення поставки, з урахуванням частково здійсненої позивачем оплати, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути грошові кошти у розмірі 385 400,00 грн., сплачені у якості попередньої оплати за Договором, в строк до 23.09.2019, а з 24.09.2019 є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення передоплати.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 385 400,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 385 400,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати за Договором не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 385 400,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 829,36 грн., штраф у розмірі 19 270 грн. за не поставку товару, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 697 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У відповідності до п. 8.2 Договору у випадку прострочення поставки за даним Договором постачальник сплачує покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару біль ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого товару. При цьому, покупець може вимагати розірвання Договору та негайного повернення постачальником усіх сплачених сум за непоставлений товар.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, доказів порушення відповідачем обов`язку з поставки товару, позивачем не надано, оскільки сторонами не узгоджено строку поставку як і передумов для здійснення поставки, з урахуванням частково здійсненої позивачем оплати, в зв`язку з чим, судом не встановлено порушення відповідачем зобов`язань в частині поставки товару, а відтак застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу за не поставку товару не ґрунтується на приписах законодавства.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 697 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є помилковим.

Як зазначалось вище частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 та постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18.

Як встановлено судом, Договором розмір таких процентів встановлено не було, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про повернення передоплати

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп" (04112, м. Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11; ідентифікаційний код: 35561883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацька м`ясна компанія" (16520, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Городище, вул. 8-го Березня, 42; ідентифікаційний код: 39439645) попередню оплату в розмірі 385 400 (триста вісімдесят п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 755 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.2019

Суддя О.А. Грєхова