Рішення

від 23.12.2019 по справі 922/3715/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3715/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сова Олександра Вікторовича, м. Барвінкове до Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича, с. Дібрівне про стягнення 174053,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мінаєв Д.С., на підставі ордеру від 11.11.2019 року, договору про надання правової допомоги від 11.11.2019 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.12.2017 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сова Олександр Вікторович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором надання послуг № 1/1103/2019 від 11.03.2019 року у розмірі 174057,97 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2019 року позовну заяву ФОП Сови Олександра Вікторовича було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення даної узвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.11.2019 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 28155).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 09.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.12.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплати за надані позивачем послуги.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2019 року не з`явився, на адресу суду повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення та ухвала-повідомленні від 09.12.219 року з відміткою пошти "не проживає".

Згідно частини 7 статті 120, пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 99 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Згідно пунктів 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

11.03.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Сова Олександром Вікторовичем (позивач) та Селянським (фермерським) господарством Чалого Георгія Анатолійовича (відповідач) було укладено договір № 1/1103/2019 надання послуг, у відповідності до умов якого предметом даного договору є виробнича діяльність позивача по виконанню сільськогосподарських робіт з передпосівної підготовки ґрунту, посіву сільськогосподарських культур, збирання зернових та технічних культур та транспортних послуг на власних ПММ.

Відповідно до п.п. 2.1.1 договору, позивач зобов`язується провести механізовані сільськогосподарські роботи на землях відповідача.

Відповідно до п.п. 2.2.1 договору, відповідач зобов`язується прийняти виконані роботи від позивача. Здача-приймання робіт оформлюється актом, який складається на кожен вид робіт або кожного останнього дня місяця, в якому надавались послуги, та підписується уповноваженими особами позивача та відповідача і є невід`ємною частиною даного договору та у відповідності з розділом 3 даного договору провести їх оплату.

Відповідно до п. 3.1 договору в основу взаєморозрахунків сторін за виконані позивачем роботи покладена їх вартість у грошовому виразі, яка визначається згідно акту (актів) виконаних послуг.

Відповідно до п. 3.4 договору вартість робіт по даному договору остаточно буде визначатись в акті (актах) виконаних робіт по їх фактичних обсягах.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач проводить остаточний розрахунок за надані послуги в строк до 10 жовтня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги з виконання робіт на загальну суму 166755,00 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт:

- від 14.03.2019 року на суму 21000,00 грн.;

- від 25.04.2019 року на суму 15000,00 грн.;

- від 12.05.2019 року на суму 15000,00 грн.;

- від 29.07.2019 року на суму 48000,00 грн.;

- від 24.09.2019 року на суму 5635,00 грн.;

- від 27.09.2019 року на суму 1965,00 грн.;

- від 30.09.2019 року на суму 3155,00 грн.;

- від 30.09.2019 року на суму 57000,00 грн.

Вищезазначені акти підписані обома сторонами .

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні (а.с. 44-46), відповідно до яких позивачем здійснено перевезення вантажу на замовлення відповідача, який у накладній зазначений як вантажовідправник.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором та не здійснив оплати виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим останнім 11.10.2019 року було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 1 про сплати боргу (а.с. 47-48).

Враховуючи те, що відповідач не здійснив оплати виконаних позивачем послуг, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 166755,00 грн. основного боргу, 1167,29 грн. інфляційних втрат 466,01 грн. 3% річних та, 5669,67 грн. пені.

Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, відзиву на позов не надав, у зв`язку з чим суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу, зокрема з правочинів та інших договорів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже було зазначено судом, в матеріалах справи наявні докази виконання позивачем умов договору, а саме підписані обома сторонами акти приймання-передачі робіт.

Пунктом 3.5 договору було визначено, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється відповідачем до 10.10.2019 року.

Проте відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату наданих позивачем послуг.

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати заборгованості не надав.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1/1103/2019 від 11.03.2019 року в розмірі 166755,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 466,01 грн. 3% річних та 1167,29 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 466,01 грн. та інфляційних втрат в сумі 1167,29 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 5669,67 грн. пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за пунктами розділу 3.5, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожну добу прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи те, що сторонами було визначено сплату штрафу за кожну добу прострочення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є пенею.

Перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, за допомогою системи Ліга , судом встановлено, що сума пені перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення оплати за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 4952,40 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 717,27 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 2600,11 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича, с. Дібрівне (64762, Харківська область, Барвінківський район, с. Дібровне, вул. Центральна, б. 14, код ЄДРПОУ 22681779) на користь Фізичної особи-підприємця Сова Олександра Вікторовича, м. Барвінкове ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 166755,00 грн. основного боргу, 466,01 грн. 3% річних, 1167,29 грн. інфляційних втрат, 4952,40 грн. пені та 2600,11 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Фізична особа-підприємець Сова Олександр Вікторович, м. Барвінкове ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Відповідач - Селянське (Фермерське) господарство Чалий Георгій Анатолійович, с. Дібрівне (64762, Харківська область, Барвінківський район, с. Дібровне, вул. Центральна, б. 14, код ЄДРПОУ 22681779);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" грудня 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3715/19