Рішення

від 23.12.2019 по справі 922/3507/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3507/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія", м. Харків про стягнення 174057,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревовугільна компанія" про стягнення заборгованості за договором оренди від 01.01.2013 року у розмірі 53500,27 грн., з яких 49801,42 грн. основного боргу, 3398,94 грн. пені, 299,91 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2019 року позовну заяву ФОП Топчій О.М. залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення даної ухвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.11.2019 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 26778).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 02.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2019 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.12.2019 року.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 11.12.2019 року та підпис представника в розписці про наступну дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2019 року не з`явився, на адресу суду повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно частини 7 статті 120, пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 99 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Згідно пунктів 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

01.01.2013 року між Фізичною особою-підприємцем Топчій Ольгою Миколаївною (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ДЕРЕВНОВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 01/01/13. згідно з умовами якого позивач зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 141,5 кв.м. (в редакції даного пункту договору від 01.02.2017), а відповідач зобов`язався прийняти та сплачувати позивачу плату за користування цими приміщеннями.

Додатковими угодами до договору від 10.02.2015 року, від 07.12.2015 року, від 30.12.2015 року, від 30.12.2016 року, від 01.02.2017 року, від 25.04.2017 року, та від 29.08.2018 року сторонами були змінені умови договору в частині вартості одного квадратного метра приміщення та було подовжено дію договору оренди.

На виконання умови вищезазначеного договору, сторонами 01.01.2013 року було підписано акт передачі приміщення в оренду.

Підпунктом 8.1 розділу 8 договору Платежі та розрахунки за договором (у редакції від 07.12.2017, що набула чинності 01 березня 2018 року) сторони встановили, що вартість оренди одного квадратного метру приміщення складає: 250 гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ-20%.

Також, у відповідності до п. 8.2 розділу 8 договору Платежі та розрахунки за договором , орендатор компенсує Орендодавцю вартість комунальних послуг:

За спожиту електроенергію - згідно показань лічильника;

Інші комунальні платежі згідно виставлених рахунків.

Згідно з п. 8.5 розділу 8 договору Платежі та розрахунки за договором орендар зобов`язався вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном шляхом перерахування орендної плати авансовим платежем не пізніше останнього дня місяця, що передував місяцю, в якому плануються надаватись послуги оренди.

Згідно додаткової угоди до договору від 05.09.2019 сторони узгодили достроково припинити дію вище вказаного договору з 10 вересня 2019 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами було підписано акти здавання-приймання робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000185 від 31.08.2019 р. на суму 35 375,00 грн. (оренда офісу);

№ ОУ-0000186 від 31.08.2019 р. на суму 9 160,35 грн. (експлуатаційні витрати);

№ ОУ-0000195 від 30.09.2019 р. на суму 11 791,67 грн. (оренда офісу);

№ ОУ-0000196 від 30.09.2019 р. на суму 3 842,41 грн. (експлуатаційні витрати).

Проте, як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором не здійснив оплати вищезазначених актів в повному обсязі, а здійснив лише часткове погашення в розмірі 10368,01 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 07.10.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов`язання за вих. № 07/10/19-1, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 42-43).

Проте відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, борг не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, відзиву на позов не надав, у зв`язку з чим суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу Кодексу, зокрема з правочинів та інших договорів.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з умов, укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором оренди

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 цього Кодексу унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об`єкту оренди, ліквідації суб`єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Господарський кодекс України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм ЦК України, що регулюють відносини найму.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було зазначено вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором оренди та надав відповідачу послуги з оренди офісу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000195 за вересень 2019 року та № ОУ-0000185 за серпень 2019 року.

Вищезазначені акти підписані обома сторонами.

Як вже було зазначено вище, п. 8.5 розділу 8 договору Платежі та розрахунки за договором орендар зобов`язався вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном шляхом перерахування орендної плати авансовим платежем не пізніше останнього дня місяця, що передував місяцю, в якому плануються надаватись послуги оренди.

Тобто з аналізу вищенаведеного пункту договору вбачається, що відповідач мав здійснити орендні платежі шляхом сплати авансового платежу.

Проте всупереч вищезазначеним нормам, як вказує позивач, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за серпень 2019 року у розмірі 10368,01 грн.

В той час, як в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем оренди за серпень у розмірі 25006,99 грн. та вересень 2019 року у розмірі 11791,67 грн.

Крім того, сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000196 на суму 3202,01 грн. та № 0000186 на суму 7633,62 грн. за експлуатаційні витрати у серпні-вересні 2019 року.

Відшкодування відповідачем експлуатаційних витрат було передбачено сторонами у п. 8.2 договору оренди.

В свою чергу, умови укладеного між сторонами договору не містять строків оплати експлуатаційних витрат відповідачем.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07.10.2019 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу, в тому числі зі сплати експлуатаційних платежів за серпень-вересень 2019 року.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням ч. 1 ст. 530 ЦК України, відповідач мав сплатити заборгованість з експлуатаційних платежів протягом 7 днів від дня пред`явлення вимог.

Докази оплати експлуатаційних витрат відповідачем за серпень-вересень 2019 в матеріалах справи відсутні.

Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, доказів сплати заборгованості чи контррозрахунку боргу не надав, судом було вжито заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства щодо несплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди в розмірі 49801,42 грн. (з яких 36798,66 грн. оренда та 13002,76 грн. експлуатаційні витрати) обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3398,94 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім було нараховано до сплати пеню у розмірі 3398,94 грн.

Зазначена сума пені була нараховано на заборгованість відповідача з орендної плати за серпень-вересень 2019 року та експлуатаційних витрат за вказані місяці.

Проте, відповідно до п. 11.2. розділу договору Відповідальність сторін , у разі відсутності оплати послуг оренди, в строк передбачений в п. 8.5 даного Договору, Орендатор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Тобто вищезазначеним пунктом договору передбачено нарахування пені лише за прострочення оплати орендних платежів.

Крім того, пунктом 8.4 договору передбачено, що платежі, зазначені у п. 8.2, 8.3 договору не входять у вартість орендної плати та сплачуються окремо.

В свою чергу умовами договору сторони не визначили відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення строків оплати за експлуатаційні витрати.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням вимог діючого законодавства та приймаючи до уваги умови договору вірним періодом та сумою нарахування пені є:

- За серпень 2019 року на суму заборгованості з оренди у розмірі 25006,99 грн. за період з 01.08.2019 року по 23.10.2019 року сума пені складає 1923,83 грн.;

- За вересень 2019 року на суму заборгованості з оренди у розмірі 11791,67 грн. за період з 01.09.2019 по 23.10.2019 року сума пені складає 566,65 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 2490,48 грн., тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення в цій частині.

В частині стягнення пені у розмірі за порушення строків оплати експлуатаційних витрат, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з оплати експлуатаційних витрат з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведене суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідача пені у розмірі за порушення строків оплати експлуатаційних платежів у розмірі 908,46 грн.

Щодо заявлених позивачем 3% річних у розмірі 299,91 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, п. 8.5 розділу 8 договору Платежі та розрахунки за договором орендар зобов`язався вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном шляхом перерахування орендної плати авансовим платежем не пізніше останнього дня місяця, що передував місяцю, в якому плануються надаватись послуги оренди.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано 3% річних за період з 01.08.2019 року по 23.10.2019 року на суму заборгованості у розмірі 34167,34 грн. та за період з 01.09.2019 року по 23.10.2019 року на суму заборгованості у розмірі 15634,08 грн.

Тобто позивачем розраховано 3% річних за порушення строків оплати оренди та експлуатаційних платежів, в той час, як вже було зазначено умовами договору не визначено строку на оплату експлуатаційних платежів.

Таким чином, здійснивши перерахунок суми 3% річних з урахуванням вимог діючого законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що правомірним є період нарахування та сума 3% річних за порушення строків оплати орендних платежів у розмірі:

- за період з 01.08.2019 року по 23.10.2019 року на суму заборгованості у розмірі 25006,99 грн. розмір 3% річних складає 172,65 грн.;

- за період з 01.09.2019 року на суму заборгованості у розмірі 11791,67 грн. розмір 3% річних складає 51,37 грн.

Щодо нарахування 3% річних за порушення строків оплати експлуатаційних платежів, суд зазначає настане.

Як вже було зазначено, умовами договору не визначено строк для сплати відповідачем експлуатаційних витрат.

Проте, 07.10.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов`язання, в якій позивач зазначає про необхідність відповідача погасити заборгованість за серпень-вересень 2019 року.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що вимогу про сплату боргу позивачем було направлено 07.10.2019 року, семиденний термін, визначений ст. 530 ЦК України сплив 14.10.2019 року (який є офіційним святковим вихідним днем), у зв`язку з чим кінцевим строком оплати є 15.10.2019 року.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за несвоєчасну сплату відповідачем експлуатаційних витрат, суд дійшов висновку, що вірним є період та сума нарахування:

-за період з 16.10.2019 року по 23.10.2019 року на суму заборгованості у розмірі 9160,35 грн. (експлуатаційні витрати за серпень 2019 року) сума 3% річних складає - 6,02 грн.;

-за період з 16.10.2019 року по 23.10.2019 року на суму заборгованості у розмірі 3842,41 грн. (експлуатаційні витрати за вересень 2019 року) сума 3% річних складає - 2,53 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 232,57 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 67,34 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 1885,96 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія", м. Харків (проспект Московський, буд. 179Б, офіс 706, м. Харків, 61068, код 37191210) на користь Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 49801,42 грн. основного боргу, 2490,48грн. пені, 232,57 грн. 3% річних та 1885,96 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія", м. Харків (проспект Московський, буд. 179Б, офіс 706, м. Харків, 61068, код 37191210);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" грудня 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3507/19