Рішення

від 19.12.2019 по справі 925/1231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Черкаси справа № 925/1231/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД

про стягнення 449673,19 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД про стягнення попередньої оплати у розмірі 428898,08 грн за ненадані послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання в користування вагонів згідно з договором про надання послуг з організації перевезень вантажів від 11.06.2019 №110619 та 20775,11 грн пені, відшкодування судових витрат та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.10.2019 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвали суду від 22.10.2019 та від 20.11.2019 направлялись відповідачу за адресою його держаної реєстрації (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), та повернулись поштовим відділенням до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони, належним чином повідомлені про дату та судового засідання, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

18.12.2019 позивач надіслав до суду клопотання від 16.12.2019 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з участю представника позивача в судовому засіданні у Верховному Суді.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши клопотання представника позивача, оцінивши наведені заявником підстави, суд вважає доводи представника позивача щодо необхідності відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причини його участі в іншому судовому засіданні) непереконливими, оскільки товариство є юридичною особою і позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна (Замовник - позивач у справі), в особі директора Мелешко Т.М., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД (Виконавець - відповідач у справі), в особі директора Мірзи С.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів №110619 (далі - договір, а.с. 14-17), за умовами якого Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання в користування вагонів.

Як вказано в пункті 1.2 договору, кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагонів після здійснення перевезення відображаються а актах передачі/повернення вагонів. Вагони, визнані за результатами технічного огляду технічно справними і комерційно придатними, Замовник приймає у користування за актом прийому-передачі, який складається і підписується Виконавцем та Замовником на погодженій сторонами станції (пункт 2.1 договору).

Згідно з пункту 2.2 договору акти прийому-передачі підписуються уповноваженими представниками сторін. У актах прийому-передачі фіксується номери вагонів, модель, вид вагонів, дати побудови, технічний стан рухомого складу, переданого в користування.

Виконавець зобов`язаний протягом 3-х (трьох) робочих діб з моменту підписання Акту приймання-передачі вагонів виставити рахунок на оплату вартості послуг виконавця. Виконавець зобов`язаний складати акти наданих послуг (додаток №3) з нарахуванням сум платежів згідно з умовами пункту 4.7 Розділу 4 цього договору та надавати їх для оформлення замовнику не пізніше 8-го числа місяці наступного за звітним (пункти 3.1.1, 3.1.3 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору Замовник проводить 5% оплату вартості послуг Виконавця за перший місяць за ту кількість вагонів, що фактично адресована на станцію, вказану в інструкції замовника, протягом 1-го робочого дня з моменту заадресації вагонів.

Оплата залишку коштів за перший та останній місяць вартості послуг виконавця здійснюється протягом 5-ти календарних діб з моменту прибуття вагонів на станцію першого завантаження, вказану в інструкції замовника, що підтверджується даними бази ГІОЦ АТ Укрзалізниці та актами прийому-передачі.

Замовник проводить 100% попередню оплату вартості послуг Виконавця за кожний наступний місяць користування вагонами до 25 числа цього місяця, виходячи з кількості вагонів, які будуть знаходиться у користуванні у наступному місяці, зменшену на суму наднормативних платежів, здійснених та не повернутих станом на дату платежу.

Виконавець зобов`язаний надати рахунок на оплату послуг за наступний місяць користування замовнику.

Відповідно до пункту 4.4 договору оплата за надані Виконавцем послуги здійснюється замовником по пред`явленому рахунку згідно з актами подачі-повернення вагонів (додаток 2) та актів наданих послуг (додаток 3).

Згідно з пунктом 4.5 договору період надання послуг починається з дати прибуття вагонів на станцію першого навантаження, що відображається в акті подачі-повернення вагонів (додаток 2), але не раніше 01.07.2019.

Відповідно до пункту 5.2 договору за несвоєчасне надання вагонів в користування Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період на який нараховується пеня, від вартості оплачених послуг, за кожен день прострочення платежу. Також виконавець зобов`язаний повернути раніше отримані кошти пропорційно не виконаному зобов`язанню та відшкодувати замовнику всі завдані цим збитки.

Відповідно до пункту 11.1 договору, він набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє строком до 29.02.2020, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків.

Договір може бути розірваний на погодженням сторін чи на вимогу однієї із сторін з обов`язковим попередженням іншої сторони за 30 днів у порядку встановленому діючим нормативними актами Укрзалізниці та чинним законодавством України (пункт 7.1 договору).

11.06.2019 між Замовником та Виконавцем підписано протокол узгодження договірної ціни до договору (додаток №1, а.с. 34) згідно якого сторони дійшли згоди встановити ставку за кожен вагон-хопер (зерновоз) за кожну добу, у розмірі:

- до 30.09.2019 - усього з ПДВ 1400,00 грн;

- з 01.10.2019 по 29.02.2020 - усього з ПДВ 1550,00 грн.

18.06.2019 Замовником на адресу Виконавця була направлена заявка №18-06/19 про надання та отримання 89 вагонів-зерновозів (а.с. 36).

24.06.2019 позивачем була здійснена оплата на користь відповідача у розмірі 4200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.06.2019 №6517 на суму 2100,00 грн (а.с. 23) та від 24.06.2019 №6518 на суму 2100,00 грн (а.с. 22).

Між Виконавцем та Замовником було підписана акти приймання передачі (приймання) вагону до договору №1 від 24.06.2019 про передачу вагону №95728986, Акт №2 - про передачу вагону №95728770, Акт №3 про передачу вагонів №95876827, №95876868, №95876876, №95876900, №95728960 (а.с.26-29).

Також відповідачем на адресу позивача були направлені Акти наданих послуг: від 30.06.2019 №06/4 на суму усього з ПДВ 9800,00 грн (а.с. 25) та від 31.07.2019 №07/4 на суму усього з ПДВ 178701,92 грн (а.с. 24).

25.06.2019 позивач надав відповідачу ще одну заявку №25-06/19 на отримання додатково 150 вагонів-зерновозів (а.с. 35).

Відповідачем були виставлені рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиторської послуги №05-07-19 від 05.07.2019 на суму 168000,00 (а.с. 31) та №08-07-19 від 08.07.2019 на суму 420000,00 грн (а.с. 32).

За платіжним дорученням №6533 від 01.07.2019 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 25200,00 грн, (а.с. 20); за платіжним дорученням №6544від 05.07.2019 - 168000,00 грн (а.с. 21) та платіжним дорученням №6545 від 08.07.2019 - 420000,00 грн (а.с. 19), а всього 613200,00 грн.

Листом від 26.06.2019 №212 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тим, що у найближчі строки виконати зазначені в листі-заявці від 18.06.2019 №18-06/19 вимоги виконати неможливо, а також вказав, що йому стало відомо про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна отримує послуги у іншої компанії з тих самих підстав, але з встановленням інших цін та умов, на відміну від зазначених у листі-заявці від 18.06.2019 №18-06/19. Відповідач розцінює такі дії як вчинення антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання щодо застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище у конкуренції і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством України. Також відповідач повідомив про направлення на адресу позивача вагонів-хоперів (зерновози) з наступними номерами №95876827, №95876868, №95876876, №95876900, №95728960, а також про вагони, що прибули на станцію, зокрема №95728770, №95728986. На підставі вищевикладеного, відповідач запропонував позивачу за взаємною згодою сторін розірвати договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 11.06.2019 №110619, у зв`язку з чим вагони, що прибули на станцію просить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД , а вагони, що знаходяться на шляху прямування переадресувати (інструкція для повернення та переадресування вагонів буде надана протягом 5 діб) (а.с. 37).

12.07.2019 відповідач направив на адресу позивача листа №226, в якому повідомив про розірвання договору з моменту отримання листа в односторонньому порядку, посилаючись на положення пункту 7.1 договору (а.с. 38-39).

За Актами приймання-передачі (повернення) Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД вагони, за Актом №4 від 22.07.2019 - вагони №95728986, №95728770, за Актом від 23.07.2019 - вагони №95876827, №95876868, №95876876, №95876900, №95728960. Вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

08.08.2019 на адресу відповідача позивач направив листа №08-08/19, у якому зазначив, що договір слід вважати розірваним за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозерногруп-ЛТД з 11.08.2019 та у зв`язку з цим вимагав останнього повернути надлишково сплачені кошти у розмірі 428898,08 грн у строк до 16.08.2019 (а.с. 18).

Вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Неповернення вказаних коштів стало підставною для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача у примусовому порядку надлишково сплачених коштів у розмірі 428898,08 грн та нарахованої позивачем пені за період з 13.08.2019 до 03.10.2019 у сумі 20775,11 грн.

Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 11.06.2019 №110619 є змішаним та містить в собі елементи різних договорів, до яких у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини. При цьому, відносини щодо користування вагонами пов`язані саме з організацією перевезень, а не з самим перевезенням вантажу. З огляду на обсяг прав та обов`язків Виконавця за договором, їх роль полягає у забезпеченні Замовника придатним у комерційному та технічному відношенні вагонами для виконання вантажних операцій замовника. Оскільки з договору безпосередньо не випливають зобов`язання залізниці щодо перевезення вантажу, а позивач, як Замовник за договором, користується послугами організації перевезень в наданих йому в користування вагонах, тому відсутні підстави вважати, що між сторонами за договором виникли відносини з перевезення вантажу і до спірних правовідносин не підлягають застосуванню скорочені строки позовної давності, які передбачені у відносинах з перевезення вантажів (зокрема, встановлений пунктом 137 Статуту залізниць України 6 місячний строк позовної давності).

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України вказано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На виконання умов договору позивачем була здійснена оплата на загальну суму 617400,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-23).

Відповідач надав послуги з організації перевезень вантажів на суму 188501,92 грн, що підтверджується актами наданих послуг на суму 178701,92 грн (а.с. 24).

У статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем оплачено послуги за попередньою оплатою у розмірі 617400,00 грн, а відповідач надав послуги лише на суму 188501,92 грн, умовами договору передбачений обов`язок Виконавця повернути раніше отримані кошти пропорційно не виконаному зобов`язанню. У порушення строків, які передбачені статтею 530 Цивільного кодексу України (після вимоги позивача), відповідач гроші не повернув, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 428898,08 грн (617400,00-188501,92=428898,08) є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 610-612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 7.1 договору договір може бути розірваний на погодженням сторін чи на вимогу однієї із сторін з обов`язковим попередженням іншої сторони за 30 днів у порядку встановленому діючим нормативними актами Укрзалізниці та чинним законодавством.

У статті 188 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення.

Як встановлено судом пропозицію про розірвання укладеного між сторонами договору, відповідач надіслав у листі від 26.06.2019 №212, а у листі №226 від 12.07.2019 відповідач повідомив позивача про розірвання договору з моменту отримання листа. Про прийняття вказаної пропозиції свідчать наявні у справі докази, зокрема, копія листа позивача про повернення зайво сплачених коштів та повернення 22 та 23 липня 2019 року отриманих за заявкою Замовника №25-06/19 від 25.06.2019 вагонів. Отже, починаючи з 11.08.2019 договір є припиненим.

Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору. Водночас, як вбачається з наведених позивачем доводів, нарахування штрафних санкцій здійснено ним за несвоєчасне надання вагонів за період з 13.08.2019 до 03.10.2019, тобто після припинення договору.

Як зазначено вище позивачем було надано дві заявки на надання відповідачем вагонів від 18.06.2019 та від 25.06.2019, вагони були надані відповідачем та прийняті позивачем у користування 24.06.2019, 01.07.2019 та 05.07.2019, що підтверджується належними доказами, інших заявок чи будь-яких доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині несвоєчасного надання вагонів позивач суду не надав. За взаємною згодою сторони розірвали договір з 11.08.2019. Строк (з дати подання заявки) протягом якого Виконавець повинен надати вагони у користування Замовником ні умовами договору, ні у заявках Замовником не встановлено, отже підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені за несвоєчасне надання вагонів позивач суду не навів та належними доказами не підтвердив, тому вимога про стягнення пені не підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 124 цього Кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як на підставу понесених судових витрат позивач надав суду договір про надання комплексних юридичних послуг від 01.10.2019 (а.с. 40-42), який укладений позивачем з адвокатом Руденко Мариною Володимирівною, платіжне доручення від 02.10.2019 №6788 на суму 5000,00 грн. (а.с. 45). Вказані витрати є витратами, пов`язаними з розглядом справи, тому вони підлягають розподілу між сторонами. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з частиною 9 цієї статті Кодексу, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки вказаний спір виник внаслідок неправомірного утримання відповідачем зайво отриманих коштів, сплачена позивачем сума судового збору та витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОЗЕРНОГРУП-ЛТД (вул.Вернигори, 15, кв.28, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 41917022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛФРОСТ-Україна (вул.Предславинська, 43/2, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код 32709363) 428898,08 грн попередньої оплати, 6745,10 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І.Кучеренко