Рішення

від 23.12.2019 по справі 910/13559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/13559/19 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ВБК Стальінвестбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТТРЕЙД

про стягнення 20877,92 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Стальінвестбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" про стягнення 20877,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем судового рішення, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 07.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13559/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

14.11.2019 відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки, ним було у : мінімально можливий строк виплачено заборгованість, на яку позивачем нараховувалась штрафні санкції. Також, за твердженням відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений позивачем у позові є не співмірним із складністю справи та ціною позову.

22.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач спростовує твердження відповідача викладені у відзиві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Стальінвестбуд" (далі - субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТрейд" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір субпідряду на виконання робіт № 8-10/18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник доручає, а субпідрядник за завданням підрядника зобов`язується на свій ризик, своїми силами, з матеріалів підрядника в установлений договором строк та відповідно до проектної документації та умов даного договору виконати роботи з монтажу стінових та стельових сандвіч-панелей товщиною 100 мм з ППУ в орієнтовній кількості до 8000 кв. м. на об`єкті замовника - "забійний цех з ковбасним цехом", розташований за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, село Мамаївці, вул. Богуна (далі - об`єкт), а підрядник зобов`язаний прийняти належним чином виконані роботи та оплатити виконані обсяги робіт.

Пунктом 4.2 договору визначено, що вартість виконаних робіт складає 100,00 грн за 1 кв. м., в т.ч. ПДВ - 20% - відповідно до умов договору, що також включає роботи з монтажу нащільників, планок тощо.

Пунктом 4.3 договору визначено наступний порядок фінансування робіт (розрахунків за виконані роботи):

4.3.1 Підрядник сплачує авансовий платіж в розмірі 20000,00 грн разом з ПДВ потягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту підписання договору.

4.3.2 Оплата виконаних субпідрядником робіт здійснюється підрядником щотижнево протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання підрядником актів виконаних робіт за звітний тиждень за вирахування сум авансу.

Згідно з п. 5.3.4 договору підрядник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання підписаного акту виконаних робіт на конкретний етап робіт згідно календарного графіку виконання та остаточного акта виконаних робіт і необхідних супутніх документів: розглянути, підписати, скріпити їх печаткою, а також повернути субпідряднику один примірних даних документів; або надати субпідряднику свої обґрунтовані заперечення і повідомити йому про виявлені відхилення від проекту чи інших відступах від умов договору.

Відповідно до п. 6.1. - 6.2. договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона, яка їх порушила несе відповідальність, визначену діючим законодавством та договором. Порушенням договору є невиконання або неналежне виконання умов договору, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору. У випад невиконання зобов`язань з оплати у розмірі, порядку та строки передбачені договором, підрядник зобов`язується сплатити на користь субпідрядника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми грошового зобов`язання ( заборгованості) за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору субпідрядник передає підрядникові виконані роботи згідно акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 8.2 договору у процесі здачі-приймання підрядних робіт сторони перевіряють відповідність закінчених робіт умовам договору.

Згідно з п. 8.3 договору здача-приймання виконаних підрядних робіт згідно календарного графіку підрядних робіт здійснюється щотижнево. Уповноваженим представником є особа, яка має оформлене згідно з вимогами законодавства доручення на право приймання виконаних підрядних робіт.

Здача-приймання виконаних в повному обсязі субпідрядником робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін після отримання підрядником повідомлення субпідрядника протягом 3 (трьох) робочих днів. Субпідрядник зобов`язаний направити підряднику вказане повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору якщо при здачі-прийманні виконаних підрядних робіт виявляються недоліки якості виконаних підрядних робіт, які виникли не з вини підрядника, складається відповідний акт із зазначенням конкретних недоліків та строків їх усунення. У будь-якому випадку цей строк не повинен перевищувати 5 (п`яти) робочих днів з моменту виявлення недоліків виконаних робіт.

Згідно з п. 8.6 договору акти виконаних робіт повинні бути підписані підрядником не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту їх передачі за умови відсутності будь-яких зауважень. При наявності зауважень у підрядника до виконаних та пред`явлених до здачі робіт, підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх передачі повинен надати субпідряднику мотивовані зауваження.

Відповідно до п. 8.7 договору у випадку відмови підрядника від підписання акту виконаних робіт, сторонами складається акт з переліком виявлених недоліків та дефектів і термінів їх усунення. Додаткові роботи з усунення недоліків або заміна неякісних матеріалів, необхідність яких виникла з вини субпідрядника, виконуються субпідрядником за власний рахунок. Субпідрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання ним мотивованої відмови підрядника від прийому робіт або акту з переліком дефектів/недоліків, усунути зауваження та недоліки, виявлені підрядником та надати повторно підписаний акт приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 12.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 12.2 договору строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 12.6 договору договір, додатки до цього договору, та інші документи, які передані сканкопією (факсом) та за допомогою засобів електронного зв`язку мають юридичну силу до заміни на оригінали. При цьому такі оригінали повинні бути передані другій стороні не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати направлення копій таких документів.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 882 ЦК України Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ч. 1, ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Як це встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4440/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Стальінвестбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТрейд" про стягнення 169.086,43 грн, яке набрало законної сили: З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що 17.01.2019 позивачем на електрону адресу та в подальшому 21.01.2019 засобами кур`єрської доставки "Нова пошта" відповідачу було направлено для підписання акт надання послуг № 12 від 16.01.2019 на суму 169.085,43 грн. Відповідач всупереч умовам договору отримавши вказаний акт не підписав його та не повернув позивачу, також відповідач не надав вмотивованої відмови від підписання цього акту .

Також, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4440/19 від 10.06.2019 встановлено, що: З поданого акту надання послуг № 12 від 16.01.2019 на суму 169.085,43 грн вбачається, що позивачем здійснено відмітку про відмову від підписання відповідачем цього акту, що був надісланий йому електронною поштою та кур`єром та про не надання жодних зауважень. Позивач вказує на те, що роботи за актом надання послуг № 12 від 16.01.2019 виконано на суму 169086,43 грн. В свою чергу відповідач жодними належними засобами доказування не підтверджує факт невиконання позивачем робіт на вказану суму , крім того, встановлено що : Згідно з п. 5.3.1 договору підрядник зобов`язаний оплатити субпідряднику вартість робіт, порядок та строк яких передбачений умовами договору. Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт не здійснив, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 169.086,43 грн .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач у своєму відзиві, зазначає ту обставину, що заборгованість у розмірі 169086,43 грн. з оплати виконаних робіт за актом № 12 від 16.01.2019, була ним погашена 19.09.2019 на вимогу рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4440/19. Також обставини щодо сплати відповідач заборгованості за договором підряду підтверджується платіжним дорученням № 9270 від 19.09.2019 на суму 169086,43 грн

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4440/19, відповідач 17.01.2019 отримав від позивача на електрону адресу для підписання акт надання послуг № 12 від 16.01.2019 та в подальшому 21.01.2019 засобами кур`єрської доставки "Нова пошта". Відповідач всупереч умовам договору, отримавши вказаний акт, не підписав його та не повернув позивачу, також відповідач не надав вмотивованої відмови від підписання цього акту.

Зважаючи на приписи укладеного між сторонами договору (п. 8.4., 8.5), та приймаючи той факт, що вмотивованої відмови відповідачем від прийняття робіт за актом надання послуг № 12 від 16.01.2019 надано не було, Суд вважає, що даний акт мав бути підписаний відповідачем протягом 3 ( трьох робочих днів), а саме, до 22.01.2019 (включно).

Відповідно до приписів договору оплата виконаних робіт, здійснюється підрядником протягом 2 ( двох) банківських днів з моменту підписання підрядником актів виконаних робіт ( п. 4.3.2), отже, відповідач мав сплатити заборгованість за актом № 12 від 16.01.2019 до 24.01.2019 (включно).

Проаналізувавши додані до матеріалів справи докази, а також, приймаючи до уваги рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/4440/19 від 10.06.2019, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати робіт за вищезазначеним актом надання послуг на суму 169086,43 грн.

Таким чином, факт правомірності нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій за вказаним вище актом є документально підтвердженим.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем судового рішення, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. - 6.2. договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона, яка їх порушила несе відповідальність, визначену діючим законодавством та договором. Порушенням договору є невиконання або неналежне виконання умов договору, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору. У випад невиконання зобов`язань з оплати у розмірі, порядку та строки передбачені договором, підрядник зобов`язується сплатити на користь субпідрядника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми грошового зобов`язання ( заборгованості) за кожен день прострочення.

Суд здійснив перерахунок пені нарахованої позивачем на прострочення відповідача з оплати за актом надання послуг № 12, у визначені позивачем строки 01.02.2019 - 31.07.2019. Згідно перерахунку суду, сума пені є більшою ніж та, що розрахована позивачем. Відповідно до ч. 2, ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже, сума пені підлягає стягненню з відповідача у розмірі 14810,29 грн., тобто, розмір визначений позивачем до стягнення у позовній заяві.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції нарахованих позивачем на прострочення відповідача з оплати за актом надання послуг № 12, у визначений позивачем період з лютого 2019 по серпень 2019. Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою ніж та, що розрахована позивачем. Відповідно до ч. 2, ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже, сума втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2871,20 грн., тобто, розмір визначений позивачем до стягнення у позовній заяві.

Суд здійснив перерахунок 3% річних нарахованих позивачем на прострочення відповідача з оплати за актом надання послуг № 12, у визначені позивачем строки 01.02.2019 - 18.09.2019. Суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Отже, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 3196,43 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих на заборгованість з оплати робіт у загальному розмірі 20877,92 грн., з яких 14810,29 грн. пені, 3196,43 грн. 3% річних та 2871,20 грн. втрат від інфляції - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Стальінвестбуд" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6750,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

15.01.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Булавинець Миколою Миколайовичем був укладений договір про надання правничої допомоги № б/н, за умовами якого клієнт зобов`язується надати адвокату всі необхідні документи та іншу інформацію, прийняти такі послуги і оплатити їх, а адвокат зобов`язаний здійснити підготовку (вивчення) матеріалів, провести захист (представництво) інтересів клієнта в суді (місцевом) апеляційному або касаційному), в інших органах державної влади або управління, місцевого самоврядування, Вищій раді правосуддя, на підприємствах, установах і в організаціях до досягнення обумовленого сторонами позитивного результату без обмеження повноважень. Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по захисту інтересів клієнта.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору винагорода по справі включає в себе витрати, понесені адвокатом при виконанні своїх зобов`язань по цьому договору та гонорар за надані послуги. Обчислення гонорару здійснюється у формі погодинної оплати (1500,00 грн година, крім участі в судовому засіданні (якщо адвокат братиме участь у судових засіданнях), вартість якої узгоджується сторонами окремо у акті про надання правничої допомоги та має становити не менше 2500,00 грн година) згідно підписаного сторонами акту про надання правничої допомоги, де зазначаються також і витрати адвоката, якщо такі є. Оплата винагороди проводиться не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання акту про надання правничої допомоги.

26.09.2019 між клієнтом та адвокатом складено акт про надання правничої допомоги, згідно якого адвокатом надані наступні послуги:

1. Проведення консультацій з клієнтом з метою з`ясування обставин справи - 0,5 години, вартістю 750,00 грн;

2. Правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту, аналіз судової практики з аналогічних спорів, підготовка позовної заяви з додатками, здійснення розрахунку пені. Інфляційних втрат та 3% річних, консультування щодо порядку та процедури оплати судового збору та направлення позовної заяви з додатками відповідачу та суду - 4 години, вартістю 1500,00 грн. за годину, всього 6000,00 грн.

Загалом відповідно до акту було надано правничої допомоги вартістю 6750,00 грн.

Відповідно до акту про надання правничої допомоги № б/н від 26.09.2019, клієнт підтверджує, що правнича допомога надана в повному обсязі, належної якості і у строк та зобов`язується сплатити адвокату винагороду в сумі 6750,00 грн впродовж 10 (десяти) робочих днів після підписання акту.

Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в загальному розмірі 6750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 590 від 26.09.2019 на суму 6750,00 грн

Підтвердженням того, що Булавинець М.М. є адвокатом свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Щодо доводів відповідача про не співмірність витрат на правничу допомогу, ціні позову, оскільки, витрати на правничу допомогу складають третину від заявленої до стягнення суми, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не вбачає, що позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, та вважає, що відповідачем не доведено не співмірність витрат на правову допомогу заявленому позову, а тому не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які мають бути покладені на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем наявність доказів фактичного перерахування адвокату коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в сумі 6750,00 грн.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже вимоги позивача визнаються судом обгрунтованим, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТТРЕЙД (місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул.. Петра Чаадаєва, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 38080119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВБК Стальінвестбуд (місцезнаходження: 77340, Івано - Франківська обл.., Калуський район, с. Кропивник, вул.. Шевченка, будинок 73, код ЄДРПОУ 42307061) 14810 (чотирнадцять тисяча вісімсот десять) грн.. 29 коп. пені, 2871 ( дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн.. 20 коп. втрат від інфляції, 3196 ( три тисячі сто дев`яносто шість) грн.. 43 коп. 3% річних, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн.. 00 коп. судового збору та 6750 ( шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн.. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.