Рішення

від 23.12.2019 по справі 910/13933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/13933/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Високовольтний союз - РЗВА

до Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль - Плюс

про стягнення 91035,78 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ-ПЛЮС" про стягнення 91035,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № П13058 від 01.10.2013 зобов`язання по поставці товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 91035,78 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 15.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13933/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, м. Київ, вулиця Левандовська, буд. 3.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01030 5208125 8, яким направлено відповідачу ухвалу від 24.10.2019 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13933/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Профіль - плюс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Високовольтний союз - РЗВА ( покупець) було укладено договір № П 13058.

Відповідно до п. 1.1. - 1.2. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а саме: металопрокат, найменування, асортимент, та загальна кількість якого зазначена в специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору, надалі - продукція, а покупець прийняти і оплатити цю продукцію на умовах визначених даним договором. Постачальник гарантує, що продукція належить йому на праві власності, не перебуває під заставою, не перебуває під арештом, не є предметом позову третіх осіб.

Відповідно до п. 2.2. договору, поставка продукції здійснюється партіями протягом 14 днів з моменту отримання постачальником 100% передоплати за окрему партію продукції.

Відповідно до п. 3.1. - 3.5. договору, якість продукції повинна відповідати вимогам діючих нормативних актів, вимогам нормативно - технічної документації, що встановлені на дану продукцію, а саме ГОСТ зазначених в специфікації. Гарантійний термін на продукцію становить 10 років. Приймання продукції за кількістю та якістю проводиться згідно з Інструкціями П - 6, П- 7 ( П - 6 затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 року, П - 7 затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 року). При виявленні виробничих недоліків в продукції під час приймання, монтажу або в період гарантійної експлуатації виклик представника постачальника обов`язковий. Термін усунення недоліків або заміни продукції становить 20 днів з дня виявлення фактів недоліків, оформлених актом у відповідності з Інструкцією П - 7. Якщо усунення недоліків або заміна продукції згідно п. 3.4. здійснюються силами покупця, постачальник зобов`язується відшкодувати покупцю всі витрати, пов`язані із зміною (ремонтом) продукції, в т.ч. - витрати на відрядження.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. договору, покупець оплачує продукцію в порядку, передбаченому п. 4.6. даного договору. Загальна сума на день підписання договору становить 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ становить 83350,00 грн. Ціни, що зазначені в специфікаціях, та загальна сума договору не змінюються протягом дії даного договору.

Відповідно до п. 4.5. - 4.6. договору, оплата продукції здійснюється таким чином: - 50% вартості партії продукції, перераховується покупцем протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку - фактури постачальником; - 50% вартості продукції, перераховується покупцем при готовності партії продукції на складі постачальника. Перерахування грошових коштів здійснюється на підставі рахунку - фактури, наданого постачальником. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до п. 9.2. договору, всі зміни і доповнення до даного договору дійсні, якщо вони складені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 9.7. договору, термін дії договору з моменту підписання сторонами до 31.12.2014 р. при умові повного його виконання.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 до договору № П13058 від 01.10.2013 було продовжено дію договору до 31.12.2015.

Додатковою угодою № 2 від 04.01.2016 до договору № П13058 від 01.10.2013 було продовжено дію договору до 31.12.2017.

До матеріалів справи додано рахунок на оплату № 113 від 30.06.2016 до договору поставки № П13058 від 01.10.2013, вартість товару за рахунком 171381,74 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до рахунку постачальником є ТОВ Профіль - плюс , покупцем ТОВ Високовольтний союз - РЗВА .

Відповідно до платіжного доручення № 4070 від 01.07.2016, позивач перерахував на рахунок відповідача 75000,00 грн. Призначення платежу : Сендвич панель Рах. № 113 від 30.06.16, дог. № П13058 від 01.10.13 в т.ч. ПДВ 12500,00 грн. .

Відповідно до платіжного доручення № 4411 від 14.07.2016, позивач перерахував на рахунок відповідача 66035,78 грн. Призначення платежу : Сендвич панель Рах. № 113 від 30.06.16, дог. № П13058 від 01.10.13 в т.ч. ПДВ 11005,96 грн. .

Загалом за платіжними дорученнями № 4070 від 01.07.2016 та № 4411 від 14.07.2016, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 141035,78 грн.

Відповідно до товарно - транспортної накладної № 0075 від 28.07.2016 відповідач поставив товар загальною вартістю 171381,74 грн. Згідно відомості про вантаж, товар що був поставлений за даною накладною відповідає товару визначеному у рахунку на оплату № 113 від 30.06.2016.

Відповідно до акту експертизи № В - 1108 від 03.08.2016 та додатків до нього, товар, що було поставлено за видатковою накладною № 22 від 28.07.2016 до договору № П13058 від 01.10.13, мають колір зовнішнього облицювання, що не відповідає кольору ( RAL 9002 - 9002) вказаному у видатковій накладній № 22 від 28.07.2016 року.

Суд зазначає, що видаткову накладну № 22 від 28.07.2016 до договору № П13058 від 01.10.13 не додано до матеріалів справи, проте, показники товару (найменування, кількість та розмір), який визначено в акті експертизи № В - 1108 від 03.08.2016 є ідентичними з показниками товару, які визначено в рахунку на оплату № 113 від 30.06.2016 та товарно - транспортній накладній № 0075 від 28.07.2016.

Крім того, відповідачем не заперечено та не спростовано належними та допустимими доказами, що в акті експертизи оцінювався товар, оплачений позивачем на підставі рахунку № 113 від 30.06.2016 та доставлений позивачу згідно товарно-транспортної накладної від 28.07.2016 №0075.

Своєю вимогою № 11 - 0/107юр від 06.10.2016, позивач просив відповідача, зважаючи на виявлені недоліки поставленого товару, протягом 4 календарних днів з моменту отримання даної вимоги, повернути сплачені кошти за продукцію в розмірі 141035,78 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок покупця. Докази направлення додані до матеріалів справи ( фіскальний чек АТ Укрпошта від 10.10.2016).

Відповідач, своїм листом № 117 від 04.11.2016, повідомив позивача про те, що не відмовляється від своїх обов`язків і готовий повернути суму 141035,78 грн. на рахунку покупця протягом 2-х тижнів після повернення товару в повному об`ємі та тієї ж якості.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 17 від 31.01.2017, позивачем було поставлено (повернуто), а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 171381,74 грн., накладна містить підписи сторін. Супровідним документом на вантаж є накладна № 54 від 31.01.2017 ( до матеріалів справи не додано).

Суд зазначає, що видаткову накладну № 54 від 31.01.2017 не додано до матеріалів справи, проте, показники товару (найменування, кількість, розмір) та його вартість, які визначено в товарно-транспортній накладній № 17 від 31.01.2017 є ідентичними з показниками товару, які визначено в рахунку на оплату № 113 від 30.06.2016 та товарно-транспортній накладній № 0075 від 28.07.2016.

З доданої виписки по рахунку позивача за 26.04.2017, вбачається, що 26.04.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. Призначення платежу: повернення грошових коштів відповідно до договору № П13058 від 01.10.2013. У сумі 41666,67 грн., ПДВ - 20% 8333,33 грн.

З доданих до матеріалів справи доказів, а саме, з листа № 117 від 04.11.2016 та виписки по рахунку позивача за 26.04.2017, що відповідач своїми діями фактично визнав свій обов`язок з повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем.

Вимогою № 11 - О/83юр від 24.10.2018, позивач вимагав у відповідача здійснити повернення залишку попередньої оплати в розмірі 91035,78 грн. протягом 7 ( семи) календарних днів з дня отримання даної вимоги, перерахованої ним відповідно до платіжних доручень № 4070 від 01.07.2016 та № 4411 від 14.07.2016. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи ( рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33011 0439579 2).

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти у розмірі 91035,78 грн. не сплатив ( не повернув).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № П13058 від 01.10.2013 зобов`язання по поставці товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 91035,78 грн.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно до ч. 1, ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 1, ст. 688 ЦК України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 - 2, ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, судом встановлено, що позивачем відповідно до платіжних доручень № 4070 від 01.07.2016 та № 4411 від 14.07.2016 було перераховано грошові кошти в розмірі 141035,78 грн., в якості передплати за рахунком на оплату № 113 від 30.06.2016 до договору поставки № П13058 від 01.10.2013.

Відповідач, відповідно до товарно - транспортної накладної № 0075 від 28.07.2016 поставив товар загальною вартістю 171381,74 грн. Проте сторонами було погоджено, що товар був поставлений іншої якості, ніж замовлено позивачем, а тому відповідачу згідно товарно-транспортної накладної № 17 від 31.01.2017 весь товар був повернутий. Натомість, відповідач повернув позивачу лише частину суми попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн, в зв`язку з чим позивач просить повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 91035,78 грн.

Відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву не надав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи не додано.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Отже, відповідач є таким, що порушив свій обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства, повернути розмір сплаченої за товар суми попередньої оплати за товар, який не відповідає умовам договору купівлі - продажу (ст. 672 ЦК України).

Станом на дату розгляду справи, попередня оплата у повному обсязі відповідачем повернута позивачу не була.

Таким чином, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не повернув позивачу попередню оплату за товар, як того вимагав позивач, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином.

Отже, грошові кошти у розмірі 91035,78 грн. (залишок попередньої оплати) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль - Плюс (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.. Левандовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 32812294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Високовольтний союз - РЗВА (місцезнаходження: 33001, м. Рівне, вул. Біла, буд. 16, код ЄДРПОУ 34704105) попередню оплату у розмірі 91035 (дев`яносто одну тисячу тридцять п`ять ) грн. 78 коп. та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.