Рішення

від 19.12.2019 по справі 912/3070/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 912/3070/19

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Глушкова М.С розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (пров. Микитинський, 24, м. Харків, 61001)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" (пров. Експерементальний, б. 2, м. Кропивницький, Кіровоградської області, 25004)

про стягнення 33 787, 71 грн

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Лазіс М.В., довіреність № 58 від 22.11.19;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" про стягнення 24 853,50 грн основного боргу, 6215,81 грн 20 % річних, 2718,40 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з не виконанням відповідачем договору поставки № ДВ5990 від 21.01.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар з Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" підлягає стягненню зазначена вище заборгованість.

26.11.2019 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому Товариство з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" не визнало позовні вимоги та в обґрунтування своєї позиції зазначило, що у довіреності № 585 від 08.08.2018, яка була видана на представника відповідача Шторгіна Г.І., закінчився термін дії 18.08.2018, відповідно представник не міг отримати товар за зазначеною довіреністю 22.08.2018. Також відповідач зазначає, що товар згідно з договором № ДВ5990 від 21.01.2015 не отримував та просить суд відмовити в задоволенні позову.

У наданій 03.12.2019 відповіді на відзив від 29.11.2019 № 5925/11 позивач зазначає, що доказами отримання відповідачем товару є видаткова накладна №142206 від 22.08.2018, на якій є підпис представника відповідача та відтиск печатки Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів". Також отримання товару відповідачем підтверджується належною реєстрацією податкової накладної № 12227 від 22.08.2019. Крім того, позивач зазначає, що отримання товару відповідач визнав, перерахувавши на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" частково оплату за товар, згідно з рахунком №150326 від 08.08.2018.

У наданому 16.12.2019 до суду запереченні відповідач зазначає, що він дійсно здійснив передоплату за рахунком №150326 від 08.08.2018 з метою отримання товару. Також відповідач зазначає, що перерахована передоплата не є підтвердженням отримання товару відповідачем. Додатково Товариство з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" зазначає, що довіреністю № 585 від 08.08.2018 було уповноважено представника Шторгіна Г.І. на отримання іншого товару за іншими рахунками № 146602 та №146603.

Представник позивача в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" про розгляд справи без участі його представника, суд проводить розгляд справи лише за участю представника відповідача.

Заяви, клопотання.

28.11.2019 та 16.12.2019 до суду позивачем надані клопотання від 26.11.2019 № 5837/11 та від 12.13.2019 № 5987/12 відповідно, у яких позивач просить суд проводити розгляд справи без участі його представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 04.12.2019 об 11:00.

04.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2019 о 16:00.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належить: факт поставки товару позивачем відповідачу згідно з договором № ДВ5990 від 21.01.2015, невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, розмір заборгованості, наявність підстав для нарахування на заборгованість відсотків річних та втрат від інфляції, а також їх розмір.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування.

Позивачем на підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову надано наступні докази в копіях: копія договору № ДВ5990 від 21.01.2015; копія додаткової угоди №1 від 16.12.2016; копія додаткової угоди №2 від 06.12.2017; копія рахунку № 150326 від 08.08.2018; копія видаткової накладної № 142206 від 22.08.2018; витяг з банківської виписки від 18.04.2019 про сплату 3550,50 грн. за товар згідно з рахунком № 150326 від 08.08.2018; паперова копія інформації про реєстрацію податкової накладної № 12227 від 22.08.2019; копія податкової накладної № 12227 від 22.08.2019.

Відповідачем на підтвердження наявності правових підстав для відмови в задоволенні позову надано копію довіреності № 585 від 08.08.2018.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

21.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кіровоградський завод дозуючих автоматів", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" (Покупець) було укладено договір поставки № ДВ5990 (далі - Договір № ДВ5990).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № ДВ5990 Постачальник зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар партіями, в асортименті, кількості та за ціною, зазначених в видаткових накладних та /або специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № ДВ5990, Покупець здійснює оплату Товару в розмірі 50% вартості партії товару по відповідній специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, що був наданий Постачальником. 50% вартості партії товару, що залишаються по відповідній специфікації сплачується Покупцем протягом 3 банківських днів з моменту отримання ним товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору № ДВ5990 датою поставки Товару вважається дата відмітка Покупця у видатковій накладній про прийняття Товару.

Пунктом 6 Договору № ДВ5990 визначено, що прийом-передача товару здійснюється по кількості - при отримані товару, згідно товаросупроводжуючих документів.

Згідно з п. 11.7 Договору № ДВ5990 термін дії договору - з моменту його підписання сторонами по 30.12.2016.

Додатковою угодою №1 строк дії цього договору було продовженого до 31.12.2017.

Додатковою угодою №2 строк дії Договору № ДВ5990 було продовженого до 31.12.2018.

Договір поставки та додаткові угоди підписані повноважними представниками та скріплені печатками.

На виконання умов Договору № ДВ5990 22.08.2018 позивачем було здійснено поставку Товару на суму 28 404,00 грн, а саме: мотор-редуткор MRT 85 B3 15 MOT 3 100 Varvel 4 B5 230/400/50 X1 AC 35.

Відповідач лише частково виконав умови договору в частині оплати за отриманий товар на суму 3 550,50 грн, що підтверджується випискою з банку від 18.04.2019.

В результаті невиконання відповідачем умов Договору № ДВ5990 в частині повної та своєчасної оплати, в останнього виникла заборгованість в сумі 24 853,50 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Докази подані позивачем на підтвердження факту отримання товару відповідачем за Договору № ДВ5990, а саме: мотор-редуткор MRT 85 B3 15 MOT 3 100 Varvel 4 B5 230/400/50 X1 AC 35, суд вважає більш вірогідними з огляду на наступне.

На підтвердження факту отримання товару відповідачем, згідно з умовами Договору № ДВ5990, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" надано: копію рахунку № 150326 від 08.08.2018, де визначено найменування товару - мотор-редуткор MRT 85 B3 15 MOT 3 100 Varvel 4 B5 230/400/50 X1 AC 35, його вартість - 28404,00 грн та міститься посилання на Договір № ДВ5990; видаткову накладну № 142206 від 22.08.2018, де зазначено найменування товару, його вартість, міститься посилання на Договір № ДВ5990, рахунок № 150326 від 08.08.2018 та яка містить підпис представника відповідача та відтиск печатки Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів"; інформацію про реєстрацію податкової накладної № 12227 від 22.08.2019; податкову накладну № 12227 від 22.08.2019 та банківську виписку від 18.04.2019 про сплату 3550,50 грн, де вказано призначення платежу - за товар згідно з рахунком № 150326 від 08.08.2018.

Отже, подані позивачем докази повністю підтверджують факт отримання відповідачем товару у відповідності до Договору № ДВ5990 та факт часткової оплати отриманого товару.

Надана відповідачем довіреність № 585 від 08.08.2018 не спростовує факту отримання Товариством з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" зазначеного вище товару.

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 21.01.2015 був укладений Договір № ДВ5990 поставки товарів, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28 404,00 грн, проте Товариство з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" поставлений товар оплатило частково в сумі 3 550,50 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 24 853,50 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору № ДВ5990 та видаткової накладної № 142206 від 22.08.2018 оплата товару повинна була бути здійснена до 27.08.2018.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - дата відвантаження товарів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що останнім не було отримано товар з посиланням на довіреність № 585 від 08.08.2018, яка була дійсна до 18.04.2018, та в якій зазначено про отримання товарів згідно з іншими рахунками-фактури, позаяк представник відповідача в судовому засіданні не заперечив справжність підпису на видатковій накладній № 142206 від 22.08.2018 представника відповідача та підтвердив справжність відтиску печатки Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів", повідомивши суд про те, що печатку відповідача не було втрачено чи викрадено, а представникам відповідача дозволяється брати та використовувати печатку підприємства для зручності та швидкості проведення господарських операцій з контрагентами.

Крім того, відповідачем до суду не було подано жодних доказів, які б пояснювали чому представник Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" підписав та поставив печатку товариства на видатковій накладній № 142206 від 22.08.2018 без фактичного отримання товару вказаного в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні також не зміг пояснити таку поведінку представника Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" під час підписання видаткової накладної № 142206 від 22.08.2018.

Крім того, позивач не посилається в обґрунтуванні своїх вимог на отримання товару представником відповідача згідно з будь-якої довіреності.

Також, суд звертає увагу, що Товариством з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" 18.04.2019 року було проведено часткову оплату в сумі 3 550,50 грн за товар згідно з рахунком № 150326 від 08.08.2018.

Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою повернути помилково сплачені кошти суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 24853,50 грн підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 6215,81 грн 20 % річних, 2718,40 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У пункті 9.1 Договору № ДВ5990 сторонами, зокрема, визначено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України Покупець зобов`язаний сплатити суму заборгованості за отриманий товар з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 20 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у період з 28.08.2018 по 18.04.2019 на суму 28 404,00 грн та з 20.04.2019 по 25.10.2019 на суму 24853,50 грн, встановлено правильність періодів нарахування та розміру процентів річних в сумі 6 215,81 грн та інфляційних втрат сумі 2718,40 грн, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Чи були і ким порушені, не визнанні або оспорені права чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Досліджені судом в судовому засіданні доказами дають в повній мірі зробити висновок, що саме відповідач своєю протиправною поведінкою, яка полягає у невиконанні своїх зобов`язань за Договором № ДВ5990 від 21.01.19 в частині оплати поставленого товару порушив права позивача на отримання прибутку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Під час розгляду даної справи суд застосував всі норми права, які зазначені у позовній заяві, оскільки зазначені нормативно-правові акти регулюють спірні правовідносини.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував відсутні.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" (пров. Експерементальний, б. 2, м. Кропивницький, Кіровоградської області, 25004, ідентифікаційний код 00226514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (пров. Микитинський, 24, м. Харків, 61001, ідентифікаціний код 31559190) основну заборгованість за договором поставки № ЖДВ5990 від 21.01.2015 в сумі 24 853,50 грн, 6 215, 81 грн 20 % річних та 2 718,40 грн інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1 921, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (пров. Микитинський, 24, м. Харків, 61001) та Товариству з додатковою відповідальністю "Завод дозуючих автоматів" (пров. Експерементальний, б. 2, м. Кропивницький, Кіровоградської області, 25004).

Повне рішення складено 23.12.2019

Суддя М.С. Глушков

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.