Рішення

від 17.12.2019 по справі 918/772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/772/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ"

про стягнення в сумі 37 722 грн. 56 коп.

Cекретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2019 року Фізична особа-підприємець Колесник Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ" про стягнення в сумі 37 722 грн. 56 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання експедиційних послуг №5/9 від 03.01.2019.

Ухвалою від 06 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №918/772/19. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до слухання на 03.12.2019.

15 листопада 2019 року позивачем подано заяву про судові витрати, згідно якої останній просить суд покласти на відповідача витрати позивача з оплати послуг адвоката у даній справі в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Ухвалою від 03.12.2019 розгляд справи відкладено на 17.12.2019.

У судове засідання 17.12.2019 позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ", про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Між Фізичною особою-підприємцем Колесником Володимиром Івановичем (надалі - Експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ" (надалі - Замовник, відповідач) 03.01.2019 було укладено Договір на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом № 5/9 (надалі - Договір; арк.с. 11-13).

Згідно з п. 1.1. Договору, експедитор від свого імені, але за дорученням і за рахунок замовника приймає на себе зобов`язання по організації перевезення та експедирування вантажів замовника, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (далі Перевізник), що здійснює безпосередньо перевезення вантажів по території України, а також країн ближнього і далекого зарубіжжя.

Відповідно до п. 1.2. Договору, послуги за цим договором надаються протягом усього терміну дії договору на підставі заявки замовника, яка надається експедитору. Заявка замовника повинна бути підписана його уповноваженим представником, який відповідно до установчих документів або довіреністю має право діяти від цієї юридичної особи, з проставленням печатки замовника. Організація перевезень вантажів здійснюється експедитором на підставі письмових заявок замовника, які направляються експедитору поштою або факсом. Всі заявки на вантажоперевезення, оформлені у відповідності з умовами даного договору, є додатком до цього договору. Вважати недійсною заявку, якщо вона не підтверджена однією зі сторін.

Згідно з п. 2.2.8. Договору, замовник зобов`язаний провести своєчасний повний розрахунок за виконані транспортні послуги, включаючи штрафні санкції, якщо такі мали місце.

За умовами п. 5.1. Договору, оплата послуг проводиться замовником. Вартість послуг з організації перевезення є договірною і визначається в заявці на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, яка є додатком до договору.

Термін оплати за виконані послуги - протягом 1-2 (одного-двох) днів після вивантаження, якщо інше не обумовлено в заявці (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

В матеріалах справи міститься заявка на перевезення № 5/9 від 08.07.2019, на умовах заявки позивач зобов`язувався здійснити перевезення вантажу: гранули паливні з деревини-пелети, 23 т.; за маршрутом: Місце завантаження: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Мазунова 25/2; Місце розвантаження: м. Варшава, ul. Sloneczna 1, 96-321 Oddzial (арк.с. 14).

Згідно заявки обов`язок здійснити безготівковий розрахунок у відповідача послуг вартістю 650 євро (за офіційним курсом на дату вивантаження становить 18 854 грн. 81 коп.) настав відразу по вивантаженню.

Також, матеріали справи містять заявку на перевезення № 5/9 від 10.07.2019, на умовах заявки позивач зобов`язувався здійснити перевезення вантажу: гранули паливні з деревини-пелети, 23 т.; за маршрутом: Місце завантаження: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Мазунова 25/2; Місце розвантаження: м. Білосток, Kolonia Porosly 1B 16-070 Choroszcz (арк.с. 15).

Згідно заявки обов`язок здійснити безготівковий розрахунок у відповідача послуг вартістю 650 євро (за офіційним курсом на дату вивантаження становить 18 867 грн. 75 коп.) настав відразу по вивантаженню.

На виконання умов Договору - Заявок на перевезення № 5/9 від 08.07.2019 та № 5/9 від 10.07.2019 позивач виконав свої зобов`язання щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом відповідачу.

Факт надання послуг підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними за номером CMR А № 019670 від 11.07.2019 та CMR A №1107975 від 12.07.2019 (арк. 16-17).

Жодних претензій зі сторони відповідача чи вантажоодержувача матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням умов договору та заявок які є невід`ємною його частиною, у відповідач виник обов`язок оплатити послуги.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані транспорно-експедиційні послуги згідно Договору на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом № 5/9 від 03.01.2019 не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 від 20.08.2019. Однак вказана претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з відсутністю оплати боргу з боку Відповідача Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу - 37 722 грн. 56 коп. (18 854,81+18 867,75=37 722, 56).

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом у даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародні перевезення вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956 року.

За нормами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, яка набрала чинності для України 17.05.2007 року.

У ст. 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника (ч. 1 ст. 5 Конвенції). Вимоги до вантажної накладної встановлені у ст. 6 Конвенції.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов договору, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг у розмірі 37 722 грн. 56 коп., а тому позов в частині стягнення основної суми боргу є підтвердженим та обґрунтованим.

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ" на користь Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича 37 722 грн. 56 коп. основної суми боргу.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1 921 грн. покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач повідомляв про орієнтовний розмір можливих понесених судових витрат, у тому числі на правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачеві у справі надавав адвокат Рогачов Юрій Миколайович, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №002448 від 31.03.2015.

Понесені позивачем витрати у вказаному розмірі підтверджуються Договором №45 від 20.06.2019 про надання правової допомоги (арк.с. 32), атом про витрати на послуги адвоката у справі №918/772/19 від 12.11.2019 (арк.с. 33), Атом приймання-передачі наданих послуг №3 від 12.11.2019 (арк.с. 34) та прибутковим касовим ордером Серія 01АААС 000053 від 24.10.2019 про сплату позивачем гонорару адвокату в розмірі 6 000 грн.

Отже, керуючись вищевказаними нормами процесуальних норм, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІОПОСТАЧ" (34263, Рівненська обл., Рокитнівський р-н., с. Борове, вул. Партизанська, буд. 110, код ЄДРПОУ 42018921) на користь Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 37 722 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 56 коп. заборгованості, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу..

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2019 року.

Суддя А.М. Горплюк