Рішення

від 05.12.2019 по справі 923/699/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року Справа № 923/699/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України", смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 21301993

до Приватного підприємства "Деметра-2009", м. Нова Каховка Херсонської області, код ЄДРПОУ 36227104,

про стягнення 204368,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

5 серпня 2019 року Державне підприємство "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Деметра-2009" 204368,63 грн. заборгованості, яка складається з: 132132,06 грн. - основна заборгованість, 48228,18 грн. - пеня, 9249,24грн. - штраф, 3963,96 грн. - 3 % річних, 10795,19 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 21-зцп/г від 30.05.2018, поставки нафтопродуктів, укладеного між ДП "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України" і ПП "Деметра-2009".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 19 серпня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи 923/699/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував у встановлені строки надати до суду відповідачу відзив на позовну заяву, належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Для необхідності забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та повторного виклику відповідача, суд, ухвалою від 18 вересня 2019 року відклав підготовче засідання у справі.

08 жовтня 2019 року до суду від позивача у справі надійшла заява про продовження строку проведення підготовчого засідання у справі та відкладення підготовчого засідання у справі.

Зазначене клопотання позивач обґрунтував необхідністю додаткового часу для надання додаткових доказів щодо підтвердження своєї правової позиції.

Ухвалою від 08.10.2019р. з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, продовжив строк проведення підготовного засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі.

Позивачем у судовому засіданні 14.11.2019 для залучення до матеріалів справи додано додаткові докази на підтвердження своїх тверджень, зазначені документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 14 листопада 2019 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/699/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 05 грудня 2019 року.

За приписами ч.3.ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Позивачем та відповідачем явки своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечено.

05 грудня 2019 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до поданої заяви, позивачем позовні вимоги підтримано в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.

До заяви додано документи на підтвердження судових витрат.

Відповідач про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надано, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвали суду по справі на адресу відповідача направлялись рекомендованою поштою з повідомлення про вручення, всі ухвали повернуто поштою на адресу суду з відміткою пошти "про вибуття адресанта з зазначеної адреси".

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Так, ухвали суду від 19.08.2019, 18.09.2019, 08.10.2019 та 14.11.2019, які були направлені на адресу відповідача, повернулись суду з відміткою пошти про "відсутність організації за зазначеною адресою".

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального

У судовому засіданні ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 30 травня 2018 року між ДП "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України" (надалі - замовник або позивач) і ПП "Деметра-2009" (надалі - постачальник або відповідач) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 21-зцп/г (надалі - договір)

Предметом договору є поставка нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язався у період з червня по вересень 2018 року поставити замовнику продукти нафтоперероблення рідкі з (надалі - товар) зазначені в Специфікації (Додаток №1 до договору), а замовник в свою чергу зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Сторони досягли згоди з істотних умов договору визначили предмет договору, ціну, порядок здійснення оплати, термін поставки, відповідальність сторін та інші умови договору, оскільки сторонами договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, віє є укладеним та чинний. Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Доказів про відмову від договору, визнання його недійсним чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань передбачених цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( п.10.1. договору).

За умовами вказаного договору кількість, ціна та характеристика товару, що поставляється визначаються в Специфікаціях (Додаток №1) до договору, які є невід`ємною частиною договору. (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що орієнтовна ціна даного договору становить 690000,00 грн. постачання здійснюється за цінами передбаченими у Специфікації (п.3.3 договору).

Сторонами договору погоджено наступний порядок здійснення оплати, оплата здійснюється в національній валюті України гривні, замовник здійснює розрахунки з постачальником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по факту поставки товару з відстроченням платежу на термін до чотирнадцяти календарних днів. Оплата поставленого товару здійснюється замовником на підставі рахунків, підписаних постачальником та скріплених печаткою (штампом).

Крім того, сторонами визначено термін поставки товару: червень - вересень 2018 року, та місце поставки товару: склад нафтопродуктів, с.м.т Лазурне, Скадовського району Херсонської області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що ним було здійснено оплату товару за договором у загальному розмірі 701738,34 грн., а відповідачем в свою чергу було поставлено товару лише на суму 596606,28 грн.

Зазначені обставини позивач підтверджує доданими до матеріалів справи копіями наступних документів: рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, листи, претензія та акт звірки взаєморозрахунків.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за договором в частині поставки товару, дані обставини стали підставою для звернення ДП "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України" до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ДП "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 21-зцп/г від 30 травня 2018 року, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур було здійснено оплату товару, а саме:

Платіжним доручення № 1639 від 04.07.2018 здійснено передоплату за товар згідно рахунку № 26/06-1 від 26.06.2018 на суму 138000,00 грн. Відповідно до видаткової накладної № 17/07-2 від 17.07.2018 - поставлено товар на суму 163116,00грн. Відповідно до платіжного доручення № 1714 від 17.07.2018 здійснено оплату за товар згідно рахунку № 26/06-1 від 26.06.2018 у розмірі 18216,00 грн. Платіжним доручення № 1613 від 02.07.2018 здійснено оплату за товар згідно рахунку № 27/06-1 від 27.06.2018 на суму 124622,34 грн. Відповідно до видаткової накладної № 17/07-1 від 17.07.2018 - поставлено товару на суму 123590,28 грн. Залишок суми за не поставлений товар становить 1032,06 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1880 від 16.08.2018 здійснено оплату за товар згідно рахунку № 14/08-01 від 14.08.2018 на суму 138000,00 грн. Однак відповідачем в порушення умов договору поставку товару так і не було здійснено.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано статтею 693 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення договірних зобов`язань не здійснив поставку позивачу товару та грошові кошти за не поставлений товар позивачу не повернув.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов договору (порушення зобов`язань).

Позивачем надано до матеріалів справи листи № 93-09 від 19.09.2018 та №108-10 від 31.10.2018 з вимогою перерахувати грошові кошти в розмірі 138000,00 грн., сплачені за поставку товару (а.с. 36-37).

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 від 18.02.2019 з вимогою про сплату 149536,80 грн. (а.с. 38).

Разом з тим, надіслані відповідачу листи позивача від 19.09.2018 та 31.10.2018 та претензія №1 від 18.02.2019 з вимогою повернути кошти залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Таким чином, відповідачем не було поставлено оплачений позивачем товар на загальну суму 132132,06 грн.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 132132,06 грн. - є доведеними і обґрунтованими.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 48228,18 грн. - пені, 9249,24 грн. - штрафу, 3963,96 грн. - 3 % річних, 10795,19 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов`язку щодо поставки товар, а тому особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторнами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства (Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України) та даного Договору, уразі затримки поставки Товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% ціни Товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної ціни. (п. 7.2. Договору та п. 7.3 Договору).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9249,24 грн., пені у розмірі 48228,18 грн., 3% річних у розмірі 3963,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10795,19 грн. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Деметра-2009" (74900, вул. Дзержинського, 17, м. Нова Каховка, Херсонської області, код ЄДРПОУ 36227104) на користь Державного підприємства "Санаторно-оздоровчий комплекс "Гілея" НТК ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України" (75722, смт. Лазурне, Скадовського району, Херсонської області, код ЄДРПОУ 21301993) суму основного боргу у розмірі 132132,06 грн., суму пені у розмірі 48228,18 грн., суму штрафу у розмірі 9249,24 грн., суму 3% річних у розмірі 3963,96 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 10795,19 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3065,54 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко