Рішення

від 11.12.2019 по справі 202/7305/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7305/18

Провадження № 2/202/768/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 грудня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ А-Банк , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідача ТОВ ПрімоКолект. Центр грошових вимог , про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до відповідача ПАТ А-Банк про припинення дії кредитного договору і скасування нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.11.2018 року справу розподілено судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 21 листопада 2018 року позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ А-Банк про припинення дії кредитного договору і скасування нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій залишена без руху.

15.01.2019 року позивачем надано уточнену позовну заяву до ПАТ А-Банк про припинення дії кредитного договору і скасування нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в цивільній справіта її призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

27.03.2019 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову. В обґрунтування позову позивач в своїй заяві про зміну предмету позову вказав, що під приводом оформлення належним чином документів для працевлаштування сторожем в одну з охоронних фірм м. Полтави ОСОБА_1 , інваліда III групи, невідома особа чоловічої статі привела до відділення А-Банку у м. Полтаві. Працівник банку попросила його надати паспорт та довідку про присвоєння РНОКПП, зробила копії з даних документів. Як зрозумів позивач, з метою оформлення зарплатного проекту необхідно було оформити картку для виплат (відкрити картковий рахунок) для отримання заробітної плати, тому він підписав та завірив всі надані працівником банку документи, вважаючи, що це необхідно для оформлення на роботу. Потім позивач вийшов з приміщення, а вищевказана невідома особа залишилася у банку біля працівника, який оформляв його документи. Проте ОСОБА_1 знову повернувся у вказане приміщення, так як забув там свій мобільний телефон, і цей співробітник дала йому в руку банківську карточку, нічого не пояснюючи при цьому, та сфотографувала його, а карточку залишила собі: на руки він її не отримував. Позивач вийшов із вказаного приміщення та через 10 хвилин вийшла вказана невідома особа. Потім останній відвіз його до смт Чутове Чутівського району Полтавської області. Того ж дня ввечері ОСОБА_1 зателефонував своїй дружині ОСОБА_3 і повідомив останній, що він влаштувався на роботу сторожем, повідомивши вищевказані обставини.

Тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 в даному випадку помилився щодо природи самого правочину, прав та обов`язків сторін, оскільки вважав, що укладає трудовий договір з охоронною фірмою, а не кредитний договір з банком. Тобто має місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення, у зв`язку з чим, даний правочин підлягає визнанню недійсним.

Вказав, що в силу презумпції дійсності договору, відсутності на даний час рішення суду про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору, та враховуючи постійні погрози банку в телефонному режимі, позивачем були сплачені Банку кошти в розмірі 14 200,00 грн.

Крім цього, звернув увагу суду на те, що позивач був обстежений психологом, психіатром Полтавського психоневрологічного диспансеру та встановлений наступний діагноз: органічне ураження центральної нервової системи з помірним та легким мнестичним зниженням , що супроводжується зниженням . Хоча симптоми вказаної хвороби у позивача вже проявлялися значно раніше, в тому числі на момент укладення оспорюваного кредитного договору. Просив суд на підставі ст.ст.203,216,229 ЦПК України: визнати недійсним кредитний договір № А201СТ15510470114 від 26 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Акцент-Банк (Код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49094, вул. Батумська, 11, м. Дніпро) та застосувати правові наслідки недійсності правочину.

09.04.2019 року та 22.05.2019 року від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву в яких вказали, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просили в позові відмовити. А в разі визнання кредитного договору укладеного між АТ А-Банк та ОСОБА_1 недійсним застосувати наслідки недійсності правочину згідно до ст.216 ч.1 ЦК України та ст.1057-1 ч.1 ЦК України та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ А-Банк суму в розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

28 травня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2019 року за клопотанням представника позивача залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідача ТОВ ПроміКолект, Центр грошових вимог .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2019 року закрито підготовче судове засідання і призначено справу до розгляду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з наведених в позові підстав.

Представник відповідача АТ Акцент-Банк у судове засідання не з`явився. Надав відзиви на позовну заяву в якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника відповідача.

Представник третьої особи ТОВ ПрімоКолект. Центр грошових вимог в судове засідання не з`явилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.07.2018 року ОСОБА_1 оформив у відділенні АТ Акцент-Банк кредитну карту, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. В даній Анкеті ОСОБА_1 зазначив про свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку (а.с.98). Відповідно до заяви позичальника № А201СТ15510470114, банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит у сумі 15898,50 грн. на строк 36-місяців. Строк з 26.07.2018 по 26.07.2021 року включно, на наступні цілі:придбання споживчих товарів, зі сплатою за користування кредитом та відсотків в розмірі 5,99 в місяць, на суму виданого кредиту, що сплачується щомісяця, у розмірі 1394,77 грн., починаючи з 21 по 25 число наступного місяця. Позичальник доручає Банку здійснювати погашення заборгованості за Кредитом у передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на платіжній картці позичальника № НОМЕР_2 та відповідно до Умов та правил. Відповідно до заяви ОСОБА_1 ознайомився та згодний із Умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовій формі та своїм підписом підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування в АТ А-Банк ( а.с.а.с.164,165). Як зазначає відповідач та долучено до матеріалів справи заява позичальника та паспорт кредиту, були підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з попередньою його ідентифікацією за допомогою платіжної картки та пін-коду до неї. Також відповідачем надано фотографію ОСОБА_1 з продуктом Банку ( а.с.а.с.100,101).

Як вбачається із виписки по картці НОМЕР_2 готівкові кошти в розмірі 15000 грн. отримані 26.07.2018 року ( а.с.36).

Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні встановлено, що 27.07.2018 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України. Згідно з Витягом з ЄРДР 26.07.2008 року близько 09:00 невідома особа в м. Полтава, по вул. Європейська, в відділенні А-Банку , шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа грошовими коштами з карти ОСОБА_1 , чим спричинила матеріальну шкоду в сумі 15020 грн. Досудове розслідування здійснюється Полтавським відділом Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Досудове розслідування триває.

Позивачем заявлені позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним як укладеним під впливом помилки.

В порядку ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 26 липня 2018 року оформлював картку у відділенні АТ А-Банк , що не заперечується самим позивачем, однак позивач зазначає щодо помилки так він вважав, що оформляв зарплатну картку, а не кредитну картку.

Суд критично відноситься до твердження позивача щодо помилки природи правочину, прав та обов`язків сторін, та оформлення зарплатної картки замість кредитної, оскільки це спростовується наданими відповідачем доказами по справі: анкетою-заявою, заявою позичальника, паспортом кредиту, фотографією ОСОБА_1 з продуктом Банку, а також суд приймає до уваги, що позивачем сплачено Банку в рахунок погашення кредиту 14000 грн., а факт звернення позивача до правоохоронних органів, та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань заяви про вчинення злочину, не підтверджує наявність факту шахрайства сторонніми особами до закінчення проведення досудового розслідування. Також суд приймає до уваги, що як зазначив позивач невідома особа заволоділа його грошовими коштами з кредитної картки.

Крім того, суд приймає до уваги, що при отриманні банківської картки та підписанні Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку , позивач зазначив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, згідно з яких: 2.1.4.5 Держатель зобов`язується: не повідомляти ОСОБА_4 , постійний контроль, одноразові паролі і контрольну інформацію,- не передавати Картку ( її реквізити) для здійснення операцій іншим особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання Карти .

Щодо твердження позивача про те, що він помилився щодо природи правочину, оскільки має захворювання центральної нервової системи, то позовні вимоги щодо визнання недійсним правочину на підставі ст.225 ЦК України позивачем не заявлялись та не доводились в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України оскільки позивачем при подачі позову не було оплачено судовий збір та враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись: ст.ст. 203,215,216,229 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 141, 259, 263-265ч.6 ст.268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ПАТ А-Банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська,11, ЄДРПОУ 14360080), третя особа яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідача ТОВ ПрімоКолект. Центр грошових вимог (79015, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корп..28, ЄДРПОУ 36992270), про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 23 грудня 2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар