Рішення

від 18.12.2019 по справі 804/2461/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Справа № 804/2461/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

представника позивача Слюнкова Д.Ю.

представника відповідача Резнікова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002902202, №0002912202 від 14.12.2015 року.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року (суддя Барановський Р.А.) було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.06.2016 року (суддя Барановський Р.А.) було задоволене клопотання представника позивача та зупинене провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 804/1098/16.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019 року Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 1078д, був призначений повторний автоматизований розподіл справи, яка перебувала в провадженні судді Барановського Р.А., у зв`язку з відрахуванням судді за штату суду та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019 року № 195.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа № 804/2461/16 була розподілена судді Лозицькій І.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що причинами прийняття неправомірного, на думку позивача рішення, є те, що відповідачем помилково взято за основу обчислень загальні показники звітності позивача з ремонту всіх активів без їх поділу на основні засоби та нематеріальні активи. Відповідач прирівнює поточний ремонт, який здійснюється для підтримання об`єкта основних засобів у робочому стані до поліпшень, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод. При цьому, інших доводів віднесення активів позивача до категорії основних засобів, та доводів, що поточні ремонти, що здійснювало підприємство у період, що перевірявся, призводить до збільшення майбутніх економічних вигод відповідачем не наводиться. У рішеннях відповідача дублюються посилкові твердження акту та не надана оцінка позиції позивача про непричетність таких витрат до витрат на ремонт основних засобів. Позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень проігноровані надані позивачем первинні документи в оригіналах та їх копії, що підтверджують здійснені витрати та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року справу прийнято до провадження судді Лозицької І.О. та поновлено провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази в обґрунтування відзиву.

У зв`язку з реорганізацією первісного відповідача шляхом приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, первісного відповідача замінено на правонаступника.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час проведення перевірки посадовим особам позивача був наданий запит № 19617/10/04-65-22-02 від 04.11.2015 року щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно питань, які виникли під час проведення перевірки. Станом на 05.11.2015 року запитувані документи позивачем не надано до перевірки в повному обсязі, тим самим позивач створив перешкоди для виконання законних дій посадових осіб контролюючого органу. За вказаних обставин, перевіряючими складено акт від 05.11.2015 року №3920/04-65-22-02/32196607 Про ненадання документів , яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Кодексу. Окрім того, відповідач робить висновок, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті первинні документи, які складені при фактичному здійсненні господарської операції. За вказаних обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

11.11.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи. Позивач зауважує, що відзив на адміністративний позов містить лише текстові фрагменти з акту перевірки та не містить правових позицій. Відповідач у відзиві не зазначає підстав, з яких останній не визнає та не застосовує П(С)БУ7 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) № 7. Позивач наголошує, що відповідач посилається на неправдиві твердження про відсутність обов`язкових реквізитів в документах, які раніше були спростовані відповідачем. Позивач звертає увагу на неправомірне використання відповідачем як джерела висновків власних припущень про здатність контрагентів виконувати прийняті зобов`язання з надання рекламних послуг на підставі поданих ними звітів за формою 1-ДФ або в разі неподання таких звітів. Окрім того, відповідачем не береться до уваги рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі № 804/1098/16.

У судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін зареєстроване 29.10.2002 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Дніпропетровській області.

На підставі направлень від 27.10.2015 року № 552, 551, 550, виданих ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, наказу від 12.10.2015 року № 785 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Аптека низьких цін (ЄДРПОУ 32196607) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та відповідно до п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6, п. 20.1 ст. 20, п. 44.6 ст. 46, абз. 1, 3 п 73.3 ст. 73, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, 27.10.2015 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було розпочато документальну планову виїзну перевірку ТОВ Аптека низьких цін (ЄДРПОУ 32196607) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. Перевірка проводилась з 27.10.2015 року по 16.11.2015 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 23.11.2015 року № 4240/2202/32196607 Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ Аптека низьких цін (код ЄДРПОУ 32196607) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі мінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 61 364 грн. в т.ч. по періодам: за 1 кв 2012 р. - 1900 грн., за півріччя 2012 р. - 4065 грн., за 9 міс 2012 р. - 7545 грн., за 2012 рік на суму 14856 грн., за 2013 рік на суму 33190 грн., за 2014 рік на суму 13318 грн.;

- п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі мінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 558 грн., в т. ч. по періодах: січень 2014 р. - 21 грн., лютий 2014 р. - 21 грн., березень 2014 р. - 22 грн., квітень 2014 р. - 49 грн., травень 2014 р. - 23 грн., червень 2014 р. - 21 грн., липень 2014 р. - 23 грн., серпень 2014 р. - 24 грн., вересень 2014 р. - 30 грн., жовтень 2014 р. - 24 грн., листопад 2014 р. - 279 грн., грудень 2014 р. - 21 грн.

Судом встановлено, що, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем було подано заперечення на акт перевірки № 164 від 03.12.2015 року.

Разом з тим, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2015 року № 0002912202 (форма Р ), відповідно до якого, загальна сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств складає 67316,30 грн., у тому числі 53 853,00 грн. - за основним платежем, 13463,3 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення рішення від 14.12.2015 року № 0002902202 (форма Р ), відповідно до якого загальна сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) складає 697,50 грн, у тому числі 558,00 грн. - за основним платежем, 139,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скарги, за результатами розгляду яких було прийняті рішення від 22.02.2016 року № 1152/10/04-36-10-07-09 про результати розгляду скарги, відповідно до якого висновки акту перевірки щодо заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, є правомірними. Тому вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Окрім того, 20.04.2016 року ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 8905/6/99-99-10-01-01-25, відповідно до якого ДФС України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, винесеним без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Разом з тим правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до абзацу п`ятого ч.1 ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-ХІV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України №996-ХІV факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом одинадцятим статті 1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з даного податку.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська був наданий запит №19617/10/04-65-22-02 від 04.11.2015р., в якому з посиланням на п.п.16.1.9 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.44.6 ст.44 абз.1, 3 п.73.3 ст.73, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України, позивача просили надати до перевірки в термін до 17:30 05.11.2015р. у вигляді завірених копій наступні документи: документи щодо отриманих рекламних послуг за перевіряємий період 2012-2014рр. від контрагентів-постачальників (договори, акти наданих послуг, накладні, податкові накладні, розрахункові документи тощо); договори оренди аптек за перевіряємий період, а також реєстраційні документи на фізичних осіб-підприємців; документи щодо отриманих ремонтних послуг за перевіряємий період 2012-2014 рр. від контрагентів-постачальників (договори, акти наданих послуг, накладні, податкові накладні, розрахункові документи тощо); журнали-ордери по рахунках 631, 6313, 361, 377, 685 річні з розгорнутими субрахунками за 2012- 2014 рр. та з розгорнутими дебетовим та кредитовим оборотами (у розрізі контрагентів та договорів); журнали-ордери по рахунках 702, 703, 71, 73, 74 з розгорнутими субрахунками поквартально за 2012 р. та річні за 2013-2014 рр. з розгорнутими дебетовим та кредитовим оборотами; журнали-ордери по рахунках 902, 903 з розгорнутими субрахунками поквартально за 2012 р. та річні за 2013-2014 рр. з розгорнутими дебетовим та кредитовим оборотами; журнали-ордери по видам затрат по рахунках 92, 93, 94 з розгорнутими субрахунками поквартально за 2012 р. та річні за 2013-2014 рр. з розгорнутими дебетовим та кредитовим оборотами; журнал-ордер по рахунку 28 за період 2012-2014 рр. у розрізі найменування товару та з розгорнутими дебетовим та кредитовим оборотами; договори з основними постачальниками, а саме: ПрАТ Альба Украина (ЄДРПОУ 22946976), ТОВ БаДМ (ЄДРПОУ 31816235), ТОВ Вента ЛТД (ЄДРПОУ 21947206), TOB Долфі-Україна (ЄДРПОУ 37068787), Оптіма-фарм ЛТД СП (ЄДРПОУ 21642228), ТОВ Система аптек "Лінда-фарм" (ЄДРПОУ 31944458).

При цьому відповідач вказує, що станом на 05.11.2015 року документи, вказані в запиті №19617/10/04-65-22-02 від 04.11.2015р., позивачем не надано до перевірки в повному обсязі, тим самим створюючи перешкоди для виконання законних дій посадових осіб контролюючого органу. На підставі вищезазначеного, було складено акт від 05.11.2015 року №3920/04-65-22-02/32196607 та в подальшому, як встановлено судом, винесено податкове повідомлення рішення від 06.11.2015р. №0002512202 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510,00грн.

Підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає загальний обов`язок платників податків подавати документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів.

Приписами абз.1 п.85.2 ст.85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з вимогами п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Приписами п.121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З аналізу наведеної норми п.121.1 ст.121 ПК України вбачається, що ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов`язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання. Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи (їх копії), так і у формі невиконання вимоги контролюючого органу надати оригінали документів чи їх копії.

Суд зазначає, що не приймає посилання відповідача на вищезазначений запит, оскільки, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі № 804/1098/16 за позовом ТОВ Аптека низьких цін до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 06.11.2015р. №0002512202.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі № 804/1098/16 набрало законної сили 21.09.2016 року.

Так, під час розгляду справи № 804/1098/16, судом було встановлено, що ні в запиті №19617/10/04-65-22-02 від 04.11.2015р., ні в запереченнях на позов відповідачем не наведено підстав, які б свідчили про те, що витребувані у позивача запитом №19617/10/04-65-22-02 від 04.11.2015р. копії первинних документів могли свідчити про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючим органом взагалі не доведено наявність у нього у розумінні приписів п.85.4 ст.85 ПК України права витребувати у позивача у даному випадку саме завірених належним чином копій вищенаведених документів, бо початок перевірки викликає у платника податків обов`язок надати до неї саме оригінали первинних документів, а не їх завірені копії, які надаються лише у випадках, передбачених п.85.4 ст.85 ПК України.

Ставити під сумнів наявність первинних документів контролюючий орган може не менше ніж за три дні до дня закінчення перевірки. Акт про ненадання документів, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, складено 05.11.2015р., в той час коли останнім днем проведення документальної виїзної перевірки позивача було 16.11.2015р., як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами. Тобто, перебіг строку, який передбачав можливість застосування твердження про відсутність документів починався не 05.11.2015 року, а 13.11.2015 року.

Як встановлено судом, між позивачем та його контрагентами було укладено договори, а саме:

- ТОВ Кон-Сол (код ЄДРПОУ 13424233) - договір про надання послуг № ДГ-5 від 10.01.2012 року, №ДГ-2 від 02.01.2013 року, № ДГ-2 від 02.01.2014 року;

- ТОВ Компанія Формат-М (код ЄДРПОУ 38676941) - договори про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №ДГ-110704 від 11.07.2014 року;

- ТОВ Шарбош НПП (код ЄДРПОУ 21911697);

- ТОВ Арт-Прес Виробничо-комерційна фірма (код ЄДРПОУ 24438497) - договір підряду на комплексне поліграфічне обслуговування №ДГ0134 від 20.10.2011;

- ТОВ Гільдія-К (код ЄДРПОУ 25535021) - договір на розміщення зовнішньої реклами №1207ГР від 12.07.2011 р.;

- ПП Чарт-С РВФ (код ЄДРПОУ 31434236) - договір з надання рекламних послуг;

- ПП Видавничий центр А2+ (код ЄДРПОУ 32058271) - договір на виробництво поліграфічної продукції № 3 від 01.01.2012 р.;

- ТОВ ЕдЛайт (код ЄДРПОУ 32298522) - договір з виробництва рекламних матеріалів та/або їх розміщення на рекламних носіях відповідно до затвердженої адресної програми в період рекламної компанії;

- ТОВ Спринт (код ЄДРПОУ 32713469) - договір № 33 від 02.01.2012 р. (послуги з виготовлення рекламної продукції);

- ТОВ Квартал (код ЄДРПОУ 328874443) - договори №2506КР від 25.06.2012 р. та № 1004 КР від 12.04.2012 р. з розміщення реклами в ТРЦ Терра ;

- ТОВ Жара (код ЄДРПОУ 36490803) - договори щодо виготовлення поліграфічної продукції;

- ТОВ Фабрика Вольф (код ЄДРПОУ 37038527) - договір № ДГ-1 від 16.05.2012 р. щодо виготовлення поліграфічної продукції;

- ТОВ Лайт (код ЄДРПОУ 20249470) - договір № 2 від 24.03.2014 р. (виготовлення рекламної продукції);

- ТОВ Принт (код ЄДРПОУ 34408518) - договір про надання послуг;

- ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) - договір № 1217/01 від 17.12.2013 р.;

- ТОВ Роялпринт (код ЄДРПОУ 34411033) - договори №ДГ-9259137 від 01.09.2014 та № 1598 від 13.11.2014 року щодо виготовлення поліграфічної продукції;

- ТОВ Союз (код ЄДРПОУ 31761988) - договір щодо виготовлення поліграфічної продукції.

Відповідач зазначає, що за результатами аналізу даних податкової звітності вказаних підприємств та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, транспортних засобів; відсутність виробничого обладнання. Це свідчить про відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товару. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності вищевказаними підприємствами.

Окрім того, підставою для заниження податку на прибуток стало включення до витрат на збут сум, витрачених на рекламні послуги в загальній сумі 195 761, 48 грн. При цьому, відповідач вказує на невірне ведення первинних документів, що підтверджують надання рекламних послуг, а саме, відсутність обов`язкових реквізитів, в тому числі відомостей про формування ціни наданих послуг.

Суд не бере до уваги зазначені доводи відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вказує, що зазначення відомостей про формування ціни наданих послуг в первинних бухгалтерських документах не є обов`язковим реквізитом. Як правило, порядок формування ціни на надання послуг визначається в договорах з контрагентами або такі ціни можуть створюватися на основі прайс-листа виконавця послуг шляхом розміщення і подальшого акцептування публічної оферти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавалися заперечення на акт перевірки, викладені в листі № 164 від 03.12.2015 року. Так, судом встановлено, що до вказаних заперечень позивачем надавалися документи, що підтверджують взаємовідносини з кожним контрагентом, зазначеним в акті перевірки.

Також, позивачем не заперечується факт відсутності товарно-транспортних накладних з виконавцями рекламних послуг. Разом з тим, товарно-транспортні накладні не є первинними документами, що підтверджують надання рекламних послуг. Отримані позивачем, рекламні послуги, не мають на меті доставку на адресу позивача товару транспортним перевезенням.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Суд зазначає, що зазначені правила визначають права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). В розумінні Закону України Про автомобільний транспорт та Правил № 363 обов`язок забезпечення товаро-транспортною накладною покладено на перевізника та водія. Як встановлено судом, позивач до такої категорії не відноситься.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем неправомірно використовуються власні припущення як джерело висновків під час проведення перевірки про здатність контрагентів позивача виконувати прийняті зобов`язання з надання рекламних послуг на підставі поданих контрагентами звітів 1-ДФ або неподання таких звітів.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. За вказаних підстав суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про застосування інформації з зовнішніх джерел .

Також, перевіркою встановлено перевищення позивачем ліміту витрат на ремонт і поліпшення основних засобів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 Наказу міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п. 15 Наказу № 92 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Так, судом встановлено, що відповідачем помилково взято за основу обчислень загальні показники звітності позивача з ремонту всіх активів позивача без їх поділу на основні засоби та нематеріальні активи та прирівняно поточний ремонт, який здійснюється для підтримки об`єкта основних засобів у робочому стані до поліпшень, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод.

Відповідачем не враховано які саме види витрат понесло підприємство і прирівнюються поточні ремонти, які здійснюються для підтримання об`єкта основних засобів у робочому стані до поліпшень, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод.

Суд зазначає, що відповідачем не роз`яснюється які саме суми ним класифікуються як витрати по ремонту основних засобів. Судом встановлено, що в складі витрат на збут, позивач за весь період, що перевірявся відобразив суми з ремонту основних засобів в розмірі 26 900,91 грн., що не перевищує 10 % (34 127,00 грн.), встановлених п. 146.12 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.138 Податкового кодексу України в редакції основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Суд вказує, що зазначена редакція вказаної норми діяла з моменту набранням чинності Податкового кодексу України і до внесення в нього змін Законом України № 655-VIII від 17.07.2015 року, де вартість активу для віднесення до основних засобів підвищена до 6000 грн. Суд звертає увагу, що період, що перевірявся - з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі, орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі поліпшення та ремонт були здійснені.

Відповідно до п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Крім поточного ремонту основних засобів до складу витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів відповідачем включено вартість робіт з утримання ОЗ, НМА та інших (35929,16 грн.) і поточний ремонт поточного устаткування (71727,18 грн.). Проте, зазначений ремонт не входить до складу ремонту основних засобів. Ремонт торгового обладнання відноситься до ремонту інших необоротних матеріальних активів, на який не поширюється обмеження щодо включення до складу витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін підлягають задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2756,00 грн., його сплата підтверджується платіжними дорученнями № 2925та № 2926 від 27.04.2016 року, що наявні в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002902202, № 0002912202 від 14.12.2015 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін (адреса: пр. Д. Яворницького, 123, Дніпропетровська область, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 32196607) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19.12.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька