Рішення

від 21.12.2019 по справі 320/5623/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року м. Київ № 320/5623/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправної та

скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2018 №006911506 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску; визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2019 №Ф-145842-52 на загальну суму 15866,03 грн.

Позов мотивовано протиправністю нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску одночасно як фізичній особі-підприємцю та самозайнятій особі - адвокату.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що позивач як адвокат була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та одночасно працювала, як найманий працівник, відповідно мала сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець.

Ухвалою суду від 20.12.2019 здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 24.11.2015 по 22.01.2019.

Витягом з реєстру платників податків від 03.12.2015 №15781/1704 підтверджується реєстрація позивача платником єдиного податку 3 групи з 24.11.2015.

На підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.10.2007 №159 позивачу видано 25.10.2007 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3472/10.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивача прийнято 02.07.2012 на роботу в адвокатське об`єднання Квест на посаду провідного юриста (запис №23), звільнено із зазначеної посади 30.10.2015 (запис №24), прийнято 12.07.2017 на посаду юрисконсульта в ТОВ Міжнародна академія біржової торгівлі (запис №25), призначено 27.07.2017 на посаду директора (запис №26).

Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення від 05.10.2018 №0069115206 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1483,59 грн. та нараховано 367,69 грн. пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.01.2016 до 16.07.2018.

Вказане рішення надсилалось позивачу за її місцем проживання, втім не було вручене в зв`язку із закінченням терміну зберігання , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового відправлення №0740023501574.

Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-145842-52 на суму 15866,03 грн., в тому числі, 14014,75 грн. недоїмки, 1483,59 грн. штрафних санкцій та 367,69 грн. пені. Зазначену вимогу не вручено позивачу в зв`язку із закінченням терміну зберігання , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового відправлення №0740023981290

Вважаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними позивач звернулась до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5).

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (абзац перший). Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (абзац другий).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що адвокат належить до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, відтак є платникомми єдиного внеску в розумінні Закону №2464-VI.

Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (абзац перший частини першої). Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац другий частини першої).

Обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності (абзац третій частини четвертої).

Таким чином, Законом №2464-VI визначено момент виникнення обов`язку самозайнятої особи, як платника єдиного внеску - початок провадження самозайнятою особою відповідної діяльності.

Суд звертає увагу, що Законом №2464-VI розмежовано фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як дві самостійних категорії платників єдиного внеску. При цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не передбачено.

Згідно частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3).

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець, вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату єдиного внеску саме, як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності.

В свою чергу, облік платників єдиного внеску здійснюється на підставі Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 №1553/26330, з подальшими змінами і доповненнями).

Аналіз положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску - осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності вказаний Порядок не передбачає.

Судом встановлено, що позивач у період з 20.01.2016 по 16.07.2018, за який контролюючим органом спірними рішенням нараховано недоїмку по єдиному внеску, штрафні санкції та пеню, була зареєстрована як фізична особа-підприємець (КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права), перебувала на спрощеній системі оподаткування та мала статус особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Будь-яких доказів на підтвердження подачі позивачем, як самозайнятою особою, заяви за формою №1-ЄСВ про взяття її на облік платником єдиного внеску, відповідачем не надано, у матеріалах справи такі докази відсутні.

З наявних у матеріалах справи відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вбачається, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний внесок з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі, встановленому Законом №2464-VI. Крім того, починаючи з липня 2017 року і до травня 2019 року за позивача сплачувався єдиний внесок страхувальником - товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародна академія біржової торгівлі , ідентифікаційний код 36353686.

Водночас, відповідно до наданих відповідачем облікових даних по єдиному внеску платника єдиного внеску ОСОБА_1 , у період з 19.01.2016 по 19.10.2018 вбачається подвійне нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій і пені. При цьому обліковими даними підтверджується сплата позивачем єдиного внеску у розмірах, встановлених Законом №2464-VI.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність подвійного нарахування контролюючим органом позивачу сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та самозайнятій особі у період з 19.01.2016 по 19.10.2018.

До такого висновку суд дійшов зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19 (залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019), згідно якої взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Щодо нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу як фізичній особі-підприємцю у період з 01.01.2018 по 19.10.2018, суд зазначає, що позивачем, починаючи з 01.01.2018 припинено сплату єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем. Втім, судом встановлено, що починаючи з липня 2017 року та по травень 2019 позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ Міжнародна академія біржової торгівлі , де отримувала заробітну плату, з якої роботодавцем здійснювалось відрахування єдиного соціального внеску в розмірі 22%, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ Міжнародна академія біржової торгівлі від 12.03.2019 №22 про нараховані суми ЄСВ та відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Суд бере до уваги відсутність у позивача за вказаний період доходу від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та факт отримання заробітної плати, як найманим працівником. База нарахування єдиного внеску у період з 01.01.2018 по 19.10.2018 року була не нижчою, ніж мінімальна заробітна плата, та єдиний внесок із зазначеної заробітної плати відраховувався у розмірі 22 %. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача був сплачений його роботодавцем у відповідності до Закону №2464-VI.

При цьому, Законом №2464-VI та жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

Суд наголошує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI, позивач у період з 01.01.2018 по 19.10.2018 була застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання нею доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем у період з 01.01.2018 по 19.10.2018 доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності. Відтак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неправомірно нараховано єдиний внесок у період 01.01.2018 по 19.10.2018. При цьому, судом взято до уваги ту обставину, що позивачем сплачувався єдиний внесок за попередні періоди у подвійному розмірі без наявності законних підстав нарахування контролюючим органом єдиного внеску в подвійному розмірі. Водночас, сплачені позивачем суми єдиного внеску зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення безпідставно нарахованої недоїмки за попередні періоди, що підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими даними по єдиному внеску платника єдиного внеску ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи безпідставність нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску в подвійному розмірі, сплати позивачем та її роботодавцем єдиного внеску у встановлених Законом №2464-VI розмірах, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску, штрафних санкцій та пені за період з 19.01.2016 по 19.10.2018. Відтак, рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2018 №006911506 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску та вимога Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2019 №Ф-145842-52 про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано 10-денного строку на оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки про оскаржувані рішення позивач дізналась з листа відповідача від 04.06.2019 та отримала їх копії 05.10.2019, водночас з позовом до суду звернулась 15.10.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 11.10.2019 №27389), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2018 №006911506 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2019 №Ф-145842-52 на загальну суму 15866,03 грн.

Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 грудня 2019 року.