Рішення

від 23.12.2019 по справі 420/1250/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1250/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача Коперсака М.С. (за довіреністю), представник відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.02.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №1116 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМБУДСТАР . На підставі вищезазначеного наказу та посвідчення на право проведення перевірки від 15.02.2019 року №903/14-10, виданих ГУ ДФС в Одеській області, 21.02.2019 року було здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ РЕМБУДСТАР (код ЄДРПОУ 40621320), 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут буд. 15) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ РЕМБУДСТАР дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Позивач вказав, що представнику за довіреністю ТОВ РЕМБУДСТАР від 20.02.2019 року ОСОБА_1 об 11:15 годині 21.02.2019 року пред`явлено службові посвідчення посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області та посвідчення на право проведення перевірки від 15.02.2019 року №903/14-10; вручено копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року №1116.

На порушення частини 4 статті 349 Митного кодексу України від 13.03.2012 року відповідач відмовив у допуску та проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Заявлена причина відмови від допуску та проведення документальної позапланової виїзної перевірки - незаконність наказу від 14.02.2019 року №1116.

Позивач вказав, що 21.02.2019 року о 16 годині 00 хвилин начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ РЕМБУДСТАР .

Ухвалою від 05 березня 2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 06.03.2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №420/1250/19 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/1024/19 про визнання протиправним та скасування наказу № 1116 від 14.02.2019 року, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

23.10.2019 року від представника ГУ ДФС в Одеській області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки рішення по справі №420/1024/19 набрало законної сили.

Ухвалою від 04.11.2019 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. Викликано сторін у судове засідання на 26 листопада 2019 року на 15:00 год.

Судове засідання 26.11.2019 року відкладено на 18.12.2019 року на 15:00 год. у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

У судове засідання, призначене на 18 грудня 2019 року на 15:00 годину, з`явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Тому суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

25.11.2019 року відповідач надав пояснення по справі, відповідно до яких позов не визнає та вважає його необґрунтованим. У письмових поясненнях відповідач зазначив, що за результатами розгляду матеріалів, що підтверджують наявність обставин, передбачених п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України (платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу), заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А.Б. звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіна Г.В. зі зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків, у якому виклав прохання застосувати умовний адміністративний арешт майна TOB РЕМБУДСТАР . У зв`язку з цим, начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ РЕМБУДСТАР .

Відповідач вказав, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, у разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

У свою чергу, запровадження судової перевірки обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Відповідач зазначив, що саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Однак, відповідно до положень п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відповідач вказав, що у законодавстві України, котрим врегульовано спірні правовідносини, є певні прогалини, а саме: існує колізія, яка полягає у тому, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв`язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна, та вимог п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець, надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.

У зв`язку з чим, у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип іп dubio pro tributario), адже належне застосування даного принципу забезпечує реалізацію однієї з складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважав, що оскільки після прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків TOB РЕМБУДСТАР сплинуло 96 годин, в силу приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна TOB РЕМБУДСТАР припинено.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 14.02.2019 року відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України, та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області від 31.01.2019 року №70/11/15-32-14-10-05, позивачем видано наказ №1116, яким визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ РЕМБУДСТАР за митними деклараціями за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 21.02.2019 року тривалістю 30 робочих днів (а.с. 10).

21.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт №169/15-32-14-10-11/40621320 Про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ РЕМБУДСТАР (а.с. 13-14).

У зв`язку з відмовою у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області 21.02.2019 року звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області з письмовим зверненням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 12).

21.02.2019 року о 16:00 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "РЕМБУДСТАР" (код за ЄДРПОУ 40621320) (а.с. 9).

ТОВ "РЕМБУДСТАР" оскаржило до суду наказ ГУ ДФС в Одеській області №1116 від 14.02.2019 року про проведення перевірки (справа №420/1024/17), однак рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року, у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» відмовлено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 ст.81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.п.94.2.3. п.94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п.94.3 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.94.5 ст.94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно п.94.10 - 94.13 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 2,3 ст.283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Згідно ч.7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач 22 лютого 2019 року о 09 годині 21 хвилин звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (справа №420/1032/19).

Ухвалою суду від 22.02.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМБУДСТАР про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю РЕМБУДСТАР згідно рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим, ГУ ДФС в Одеській області 01.03.2019 року звернулося з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Як зазначено судом вище, відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обгрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абз.2 п.94.10 ст.94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.

Таким чином, в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Враховуючи, що на час розгляду справи адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «РЕМБУДСТАР» , застосований рішенням від 21.02.2019 року, є припиненим (з 16.00 год. 27.02.2019 року), суд дійшов висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах по справах №140/2485/18 від 18.11.2019 року, №520/11050/18 від 27.08.2019 року, №820/2522/17 від 18.04.2019 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293, 295, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» (адреса: вул. Героїв Крут, буд.15, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 40621320) про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСТАР» (код ЄДРПОУ 40621320) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.02.2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.