Рішення

від 21.12.2019 по справі 540/2022/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2022/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Верона" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне підприємство "Верона" (далі - ПП "Верона", позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні заяви приватного підприємства ПП "Верона" від 21.06.2019р, вих. № 21/06/19 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2019р. № 123370/10) про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн. (триста п`ятдесят тисяч), яка викладена в листі № 126084/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019 року;

- зобов`язати Головне управляння ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ПП "Верона" від 21.06.2019 р. вих. № 21/06/19 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2019р. № 123370/10) про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн. (триста п`ятдесят тисяч) та підготувати висновок про повернення на розрахунковий рахунок ПП "Верона" надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 350000,00 грн. (триста п`ятдесят тисяч).

Крім того, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску у розмірі 350 000 грн. За розглядом вказаної заяви Головним управління ДФС у м. Києві відмовлено у поверненні надмірно сплаченої суми єдиного внеску у зв`язку із відсутністю законодавчих підстав, оскільки в доданому до заяви платіжному дорученні № 1 від 16.11.2018 року в полі "призначення платежу" вказано "*;101;32725406;71010000;реєстр. № 9343, ЄСВ за грудень 2018р.; 22%-350000 грн.;", хоча Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, із змінами та доповненнями, за вказаний період не надано".

Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що чинним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за яких орган доходів і зборів відмовляє у поверненні надмірно сплаченої суми єдиного внеску, а підстава відмови, яка сформульована відповідачем у листі щодо повернення позивачу вказаної суми, не передбачена таким переліком.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

09 жовтня 2019 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 15.10.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи. Судове засідання призначено на 08.11.2019 року.

В судове засідання, призначене на 08.11.2019 року з`явилась представник позивача, за її клопотанням розгляд справи відкладено до 28.11.2019 року.

Відповідачем 11.11.2019 року надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску платникам, на яких згідно із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями (далі-Закон №2464-VІ) покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 (далі - Порядок). Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 п. 5 Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень ст. 43 Податкового кодексу України та п. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ. Станом на момент надання відповіді платнику, ПП "Верона" (код ЄДРПОУ 32725406) звіти згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 435) за період квітень-травень 2019 не подано.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вказує, що для повернення надміру сплачених коштів з єдиного внеску відсутні законодавчі підстави, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем 07.11.2019 року подано до суду відповідь на відзив у якій звертається увага на те, що неподання платником звіту згідно додатку 4 до Порядку №435 тим паче за інший період ніж той в якому відбулась надмірна та/або помилкова сплата єдиного внеску, а також наявність у платника заборгованості зі сплати інших зборів або податків, окрім єдиного внеску, не є законодавчо встановленою підставою для відмови у поверненні надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску. Крім того позивач вказує, що наявність переплати у сумі 350000 грн. також підтверджується доданими відповідачем до відзиву доказами. Просить задовольнити позов.

Судове засідання, призначене на 28.11.2019 року не відбулось через перебування судді у відпустці за сімейними обставинами. Датою наступного засідання визначено 12.12.2019 року.

12.12.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Аналогічне за суттю клопотання подане представником позивача 06.12.2019 року.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України суд вважає, що подання сторонами клопотань про розгляд справи без їх участі є підставою для прийняття судом рішення в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на нього та відповіді на відзив, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно платіжного доручення №20161234751 від 29.01.2019 року ПП "Верона" сплачено ЄСВ за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн.

24.06.2019 року ПП "Верона" звернулось до керівника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплаченої суми єдиного внеску за грудень 2018р.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2019р. №126084/10/26-15-13-13-12 позивачу відмовлено у поверненні надміру сплачених коштів з єдиного внеску. Підставою такої відмови у вказаному листі зазначено: "в полі призначення платежу наданого платіжного доручення №2016123475 від 29.01.2019р. "*;101;32725406;71010000;реєстр. № 9343, ЄСВ за грудень 2018р.; 22%-350000грн.;", хоча Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, із змінами та доповненнями, за вказаний період не надано".

Вказану відмову позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.8 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які за визначенням цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).

Вказаний Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску

Відповідно до п. 3 Порядку №6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Пунктами 4-7 Порядку №6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

У разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

Аналіз вказаних норм законодавства дає суду підстави вважати, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.

Судом встановлено, що 29.01.2019р. на рахунок 3719, відкритий ДПІ у Печерському районі м. Києва в ГУ ДКСУ у м.Києві позивачем сплачено суму єдиного внеску у розмірі 350000,00 грн., яка була зарахована на відповідний рахунок понад нараховану суми єдиного внеску на таку дату, внаслідок чого за позивачем обліковується переплата з ЄСВ в сумі 351822,22 грн. з 29.01.2019р. по 30.06.2019р. (станом на відповідну дату переплата становить 350885,82 грн.) Вказане підтверджується наданим відповідачем витягом з індивідуальної картки платника ПП "Верона". З огляду на викладене позивач звернувся із заявою про повернення надміру сплаченої суми ЄСВ, відповідно до Порядку №6.

Як уже було зазначено вище контролюючим органом відмовлено у поверненні надміру сплаченої суми ЄСВ з підстав не подання Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно додатку 4 до Порядку.

Щодо вказаної підстави відмови у поверненні надміру сплаченої суми ЄСВ суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 435).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України 120.1. неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства убачається, що неподання або несвоєчасне подання позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів може підставою для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 ПК України. Разом з тим ані Податковим кодексом України, ані іншими нормативно - правовими актами України не встановлено право контролюючого органу відмовляти у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску в разі неподання або несвоєчасного подання вказаного вище звіту.

Отже, підстава відмови у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску, викладена у листі ГУ ДФС у м.Києві від 03.07.2019р. №126084/10/26-15-13-13-12 є необґрунтованою, а відмова протиправною.

Щодо посилання відповідача на вказівку у платіжному дорученні від 29.01.2019р. №2016123475 в графі "призначення платежу *;101;32725406;71010000;реєстр. №9343, ЄСВ за грудень 2018р.; 22%-350000;", суд зазначає наступне.

29.01.2019 року позивачем сплачено ЄСВ за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн. При цьому платіжне доручення від 29.01.2019р. №2016123475 в графі "призначення платежу" містить наступний запис: "*;101;32725406;71010000;реєстр. №9343, ЄСВ за грудень 2018р.; 22%-350000;". Звертаючись до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплаченої суми ЄСВ, позивач зазначає причину повернення коштів "надмірна сплата сум єдиного внеску за грудень 2018 року".

З наданого відповідачам витягу з індивідуальної картки платника убачається, що 29.01.2019р. на рахунки контролюючого органу надійшли кошти зі сплати ЄСВ у сумі 350000 грн. У цей же день вказана сума ЄСВ у повному обсязі відображена у графі "Переплата". Отже, надміру сплачена сума ЄСВ у розмірі 350000,00 грн. зарахована на рахунки саме у січні та саме у січні в позивача виникла переплата в сумі більшій ніж 350000,00 грн. З наданих сторонами доказів убачається, що з січня 2019р. по червень 2019р. сума переплати ЄСВ складає суму більшу за 350000,00 грн. Таким чином, позивачем допущена надмірна сплата коштів у сумі 350000,00 грн. саме у січні 2019 року за період грудня 2018 року.

Позивач, допустивши у січні 2019 р. надмірну сплату єдиного соціального внеску, правомірно очікує від контролюючого органу реалізацію права платника на повернення надміру сплаченої суми грошових коштів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Отже, чинним законодавством встановлені порядок та підстави повернення платнику надміру сплачених коштів. При цьому відмова у поверненні таких коштів можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений нормативно-правовими актами України. З огляду на викладене очікування позивача щодо повернення надміру сплачених коштів мають обґрунтовану законну підставу. Протиправна ж відмова у реалізації таких очікувань порушує право позивача на майно (грошові кошти, які сплачені ним надмірно).

Доводи відповідача про не подання звітів згідно додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 43, за період квітень-травень 2019р., суд не бере до уваги з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, як такі, що не були покладені в основу відмови, яка оскаржується в межах даної справи.

Таким чином суд дійшов висновку про протиправність відмови ГУ ДФС у м.Києві, у поверненні ПП "Верона" надміру сплачених коштів єдиного внеску у розмірі 350000,00 грн., оформленої листом №126084/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019р.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ПП "Верона" від 21.06.2019р. вих.№21/06/19 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123370/10) про повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску у сумі 350000,00 грн. та підготування висновку про повернення на розрахунковий рахунок ПП "Верона" надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 350000,00 грн., суд зазначає наступне.

За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про протиправність відмови позивачу у задоволенні заяви про повернення надміру та/або сплачених сум єдиного внеску, так як відповідачем вказано підстави, які не передбачені п.7 Порядку № 6.

Таким чином, суд на даний час позбавлений можливості надати оцінку обґрунтованості поданої позивачем заяви від 21.06.2019р. вих.№21/06/19 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123370/10), оскільки дана заява не перевірялася відповідачем на наявність критеріїв, визначених п.7 Порядку № 6.

З огляду на викладене вимога щодо зобов`язання ГУ ДФС у м.Києві підготувати висновок про повернення позивачу надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 350000 грн. є передчасними, оскільки підготовці такого висновку передує розгляд заяви про повернення таких коштів.

Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 21.06.2019р. вих.№21/06/19 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123370/10), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов частково.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Таким чином сплачений ПП "Верона" судовий збір у сумі 5250,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок дій зазначеного органу, визнаних за результатом розгляду даної справи протиправними.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) в задоволенні заяви Приватного підприємства "Верона" (код ЄДРПОУ: 32725406, 73003, м. Херсон, вул. Преображенська, 32, кв.5) від 21.06.2019р. вих.№21/06/19 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123370/10) про повернення надміру та/або помилково сплаченої суми єдиного внеску за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн., оформленої листом №126084/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) повторно розглянути заяву Приватного підприємства "Верона" (код ЄДРПОУ: 32725406, 73003, м. Херсон, вул. Преображенська, 32, кв.5) від 21.06.2019р. вих.№21/06/19 (вх. у ГУ ДФС у м.Києві 24.06.2019р. №123370/10) про повернення надміру та/або помилково сплаченої суми єдиного внеску за грудень 2018 року у сумі 350000,00 грн., оформленої листом №126084/10/26-15-13-13-12 від 03.07.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Верона" (код ЄДРПОУ: 32725406, 73003, м. Херсон, вул. Преображенська, 32, кв.5) судовий збір у сумі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 111060000