Рішення

від 23.12.2019 по справі 580/3314/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року справа № 580/3314/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

21.10.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Ліквідаційної комісії Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області (20700, Черкаська обл., м.Сміла, вул. Перемоги, буд.13; код ЄДРПОУ 08676464) про:

визнання протиправними та скасування актів відповідача від 04.09.2019: розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 31.05.1997 близько 22 год. 30 хв.; про нещасний випадок невиробничого характеру №37 за фактом отримання позивачем травми;

зобов`язання відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 31.05.1997 близько 22 год. 30 хв., та скласти за його результатами акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що стався з позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.1997 перебував на чергуванні з охорони громадського порядку в центрі м.Сміла та ніс патрульно-постову службу. Близько 22 год. 30 хв. позивач, наздоганяючи правопорушника, впав вдарившись головою об тротуар, у зв`язку з чим отримав струс головного мозку, садна обличчя. Позивач зазначає, що, заступивши на чергування для забезпечення громадського порядку під час затримання правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення, отримав вищезазначені тілесні ушкодження, що свідчить про їх отримання саме при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, затримання правопорушника. Тому вважає, що нещасний випадок трапився з ним у період проходження служби внаслідок затримання правопорушника. В обгрунтування своїх доводів позивач посилається на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019, яке набрало законної сили, рішення Верховного суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Ухвалою суду від 23.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу позивач отримав 05.11.2019.

18.11.2019 на адресу суду надійшов лист від 18.11.2019 №21/20 за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, до якого долучені направлені судом відповідачу: ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками. У ньому зазначено, що причиною повернення цих документів є факт ліквідації відповідача, про що 24.10.2019 державний реєстратор вніс відповідний запис.

Ухвалою від 11.12.2019 суд допустив заміну первинного відповідача на Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 08592537) (далі - відповідач) та встановив строк тривалістю п`ять днів з дня отримання копії ухвали для надіслання суду відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу відповідач отримав 16.12.2019.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав з невідомих причин. Обґрунтованого клопотання про надання додаткового строку для реалізації вказаного процесуального права суду не надходило.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків, призначення експертизи, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

У період з 15 до 19 вересня 2016 року комісія Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області провела розслідування нещасного випадку, що стався 31 травня 1997 року о 22 год. 30 хв. з позивачем. Розглянувши матеріали нещасного випадку комісія склала акт розслідування нещасного випадку (форма Н-5*) від 19.09.2016, в якому зазначила, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок підпадають під перелік, визначений пунктами 3.9, 3.10 розділу 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (далі - Порядок №1346). Тому вважає, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

19 вересня 2016 року заступник голови ліквідаційної комісії Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області затвердив акт №3 про нещасний випадок (у тому числі поранення) ОСОБА_1 (форма Н-1*), згідно з висновком якого нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.11.2016 №916 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Підстави: рапорт ОСОБА_1 від 01.11.2016 та свідоцтво про хворобу №343/Зв, видане військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» від 27.09.2016.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 17.12.2017 серії 12 ААА №535831 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги листом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.07.2017 №К-46-оп/125/21/01-2017 його повідомлено, що в наданих актах розслідування нещасного випадку, що стався 31.05.1997, за формами Н-5* та Н-1* є порушення вимог Порядку №1346. Тому йому треба звернутися до ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області з метою проведення дорозслідування цього нещасного випадку з включенням до складу комісії представника служби державного нагляду за охороною праці.

Наказом Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 15.08.2018 №2246 призначено повторне розслідування нещасного випадку та затверджено склад комісії.

З 15 серпня 2018 року до 14 вересня 2018 року комісія з розслідування нещасного випадку УМВС України в Черкаській області провела розслідування вищезгаданого нещасного випадку, за наслідками якого склала акт (форма Н-5*) від 14.09.2018. Згідно з його висновками Комісія визнає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, за обставин, які не підпадають під дію п.п. 3.9, 3.10 Порядку №1346. Акти за формою Н-1 від 19.09.2016 №3 та від 19.09.2016 Н-5 скасовані.

14 вересня 2018 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області затвердив акт №13 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*), відповідно до якого нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №2340/4524/18, яке набрало законної сили 26.02.2019, зазначені акти від 14.09.2018 визнані протиправними та скасовані, зобов`язано Ліквідаційну комісію Смілянського міського відділу (з обслуговування м.Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області провести розслідування згаданого вище нещасного випадку та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

На виконання вказаного рішення суду у період з 23 серпня 2019 року до 04 вересня 2019 року Комісія з розслідування нещасного випадку Смілянського ВМ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області провела повторне розслідування, за наслідками якого склала акт від 04.09.2019 (форма Н-5*). Згідно з його висновками Комісія вважає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Акти від 19.09.2016 за формою Н-1 №3 та Н-5, а також від 14.09.2019 за формою Н-5 та Н-1 №13 скасувала. Крім того, 04.08.2019 голова вказаної Комісії затвердив акт №37 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*), відповідно до якого нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Не погоджуючись зі вказаними актами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок №1346.

Пункт 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м.Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (п. 3.3. Порядку № 1346).

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку №1346).

Відповідно до п.2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно з п. 2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п.2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Згідно з п. 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

На підставі п.3.12. Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Керівник підрозділу згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Оскільки спір стосується кваліфікації події, що сталася з позивачем, як такої, що пов`язана чи не пов`язана з виконанням службових обов`язків позивачем, суд врахував таке.

Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження (п.3.9. Порядку №1346).

Згідно з п. 3.10. Порядку №1346 Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.11. Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Тобто вказані норми визначають чітке коло обставин, які повинні бути з`ясовані під час службового розслідування відповідною комісією.

Оцінюючи дотримання відповідачем п.3.11. Порядку №1346 щодо встановлення визначених ним факті для оцінки події такою, що не пов`язана з виконанням службових обов`язків, суд з даних спірних актів з`ясував, що відповідач встановив наступні факти.

З пояснень позивача він встановив, що в суботу 31 травня 1997 року позивач відповідно до єдиної дислокації нарядів по охороні громадського порядку в м.Сміла заступив на чергування в піший патруль з охорони громадського порядку в центрі м. Сміла (маршрут №107). Цього дня близько 22 год. 30 хв., патрулюючи вул. Леніна, позивач помітив невідомого чоловіка, який невпевнено рухався та висловлювався нецензурною лайкою. Підійшовши до нього позивач разом з колегою (хто саме не пам`ятає) зробили зауваження. Проте невідомий чоловік продовжував поводити себе зухвало, кричав та розмахував руками, у зв`язку з чим працівники міліції вирішили затримати вказаного громадянина для встановлення особи, складання адміністративних матеріалів та направлення до Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області. Для допомоги у затриманні особи позивач викликав наряд міліції. До приїзду допоміжного наряду ОСОБА_1 з колегою намагалися одягти на правопорушника кайданки. Однак працівникам міліції не вдалося це зробити. В цей час правопорушник побачивши, що до них наближається службовий автомобіль, вирвався та почав тікати. ОСОБА_1 побіг за невідомим та під час бігу перечепився на нерівній поверхні асфальтобетонного покриття, вдарившись при цьому головою. До лікарні звернувся 02.06.1997.

З пояснень колишнього інспектора ДАІ Смілянського МВ ОСОБА_2 відповідач встановив, що рухаючись на автомобілі він помітив, як позивач, наздоганяючи невідому особу, впав, вдарившись головою об тротуар. Аналогічні пояснення надані також пенсіонером ОВС ОСОБА_3 .

Медичні документи на підтвердження факту звернення позивача до приймального відділення Смілянської міської лікарні 31.05.1997 та отримання медичної допомоги відсутні.

Комісія повторно допитала пенсіонера ОВС ОСОБА_4 , який у травні 1997 року перебував на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Смілянського МРВ (з обслуговування м.Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області та в його обов`язки входив контроль роботи міліції громадської безпеки відділу, в якому ніс службу позивач. Він зазначив, що про згадану вище подію повідомити не може, оскільки про неї йому не доповідали та відповідно не проводилося службове розслідування.

В спірному Акті форми Н-5 також зазначено про відсутність документації чергової частини Смілянського МРВ (книг нарядів, журналів інструктажів, книги видачі та прийняття озброєння та спеціальних засобів) з огляду на сплив термінів збереження в архівах документів.

Як наслідок, відповідач в спірному акті форми Н-5 дійшов висновку, що обставини та причини, з яких стався нещасний випадок, підпадають під перелік, визначений п.3.11 Порядку №1346, та свідчать, що він виник в період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, аявні підстави скласти акт форми НТ.

Мотивами вказаного висновку згідно з розділом 6 спірного акту форми Н-5 зазначені:

1) нещасний випадок стався в суботу, яка відповідно до внутрішнього розпорядку є вихідним днем;

2) відсутність на час повторного розслідування факту перебування на службі позивача в суботу 31.05.1997 та свідків події можливості підтвердити їх документально, оскільки сплинув термін зберігання відповідної документації;

3) про вказану подію не повідомили керівники взводу патрульно-постової міліції.

Оцінюючи вказані мотиви суд врахував таке.

Відповідно до п.21 чинного станом на час нещасного випадку Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постаново Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів.

Отже, вказаною нормою передбачена можливість несення працівником міліції служби у т.ч. у вихідні дні.

Матеріалами службового розслідування не спростовано факту несення позивачем служби 31.05.1997, про які зазначали опитувані свідки. Згадана вище Комісія не перевірила первинні документи бухгалтерського обліку та будь-які інші документи органу, в якому ніс службу позивач, для усунення її сумнівів щодо несення позивачем служби у відповідний день, не обґрунтувала неможливість їх відновлення.

Відсутність доказів з огляду на сплив терміну їх зберігання свідчить про відсутність загальних відомостей, але не є доказом відсутності окремих фактів і подій.

Твердження в зазначеному Акті про неповідомлення позивачем про подію керівників взводу патрульно-постової міліції не є обґрунтованим, оскільки допитано лише одну особу ОСОБА_4 , що перебував на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Смілянського МРВ (з обслуговування м.Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області. Водночас не обґрунтовано відповідачем, чому взято до уваги саме його покази, за наявності протилежних від декількох осіб. Отже, сумніви щодо окремих фактів не були усунені.

Крім того, відсутність такого повідомлення вищому керівництву не є згідно з вимогами п.3.11 Порядку №1346 підставою для визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Натомість нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком згідно з пунктом 3.19. протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акту за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Тому відповідні твердження та висновки відповідача в спірному Акті форми Н-5 не є обґрунтованими.

Відповідач не довів жодним належним, допустимим і достовірним доказом наявності передбачених п.3.11 Порядку №1346 фактів: щодо обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.10, 3.19 Порядку №1346; вчинення позивачем дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або внаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), або відсторонення позивача у період отримання травми від служби (роботи) згідно з установленим порядком; скоєння злочинів або інших правопорушень; порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Не заперечуючи дійсності факту отримання позивачем в період служби травми, відповідач не надав суду жодного доказу виконання передбаченого у п.3.8 Порядку №1346 обов`язку під час такого розслідування з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, та визначити коло осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів.

Отже, висновки спірних актів прийняті на підставі неповно встановлених обставин, які мають вирішальне значення для відповідної кваліфікації та з необґрунтованих мотивів.

Також не виконано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі 2340/4524/19, що набрало законної сили.

Суд у вказаному рішенні наголосив на неповному з`ясуванні обставин і причин, що призвели до нещасного випадку під час його розслідування 15.08.2018 - 14.09.2018: неврахування матеріалів розслідування нещасного випадку 2016 року, пояснень ОСОБА_5 , протоколу огляду місця події, фототаблиці до протоколу огляду місця події, довідки ВКЗ УМВС України в Черкаській області від 31.08.2016 №2144/12/9/02-2016 тощо.

У наведеному рішенні суд акцентував, що у вересні 2016 року військово-лікарською комісією Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області проведено медичний огляд позивача, за наслідками якого складено свідоцтво про хворобу №343/Зв від 27.09.2016, що в подальшому стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу. 17 січня 2017 року позивачу встановлено інвалідність у зв`язку з травмою, що пов`язана з виконанням службових обов`язків. Аналізу таких обставин відповідачем не наведено в спірних актах.

Під час розгляду справи №2340/4524/18 суд також встановив, що позивач звернувся за медичною допомогою до лікарського закладу 02.06.1997, а не в день чергування 31.05.1997. На думку суду, вказані обставини не можуть спростовувати наявність причинного зв`язку між тілесними ушкодженнями, отриманими 31.05.1997, та хворобою, діагностованою 02.06.1997. При цьому, суд наголосив на особливостях протікання та прояви симптомів хвороби струсу головного мозку, які можуть проявлятись не відразу після отримання травми. Так, струс мозку - це один з видів черепно-мозкової травми (найлегший), являє собою удар головного мозку об внутрішні стінки черепної коробки. Отримати таку травму можна в будь-якій ситуації, коли голові надається певне прискорення з подальшим різким гальмуванням: удар твердим предметом (або м`яким, але на дуже великій швидкості); удар головою при падінні об землю, підлогу або меблі, з розгону об стіну і будь-які інші предмети; при різкому гальмуванні тіла (наприклад, при ДТП, коли спрацьовує ремінь безпеки). Безпосередньо після травми людина може і не відчує ніяких ознак, на які варто звернути увагу.

Крім того, у мотивувальній частині наведеного судового рішення зазначено, що розслідування нещасного випадку має усунути будь-які розбіжності щодо обставин отримання позивачем травми 31.05.1997 і встановити дійсні обставини, за яких стався нещасний випадок.

Вищенаведених мотивів суду у справі №2340/4524/18 під час розслідування нещасного випадку та прийняття спірних у цій справі рішень відповідач не обґрунтовано не врахував.

Тому суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач допустив порушення закону внаслідок неповного проведення службового розслідування всіх обставин, з якими Порядок №1346 визначає підстави для оцінки віднесення дій працівника до виконання службових обов`язків та можливості дійти відповідних висновків.

Отже, доводи позивача про протиправність спірних актів є обґрунтованими і для відновлення порушеного права позивача на повне та належне службове розслідування випадку отримання ним травми у травні 1997 року необхідно зобов`язати відповідача повторно його провести з неухильним дотриманням вимог Порядку №1346 та скласти за його результатом відповідні акти.

Позовна вимога зобов`язати відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що стався з позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, не підлягає задоволенню, оскільки стосується дискреційних повноважень Комісії щодо оцінки зібраних під час розслідування фактів, які мають важливе значення.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки встановлення факту отримання позивачем тілесних ушкоджень в період проходження служби та їх безпосереднього зв`язку з виконанням службових обов`язків позивачем проводиться відповідно до Порядку №1346 за визначеною процедурою, у строки та спеціально створеною комісією, відноситься до виключної компетенції комісії з розслідування нещасного випадку, зважаючи, що у спірних правовідносинах відповідач прийняв протиправні рішення внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи, суд не має повноважень підміняти зазначений колегіальний орган.

Тому належним способом судового захисту є зобов`язання відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 31.05.1997, та скласти за його результатами акти відповідно до вимог Порядку №1346 з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

З огляду на зазначене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вищевказаних частинах.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для його розподілу за наслідками вирішення спору.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати акти від 04.09.2019: розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 31.05.1997 близько 22 год. 30 хв. форми Н-5 та про нещасний випадок невиробничого характеру №37 форми НТ.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 08592537) повторно провести повне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 31.05.1997, та скласти за його результатами акти відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення постановлене, складене у повному обсязі та підписане 23.12.2019.