Постанова

від 17.12.2019 по справі 826/211/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №826/211/14

адміністративне провадження № К/9901/8885/18

К/9901/8887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги: 1. Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/211/14 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформ Юст , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, -

встановив:

В січні 2014 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформ Юст (далі - ТОВ Інформ Юст ) про визнання оспорюваного правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Інформ Юст на підставі договору комісії від 16.09.2010 № 68/13 на загальну суму 894248,00 грн. недійсним; стягнення з ТОВ Інформ Юст на користь ФОП ОСОБА_1 суми 894248,00 грн., отриманої за оспорюваними правочинами; стягнення з ФОП ОСОБА_1 в дохід держави суму 894248,00 грн., отриману за оспорюваним правочином.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не було надано суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не доведено недійсності договору комісії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 в частині відмови у визнанні правочину недійсним та стягнення в дохід держави скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено. Визнано оспорюваний правочин, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Інформ Юст на підставі договору комісії від 16.09.2010 № 68/13 на загальну суму 894248,00 грн. недійсним. Стягнуто з ТОВ Інформ Юст в дохід держави суму 894248,00 грн., отриману за оспорюваним правочином. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 залишено без змін.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини, встановлені в адміністративні справі №826/17577/13-а щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій, зокрема з ТОВ Інформ Юст за договором від 16.09.2010 № 68/13 та з урахуванням постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.12.2012 у справі №2610/986/2012, дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Також колегія суддів дійшла висновку, що умисел по укладенню недійсного правочину був наявний у обох сторін, натомість, зобов`язання частково виконані в межах заявленого позову однією ФОП ОСОБА_1 : отримання коштів від третіх осіб, перерахування їх на рахунок ТОВ Інформ Юст та залишення на своїх рахунках їх певної частини в якості комісійної винагороди, в свою чергу ТОВ Інформ Юст жодних зобов`язань не виконував, імітуючи при цьому їх виконання. Отже, стягнення в дохід держави 894248,00 грн. за оспорюваним правочином має бути виконано з ТОВ Інформ Юст .

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ФОП ОСОБА_1 оскаржили їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015, змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначає, що оскільки правочин виконано лише ФОП ОСОБА_1 , то стягненню підлягає з ТОВ Інформ Юст 894248,00 грн. на адресу ФОП ОСОБА_1 на відшкодування одержаного та з ФОП ОСОБА_1 в дохід держави 894248,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015.

Подана касаційна скарга обґрунтована тим, що обставини, викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі №826/17577/13-а не можуть братися до уваги у даному спорі, оскільки господарські взаємовідносини з договором комісії від 16.09.2010 №68/13, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Інформ Юст не були предметом спору та доказування, оскільки не стосуються жодного правопорушення за яким прийнято оскаржувані у справі №826/17577/13-а податкові повідомлення-рішення. У постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 31.12.2012, якою закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, господарські правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Інформ Юст не досліджувались.

Також позивач просить замінити Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її процесуального правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 призначено попередній розгляд даної справи на 12.11.2019.

Під час попереднього розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні й ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 10.12.2019.

10.12.2019 у даній справі оголошено перерву до 17.12.2019.

В судове засідання, призначене на 17.12.2019, сторони не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 16.09.2010 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Інформ Юст укладено договір комісії № 68/13, згідно умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаженню транспорту, який здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов`язується сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Даний договір зі сторони ТОВ Інформ Юст підписаний директором - ОСОБА_3

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2610/986/2012 (пр. №1/2610/718/2012) від 31.10.2012 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 закрито на підставі статті 1 пункту г , статті 6 Закону України Про амністію у 2011 від 08.07.2011, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що в 2007 році та 2010 році своїми умисними діями, що виразились у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто пособництва під час створення та придбання суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

В подальшому, податковим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 494/26-56-17-01-04/212104081 від 22.07.2013.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 , в тому числі, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у безпідставному завищенні суми податкового кредиту і податкових зобов`язань у вересні 2010 року, січні-лютому 2011 року у зв`язку з тим, що по господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ Інформ Юст (код ЄДРПОУ 37208077), ТОВ Єрсіда (код ЄДРПОУ 37312588) відсутній факт реальної купівлі-продажу товарів (надання послуг), відсутній об`єкт оподаткування, відсутня мета настання реальних наслідків.

На підставі названого акту перевірки, 15.08.2013 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000602656170109, № 0000592656170109 та № 0000582656170109, які було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013 у справі №826/17577/13-а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013 скасована, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В межах розгляду зазначеної справи судом апеляційної інстанції встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, зокрема з ТОВ Інформ Юст за договором від 16.09.2010 № 68/13.

Наведені обставини стали підставою для звернення з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено права контролюючих органів.

Так, згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час звернення з даним адміністративним позовом) контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України зазначену статтю, зокрема, доповнено частиною третьою, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Зазначений Закон в частині вказаної зміни набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) , частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, до вчинених у певний період правопорушень має застосовуватися той закон, під час дії якого вони здійснені.

Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що передбачене підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України право контролюючого органу на звернення до суду із позовом щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, які мали місце у вересні-грудні 2010 року було відсутнє.

Крім того, що до правочинів, які мали місце у вересні-грудні 2010 року, частина третя статті 228 Цивільного кодексу України застосована бути не могла, оскільки чинності у зазначений період ще не набрала.

За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог безвідносно до мотивів, якими такий висновок обґрунтований.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її процесуального правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду