Постанова

від 23.12.2019 по справі 826/1847/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа №826/1847/17

адміністративне провадження №К/9901/19347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Желєзний І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлія Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2016р. №3688/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки такий прийнято за відсутності передбачених законом підстав, з порушенням порядку його прийняття, що порушує права позивача як власника об`єкта нерухомості.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р., в задоволені позову відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвалене рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р. та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р. - без змін.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обрунтування касаційної скарги посилається на те, що у 2016 році ним на підставі договорів купівлі-продажу частки приміщень набуто право власності на нежитлові приміщення, інформація про реєстрацію права власності на які внесена за рішеннями державних реєстраторів. Проте, за результатами розгляду скарги ТОВ Сонячний квартал відповідачем безпідставно та з порушенням процедури скасовано реєстрацію права власності нежитлових приміщень, в тому числі за ОСОБА_1 . Зазначеними діями відповідача порушені його права та інтереси щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Міністерство юстиції України просило у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2016р. до Міністерства юстиції України звернулось ТОВ Сонячний квартал із скаргою, в якій просило:

- скасувати рішення про державну реєстрацію при відкритті розділу (№29340101) та рішення про державну реєстрацію при подальших продажах №29770852, №29873737, щодо об`єкта майна реєстраційний номер 906839832106 (нежитлові будівлі (адмінбудівля, прохідна, огорожа, виробничий цех), адреса: АДРЕСА_2);

- скасувати рішення про державну реєстрацію при відкритті розділу №29341156 та рішення про державну реєстрацію при подальших продажах №29769860, №29872253, №30355328, №30594629, щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 906897132106 (майстерні по тех. обслуговуванню автотранспорту, естакада, огорожа, склад ПММ, КПП з оглядовою ямою), адреса: АДРЕСА_3;

- скасувати рішення про державну реєстрацію при відкритті розділу №31740672 та рішення про державну реєстрацію при подальших продажах №32132523, №32197963, №32226542, щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1047277732106 (нежитлові будівлі (вагова, склад), адреса: АДРЕСА_4;

- скасувати рішення про державну реєстрацію при відкритті розділу №31739745 та рішення про державну реєстрацію при подальших продажах №32133412, №32198893, №32227386 щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1047213132106 (нежитлові будівлі - кондитерський цех), адреса: АДРЕСА_5

Скарга обгрунтована тим, що 07.07.2013р. ТОВ Сонячний квартал придбало за договорами купівлі-продажу та здійснило державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі з АДРЕСА_6

26.02.2014р. ТОВ Сонячний квартал уклало з Броварською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:057:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень.

30.09.2016р. на адресу ТОВ Сонячний квартал надійшли листи від фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких вони повідомляли про те, що є власниками об`єктів нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, яку Товариство орендує, і просили укласти з ними договори користування землею, яка знаходиться під їх об`єктами нерухомості, а також вирішити питання щодо використання ними орендованої Товариством земельної ділянки для доступу до своїх приміщень.

На думку ТОВ Сонячний квартал , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняються дії, направлені на захоплення земельної ділянки, яку орендує заявник, шляхом незаконного оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, заявник стверджує, що первинна реєстрація права власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна за ПП ІТА-К , яка відбулась 18.04.2016р., здійснена незаконно.

За результатами розгляду вказаної скарги ТОВ Сонячний квартал від 30.11.2016р. з доповненнями до неї від 01.12.2016р. та 07.12.2016р., Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок від 13.12.2016р., яким Комісія вирішила скаргу заявника задовольнити у повному обсязі, скасувати:

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.04.2016р. №№ 29340104, 29341156, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В.;

рішення про внесення змін до записів від 06 травня 2016 року №№ 29520048, 29520992, прийняті приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2016р. №№ 29770852, 29769860, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2016р. №№29873737, 29872253, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016р. №30355328, прийняте державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.07.2016р. №30594629, прийняте приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.10.2016р. №№31740672, 31739745, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Броварської районної державної адміністрації Київської області Грабовецькою Н.В.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.10.2016р. №№32132523, 32133412, від 03.11.2016р. №№32197963, 32198893, прийняті приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В.;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016р. №№32226542, 32227386, прийняті державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В.

16.12.2016р. на підставі висновків, зроблених Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Міністерством юстиції України прийнято оскаржуваний наказ №3688/5.

Вважаючи п. 5 наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2016р. №3688/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження позивача про порушення скаржником строків на оскарження рішень державних реєстраторів та про неповідомлення його як зацікавленої особи про розгляд скарги заявника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, крім того такі спростовані фактичними матеріалами справи.

Враховуючи наявні в матеріалах реєстраційної справи письмові пояснення позивача на скаргу ТОВ Сонячний квартал від 07.12.2016р., в яких позивач просить відмовити в її задоволенні, суди дійшли висновку про обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду скарги, що в свою чергу спростовує доводи позивача про недотримання відповідачем вимог Порядку та норм чинного законодавства щодо належного повідомлення зацікавлених осіб про дату та місце розгляду скарги.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019р. дійшла наступного правового висновку.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018р. у справі №813/1362/16, 28.11.2018р. у справі №825/642/18, 29.01.2019р. у справі №803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. .

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на об`єкти нерухомого майна, а спір фактично виник між позивачем, ТОВ Сонячний квартал та фізичними особами щодо захисту права власності на нерухоме майно та право користування земельною ділянкою.

Крім того, ухвалюючи рішення в цій адміністративній справі по суті, суди вирішували питання щодо майнових прав третіх осіб, які до участі в розгляді цієї справи залучені не були.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктивного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р. та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019р. у справі №826/1847/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019р. - скасувати.

Провадження у справі №826/1847/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлія Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

І.В. Желєзний