Рішення

від 21.12.2019 по справі 707/893/19

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/893/19

2/707/770/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої - судді Соколишиної Л.Б.

при секретарі Хандусь І.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сілко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ Сміла-Агропромсервіс про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 572888 від 28 липня 2006 року їй належить земельна ділянка площею 1,14 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Худяківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, кадастровий № 7124988500:04:003:0211, яку вона за договором оренди землі, зареєстрованим 03 серпня 2012 року за № 712490004002641, передала в оренду строком на п`ять років відповідачу. 20 липня 2017 року було укладено додаткову угоду до указаного договору оренди землі, яким продовжено строк оренди землі до десяти років. Зазначає, що відповідно до п.п. 9, 11 договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 4% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, до 20 числа першого за звітним місяцем року. В 2018 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації становила 38517 грн. 67 коп., а отже розмір орендної плати за умовами договору оренди землі в 2018 році склав 1540 грн. 71 коп. Однак, наголошує, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018 році та відповідно нехтує терміном, зазначеним в п. 11 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на 02 квітня 2019 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування у 2018 році земельною ділянкою, не сплачено грошових коштів. Крім того, підкреслює, що ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2018 рік вона від відповідача не отримувала. На неодноразові звернення щодо здійснення повного розрахунку за договором оренди останній не реагував. Вважає, що прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018 році є невиконанням обов`язків відповідачем, передбачених договором оренди землі, що, на її думку, є підставою для розірвання даного договору та додаткової угоди до нього, у зв`язку з чим просить їх розірвати та зобов`язати відповідача негайно передати їй указану земельну ділянку в стані придатному для цільового використання. Також просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 1540 грн. 71 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 57 грн. 01 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 46 грн. 22 коп.

Від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди землі, зареєстрований 03 серпня 2012 року, за умовами якого позивачка передала в оренду строком на п`ять років відповідачу земельну ділянку площею 1,14 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Худяківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області. 20 липня 2017 року було укладено додаткову угоду до указаного договору оренди, яким продовжено строк оренди указаної земельної ділянки до десяти років. Вважає те, що відповідач не сплатив позивачці орендну плату лише за 2018 рік не має ознак систематичності та не є істотним порушенням умов договору. А порушення строків сплати орендної плати, не є підставою для розірвання договору. Відповідальність відповідача за несвоєчасне внесення орендної плати в строки, визначені договором, зокрема, встановлена п. 14 договору оренди землі від 03 серпня 2012 року в редакції додаткової угоди від 20 липня 2017 року, згідно з яким за несвоєчасне внесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення. Однак, позивачка зробила розрахунок пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 57 грн. 01 коп., посилаючись на п. 14 договору оренди землі в редакції від 03 серпня 2012 року, згідно з яким у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05 % несплаченої суми за кожний день прострочення. Крім того, у новій редакції п. 14 договору оренди землі зазначено, якщо орендодавець не з`явився протягом встановлених строків для отримання орендної плати орендар звільняється від відповідальності за порушення строків виплати орендної плати. У жовтні 2018 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди землі, на що відповідач листом від 29 жовтня 2018 року повідомив позивачку, що він може розглядати припинення договору оренди землі та додаткової до нього угоди на компенсаційній основі затрат, які поніс відповідач за проведення державної реєстрації змін до договору оренди землі від 03 серпня 2012 року. У листі-повідомленні від 06 грудня 2018 року позивачка повторно повідомила відповідача, що не бажає продовжувати дію договору оренди і має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку та використовувати для власних потреб на свій розсуд. Вважає, що дані листи є доказом безпідставного звернення позивачки до відповідача про розірвання договору оренди землі ще до настання строку сплати орендної плати. У той же час, про виплату їй орендної плати позивачка до відповідача не зверталася. Вимог до відповідача за його місцезнаходженням про виплату орендної плати позивачка не направляла і не з`являлася для її отримання. У свою чергу, вважає, що позивачка не надала суду доказів ухилення відповідача від сплати орендної плати. Позивачка через односельчан запрошувалася для отримання орендної плати, але в строки встановлені договором для її виплати не з`явилася. Наголошує, що відповідач готовий виплатити позивачці належну їй орендну плату. З огляду на викладене, просить відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що його довірителька є власницею земельної ділянки, яку орендує відповідач. Оскільки за відповідачем існує обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати, але до даного часу не врегульовано цей конфлікт, вважає, що є підстави для розірвання договору оренди. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Пунктом д частини 1 статті 141 ЗК України право користування земельною ділянкою може бути припинене з підстав систематичної несплати орендної плати. Вважає, що у діях відповідача щодо несплати орендної плати немає систематичності, бо невиплата була всього один раз у 2018 році, що сталася через неявку позивачки для отримання коштів. До цього моменту, вона щороку з`являлася, щоб такі кошти отримати. Крім того, зазначає, що згідно з нормами ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зазначає, що у матеріалах справи знаходяться листи, які долучені до позову, що не містять вимогу виплатити орендну плату, а містять передчасну вимогу про розірвання договору оренди землі. Також наголошує, що позивачка просить передати земельну ділянку, яка розташована в межах Худяківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, однак у зв`язку з децентралізацією земельна ділянка, з приводу якої виник спір, знаходиться в межах Леськівської ОТГ. На його думку, позивачкою не доведено, яке право відповідачем порушено, адже з вини самої позивачки виникло прострочення виплати орендної плати, оскільки остання не з`являлася для її отримання. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона безпосередньо здійснювала виплату орендної плати пайовикам в офісі в с. Худяки, Черкаського району, Черкаської області, попередньо повідомивши їх по телефону. Такі виплати здійснювалися або зерном, або коштами. Стосовно орендної плати за користування земельною ділянкою позивачки за 2018 рік, вона переказувала через людей, щоб передали позивачці про готовність підприємства сплатити, а також сама їй зателефонувала. У результаті розмови, ними було погоджено місце зустрічі в магазині в с. Худяки, однак позивачка відмовилася від отримання коштів, пояснивши, що буде розривати договір оренди, зазначивши при цьому про вирішення справи у судовому порядку. Це було 31 січня 2019 року. Вказує, що позивачці з їх боку було запропоновано здійснити виплату орендної плати в офісі підприємства, якщо вона не хоче отримувати в магазині, однак остання так і не з`явилася за місцем розташування офісу. Крім того, зазначає, що у 2017 році було пролонговано договір оренди землі на 10 років і претензій до відповідача з боку позивачки не було. Зробила припущення, що позивачці надійшла краща пропозиція стосовно орендної плати. Виплати за усі роки користування земельною ділянкою здійснювалися на користь позивачки у грошовому еквіваленті. Підкреслює, що з тих пір більше з позивачкою не зустрічалася.

У подальшому позивачкою у судовому засіданні було підтверджено факт її зустрічі в магазині у с. Худяки зі свідком ОСОБА_3 для отримання орендної плати, від якої вона згодом відмовилася.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, пояснення свідка, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №572888 від 28 липня 2006 року належить земельна ділянка площею 1,14 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Худяківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, кадастровий № 7124988500:04:003:0211.

Між позивачкою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди землі, зареєстрований 03 серпня 2012 року за № 712490004002641 у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держкомзему у Черкаській області, відповідно до якого позивачка передала відповідачу в строкове платне користування указану земельну ділянку терміном на 5 років.

Відповідно до п. 8 зазначеного договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

20 липня 2017 року між позивачкою та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 03 серпня 2012 року, згідно з якою строк дії договору оренди землі було визначено до 31 грудня 2027 року.

Також указане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 92973157 від 27 липня 2017 року, відповідно до якого указана додаткова угода зареєстрована 24 липня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21581834.

Тобто, за взаємною згодою, сторони по справі вирішили продовжити строк дії договору оренди землі на 10 років.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі, викладеному у новій редакції в додатковій угоді до цього договору від 20 липня 2017 року орендна плата встановлюється розміром не менше 4% з урахуванням ПДФО від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить не менше 1540 грн. 71 коп. на рік. Вноситься в натуральній формі, а саме: сільськогосподарською продукцією (пшениця, кукурудза, ячмінь та інше) за ринковими закупівельними цінами або грошовими коштами.

Згідно з п. 11 договору оренди землі орендна плата вноситься у такі строки: в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним місяцем року, за попередній рік оренди, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місяця.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас пунктом д частини 1 статті 141 Земельного Кодексу України передбачено підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, як вбачається із зазначених норм законодавства основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, вказані положення закону вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки це б позбавило позивачку можливості отримати гарантовані договором кошти за використання належної їй земельної ділянки.

Така правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі 6-1449цс17, та у Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі 484/301/18.

Позивачкою було зазначено причиною розірвання договору оренди землі - порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018 році.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплатив позивачці орендну плату лише за 2018 рік, що не має ознак систематичності, а тому не є істотним порушенням умов договору. Тобто, несистематичне порушення строків сплати орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди.

Натомість, у п. 14 договору оренди землі, викладеному у новій редакції в додатковій угоді до цього договору від 20 липня 2017 року встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасне внесення орендної плати, а саме: у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Якщо орендодавець не з`явився протягом встановлених строків для отримання орендної плати орендар звільняється від відповідальності за порушення строків виплати орендної плати .

Крім того, суд звертає увагу, що позивачкою надано розрахунок пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 57 грн. 01 коп. з посиланням на п. 14 договору оренди землі, зареєстрованого 03 серпня 2012 року, відповідно до якого у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Однак, за погодженням сторін пункт 14 договору оренди землі у редакції від 03 серпня 2012 року втратив чинність і був викладений згідно з додатковою угодою до цього договору від 20 липня 2017 року у новій редакції.

У свою чергу, позивачкою не надано доказів, що відповідач ухиляється від сплати орендної плати. Як встановлено, у судовому засіданні позивачка через односельчан запрошувалася для отримання орендної плати, але у строки, встановлені договором для її виплати не з`явилася.

Також у судовому засіданні встановлено і це не заперечувалося позивачкою, що представник відповідача зустрічався з позивачкою у магазині, завчасно погодивши указане місце зустрічі з позивачкою, однак остання відмовилася з власних міркувань отримувати орендну плату, пославшись на бажання розірвати договір оренди. Указане підтверджено й листом позивачки до відповідача ще у жовтні 2018 року, коли строк сплати орендної плати не настав, що свідчить про те, що бажання позивачки розірвати договір оренди не пов`язане з несплатою орендної плати відповідачем.

Представником відповідача та свідком підтверджено, що відповідач мав і має готовність виплатити позивачці належну їй орендну плату.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України передбачено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Згідно з п. 5 ст. 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Як вбачається з матеріалів справи місцезнаходженням ПрАТ Сміла- Агропромсервіс , яке є відповідачем по справі є: АДРЕСА_1 .

Частиною 3 ст. 510 ЦК України встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 1 та ч. 4 ст. 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_3 як правдиві щодо самоусунення позивачки від отримання орендної плати за користування земельною ділянкою від відповідача, що не заперечувалося позивачкою у судовому засіданні.

Крім того, позивачка мала можливість звернутися за місцезнаходженням відповідача для отримання нею орендної плати, що також нею зроблено не було та підтверджено у судовому засіданні про те, що на юридичну адресу відповідача позивачка не зверталася.

Самоусунення позивачки від отримання орендної плати від відповідача свідчить про факт прострочення кредитора, яким є у даному випадку позивачка.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд вважає доведеним факт вживання відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по недопущенню прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018 році.

Отже, як випливає з фактичних обставин справи, позивачка самоусунулася від отримання орендної плати, що не спростовується сторонами, а тому відповідно до п. 14 договору оренди землі в редакції, викладеній у додатковій угоді від 20 липня 2017 року відповідач не несе відповідальності за порушення строків виплати орендної плати.

Пунктом 40 договору оренди землі передбачено, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності , якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Крім того, судом встановлено, що 06 грудня 2018 року позивачкою було направлено до відповідача листа-повідомлення, з якого вбачається, що ще у жовтні 2018 року вона звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди землі, на що відповідач листом № 129 від 29 жовтня 2018 року повідомив позивачку, що може розглядати припинення такого договору на компенсаційній основі затрат, які він поніс за проведення державної реєстрації змін до договору оренди землі від 03 серпня 2012 року.

У вказаному листі-повідомленні від 06 грудня 2018 року позивачка повторно повідомляє відповідача, що не бажає продовжувати дію договору оренди землі і має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку та використовувати її для власних потреб на свій розсуд. У зв`язку з чим просить утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали їй використовувати земельну ділянку.

Однак, як вже вказувалося, відповідно до п. 11 договору оренди землі, який було зареєстровано 03 серпня 2012 року за № 712490004002641, орендна плата вноситься у такі строки: в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним місяцем року, за попередній рік оренди, натуральна - до 20 числа місяця останнього у звітному році місяця.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Отже, звітним вважається календарний рік.

Тобто, згідно зі ст. 285 Податкового кодексу України та з п. 11 указаного договору оренди землі орендна плата мала бути внесена відповідачем до 20 січня 2019 року.

Однак, як вбачається з листа відповідача № 129 від 29 жовтня 2018 року та з листа-повідомлення позивачки від 06 грудня 2018 року, остання звернулася до відповідача з метою розірвання договору оренди землі ще до настання строку сплати орендної плати за землю. Тобто, ще до настання такого терміну, позивачка вже мала намір розірвати договір оренди землі.

Надалі 28 лютого 2019 року позивачка звернулася до відповідача з листом, в якому зазначила, що станом на дату написання нею листа, відповідачем не виплачена орендна плата за користування земельною ділянкою у 2018 році, що є підставою для розірвання договору оренди.

Тобто, позивачка жодних дій, спрямованих на отримання орендної плати не вчинила, однак звернення, які вона направляла до відповідача ще наприкінці 2018 року, були спрямовані на розірвання договору оренди землі.

Враховуючи викладене, та те, що не внесення орендної плати за користування земельною ділянкою не має під собою характеру систематичної несплати, що не є істотним порушенням умов договору, а позивачка самоусунулася від отримання такої виплати, однак не позбавлена можливості надалі її отримати, порушення умов договору щодо терміну сплати за користування земельною ділянкою сталося не з вини відповідача, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного Кодексу України, ст. 532 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ Сміла-Агропромсервіс про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду безпосередньо, або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи через Черкаський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення - апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає по АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : ПрАТ Сміла-Агропромсервіс , місцезнаходження: вул. Мазура, 21 А, м. Сміла, Черкаської області, код ЄДРПОУ 30065580.

Суддя: Л. Б. Соколишина