Постанова

від 19.12.2019 по справі 686/26091/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/26091/19

Провадження № 22-ц/4820/2181/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: апелянт ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року (суддя Логінова С.М.) за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Управління капітального будівництва обласної ради про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд із вказаним позовом, зазначала, що з 18 квітня 2012 року по 17 квітня 2013 року вона перебувала у трудових відносинах з комунальним підприємством Управління капітального будівництва обласної ради . Трудові відносини припинено 17 квітня 2013 року за її власним бажанням. При звільненні їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 5760,02 грн., що підтверджується довідкою за №15 від 23.09.2019 року. Однак, ні у день звільнення і до теперішнього часу відповідач не здійснив виплату заробітної плати, всупереч вимог ч.1 ст.116 КЗпП України. Також вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилаючись на наведене , позивач просила стягнути з КП Управління капітального будівництва обласної ради заборгованість по заробітній платі у розмірі 5760,02 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 242 868,50 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП Управління капітального будівництва на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5760,02 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

Рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі на час звільнення позивача мотивовано з посиланням на порушення відповідачем статті 47 КЗпП України та ч.1 ст.116 цього ж Кодексу. Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з посиланням на приписи статті 233 КЗпП України та пункт 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про працю , дійшов висновку, що до правовідносин у даній справі повинен застосовуватися тримісячний строк для звернення до суду з позовом, оскільки позивачка звернулася з позовом 24.09.2019 року, врахувавши відсутність поважності причини пропуску строку звернення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити також і в цій частині позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом помилково до спірних правовідносин застосована ч.1 ст.233 КЗпП України, а саме, тримісячний строк звернення до суду, оскільки до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі їй відповідачем не виплачена.

У відзиві КП Управління капітального будівництва обласної ради визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати на користь позивача при її звільненні. Просить розглядати справу без участі представника підприємства.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, просила її задовольнити.

Представник КП Управління капітального будівництва обласної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з КП Управління капітального будівництва обласної ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 5760,02 грн. сторонами не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 квітня 2012 року перебувала у трудових відносинах з комунальним підприємством Управління капітального будівництва обласної ради , прийнята на посаду головного бухгалтера, що підтверджується наказом за №5-К від 18.04.2012 року.

Наказом №21-К від 16.04.2013 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за власним бажанням з 17.04.2013 року.

При звільненні позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у сумі 5760,02, що підтверджується довідкою підприємства за №15 від 23.09.2019 року ( а.с.9).

Суд першої інстанції, стягнувши заборгованість по заробітній платі не виплачену позивачу при її звільнені, дійшов висновку про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з таким позовом.

Однак з висновок суду щодо пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 24 вересня 2019 року, визначено кількість робочих днів з 18 квітня 2013 року по день подання позовної заяви до суду - 24 вересня 2019 року, що складає 1610 днів.

Враховуючи те, що позивачка була звільнена 17 квітня 2013 року, останніми двома місяцями роботи, які передували звільненню та мають бути включені до розрахунку, є лютий та березень 2013 року.

Згідно довідки КП Управління капітального будівництва обласної ради за №16 від 23.09.2019 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за лютий-березень 2013 року складає 3017,00 грн., середньоденна - 150,85 грн.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 24 вересня 2019 року складає 242 868,50 грн. (150,85 ? 1610 днів).

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком . Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Фактичного розрахунку з позивачем на час ухвалення рішення відповідачем не проведено.

Посилання суду першої інстанції на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду є помилковим, оскільки правовідносини по даній справі (фактично розрахунок було проведено з позивачем по заробітній платі в 24.01.2014 року), та правовідносини, які виникли по справі яка розглядається судом за позовом ОСОБА_1 є різними.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку з пропуском строку для такого звернення, при цьому, суд не врахував, що закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок по заробітній платі при звільненні КП Управління капітального будівництва обласної ради з ОСОБА_1 не проведено.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 242 868,50 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі сплачені нею судові витрати в розмірі 6071,68 грн. при поданні позову та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині вимог. Змінити розмір судових витрат.

Стягнути з комунального підприємства Управління капітального будівництва обласної ради (місцезнаходження: вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, 29001; код ЄДРПОУ 04014170) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 242 868,50 коп. (сума визначена без утримання податку і інших обов`язкових платежів) та 6071,68 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк