Постанова

від 11.12.2019 по справі 415/1467/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 415/1467/17

Провадження № 22-ц/810/768/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунальне підприємство Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа , Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення

Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року, ухваленого у складі судді Посохова І.С., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунального підприємства Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунального підприємства Лисичанськтепломережа , Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про визначення порядку і розміру участі в оплаті комунальних послуг та обслуговування житла між співвласниками житла та зобов`язання укласти окремі договори та видати окремі платіжні документи щодо сплати комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунального підприємства Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунального підприємства Лисичанськтепломережа , Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про визначення порядку і розміру участі в оплаті комунальних послуг та обслуговування житла між співвласниками житла та зобов`язання укласти окремі договори та видати окремі платіжні документи щодо сплати комунальних послуг.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що їй та відповідачу ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності (по 1/2 частки) квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В даній квартирі зареєстрована та користується квартирою на підставі сервітутного права мати позивача та відповідача ОСОБА_3 , 1935 року народження, яка не має свого житла. До 2014 року ОСОБА_3 справно платила комунальні послуги за вказаною адресою, здійснювала догляд за квартирою та поточний ремонт квартири. Під час проведення АТО в м. Лисичанську житло матері було пошкоджено розривом снаряда, у зв`язку з чим позивач була вимушена забрати матір мешкати до себе.

Відповідач відмовляється приймати участь у відновленні житла матері, злісно ухиляється від обов`язку по сплаті комунальних послуг. Позивач є пенсіонеркою та отримує невелику пенсію, при цьому здійснює догляд за тяжко хворою матір`ю.

Оскільки між позивачем та відповідачем немає домовленості стосовно оплати комунальних послуг житла, де мешкала їх матір, то, на думку позивача, суд повинен визначити порядок та розмір участі в оплаті комунальних послуг та обслуговуванні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , між власниками в рівних долях від загального розміру оплати, по 1/2 частки кожному власнику та зобов`язати комунальні установи міста видати окремі платіжні документи на оплату комунальних послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунального підприємства Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунального підприємства Лисичанськтепломережа , Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про визначення порядку і розміру участі в оплаті комунальних послуг та обслуговування житла між співвласниками житла та зобов`язання укласти окремі договори та видати окремі платіжні документи щодо сплати комунальних послуг задоволено.

Розділено особові рахунки по оплаті комунальних послуг за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (квартплата), теплопостачання, вивезення твердих побутових відходів, на 2 окремих особових рахунка на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунальне підприємство Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа , Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 проводити нарахування по окремим особовим рахункам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи, що їм належить по 1/2 частки вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_2 , які зобов`язані утримувати квартиру та брати участь у витратах по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до своєї частки у спільній сумісній частковій власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог за необґрунтованістю.

Так, скаржник зазначив, що розглядаючи спір, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, не в повній мірі з`ясував обставини справи, в результаті чого не врахував, що з 2013 року і по теперішній час він не користується квартирою АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу АТ ЛУГАНСЬКГАЗ просить рішення Сєвєродонецького міського суду від 06.08.2019 року за позовом ОСОБА_1 про визначення порядку і розміру участі в оплаті комунальних послуг та обслуговування житла між співвласниками житла та зобов`язання укласти окремі договори та видати окремі платіжні документи щодо сплати комунальних послуг відмінити як незаконне і необґрунтоване і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність, по 1/2 частці), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Лисичанським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації № 23145342 від 26.06.2009 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Лисичанським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації № 25755091 від 01.04.2010 року.

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 04.04.2010, № 8210 від 03.08.2017, виданою Відділом адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.04.2017, виданого Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Лисичанськ Луганської області, актовий запис № 453.

Згідно з технічним паспортом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим Лисичанським бюро технічної інвентаризації станом на 23.02.2010, власниками квартир є ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконання обов`язку позивача щодо оплати комунальних послуг утруднюється відсутністю згоди відповідача добровільно розподілити особовий рахунок між сторонами, приймаючи до уваги, принцип рівності часток, що закріплено нормами ст. 372 ЦК України, відсутність спору та інших домовленостей щодо цього, що можливість поділу плати за житлово-комунальні послуги відповідно до конкретного порядку користування квартирою не суперечить чинному законодавству, суд вважав, що позовні вимоги щодо визначення участі у сплаті комунальних послуг у відповідності до часток у праві власності обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Із матеріалів справи вбачається, що кожен учасник спільної часткової власності - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють, користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підміняти собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок може встановити суд.

Вказане відповідає правовому висновку, що висловлений Верховним Судом 14.11.2018 при розгляді справи №759/2823/16-ц.

Позивач вказала на брак можливості домовитися з іншим співвласником. Дані, що співвласники визначилися самостійно з порядком користування квартирою матеріали справи не містять.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст. 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статті 19, ч.1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачають, що відносини між споживачами у сфері житлово-комунальних послуг, здійснюються виключно на договірних засадах. Укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є основним обов`язком споживача.

Також, нормою ст. 21 ч. 2 п. 3 того ж Закону визначено обов`язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.

Відповідно до ст.179 ЖК УРСР користування будинками (квартирами) та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (зі змінами та доповненнями; надалі - Правила) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 Правил передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.

Згідно з цими Правилами, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: 1) за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); 2) за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; 3) за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Отже, вирішити питання про поділ особових рахунків, як це передбачено положеннями вищевказаних нормативно-правових актів, суд може лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна із осіб й претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні.

З матеріалів справи встановлено, що позивач із вимогами щодо встановлення порядку користування квартирою до суду не зверталась, рішення суду з даного питання не приймалося.

Встановлені судом обставини та досліджені докази свідчать про те, що порядок користування між співвласниками належною їм квартирою не встановлювався, а також між сторонами не було укладено договору про участь у витратах на оплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене, заявлена вимога про розподіл особових рахунків є передчасна і безпідставна.

Слід також зазначити, що діючим законодавством обов`язок по оплаті комунальних платежів, покладений на кожного з співвласників, відповідно до частки співвласника у квартирі. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов`язань по оплаті за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними з співвласника, який таку оплату не проводить. У разі відмови співвласника у добровільному порядку сплатити кошти співвласнику чи співвласникам, особа має право за захистом своїх інтересів звернутись до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене вище, позивач не позбавлена можливості звернутися в суд з відповідними позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів, які нею сплачені за утримання квартири та комунальні послуги, які має сплачувати співвласник, незалежно від того чи проживає він у квартирі, чи не користуються нею, оскільки згідно з вимогами закону власність зобов`язує .

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій неправильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Згідно із п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , а, згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України - порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскаржуване судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 960 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків Лисичанськводоканал , Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, Комунального підприємства Лисичанська житлова експлуатаційна контора № 1 , Комунального підприємства Лисичанськтепломережа , Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про визначення порядку і розміру участі в оплаті комунальних послуг та обслуговування житла між співвласниками житла та зобов`язання укласти окремі договори та видати окремі платіжні документи щодо сплати комунальних послуг відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 960 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді: