Рішення

від 19.11.2019 по справі 631/1025/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1025/17

провадження № 2/631/199/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Мякоти Т. М.

а також:

секретаря судового засідання Євсюкової О . В.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом ,-

в с т а н о в и в :

27.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Старовірівської сільської ради Про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом (вхідний № 3628/17-вх), мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт та заповів їй Державний акт на право приватної власності на землю (серії ІІІ-ХР № 096271). Отже, внаслідок його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, площею 5,1052 гектарів, кадастровий № 6324285500:06:000:0127, та площею 0,4590 гектарів, кадастровий № 6324285500:03:000:0063, в межах згідно з планом, розташовані на території Старовірівської сільської ради в КСП Путь Леніна . Спадщину вона прийняла шляхом звернення до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. із відповідною заявою, однак остання у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовила у зв`язку з відсутністю встановленого в судовому порядку факту проживання її однією сім`єю із спадкодавцем. Даний факт підтверджується довідкою № 1457, виданою Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, відповідно до якої померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав та був зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 ,- з 1996 року по день його смерті. Разом з ним весь цей час за вказаним адресом також були зареєстровані та проживали вона та ОСОБА_3 , який не є родичем померлого. Вказала, що із ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак той був розірваний 30.07.1987 року, після чого вони продовжили мешкати разом та відновили шлюбні відносини. Інших спадкоємців, які б мали право на спадщину за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_2 або фактично прийняли спадщину чи зверталися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, немає. Встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю з померлим понад п`ять років їй необхідне для оформлення спадкових прав, тому просила встановити факт сумісного проживання однією сім`єю більше п`яти років на момент відкриття спадщини її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після його смерті (а. с. 3 - 5).

Ухвалою, постановленою 05.01.2018 року суддею Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко І. О., відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом (а. с. 29 - 30).

Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 782 від 14.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно із відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 43, 44).

Ухвалою, постановленою 13.12.2018 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі судді Мащенко С. В., в межах цієї справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мякоти Т. М., що діяла на підставі довіреності, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області , витребувано у приватного нотаріуса Нововодолазького району Харківської області Крючкової Л. А. копію спадкової справи № 120/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , долучено її до матеріалів справи та досліджено в ході судового розгляду (а. с. 33, 58 - 61, 67 - 125).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мякота Т. М., що діє за ордером на надання правової допомоги від 09.09.2019 року (серії ПТ № 063618), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання правничої (правової) допомоги № 69/19, укладеного 09.09.2019 року між нею та ОСОБА_1 ), а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, у судовому засіданні позовні вимоги також підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні поясненням її довірителя (а. с. 182, 183, 34).

Представник відповідача - Старовірівської сільської ради - у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак від сільського голови Біндус М. В. надійшов лист, зареєстрований за вхідним № 2703/18-вх від 31.05.2018 року, з проханням справу розглянути за відсутності представника сільської ради, із зазначенням, що проти задоволення позову вони не заперечують (а. с. 38).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 зазначеного нормативно-правового акту особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника відповідача свідчить його відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником відповідача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебувала на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 цивільного процесуального кодифікованого закону України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Так, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що позивач ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 більше 20 років за адресом: АДРЕСА_1 , й вони вели сумісне господарство та мали спільний бюджет. У селі усі вважали їх подружжям, про те, що вони, маючи однакові прізвища, не перебували у шлюбі, ніхто не знав. Вказала, що разом із ними також проживав син позивачки від першого шлюбу. Коли ОСОБА_2 хворів за ним доглядала ОСОБА_1 , а коли він помер - вона його поховала.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 надала суду аналогічні пояснення.

Як убачається зі Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 23.05.2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Харків, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що 23.05.2017 року складено відповідний актовий запис № 43 (а. с. 7, 69).

З Державного акту на право приватної власності на землю (серії ІІІ-ХР № 096271), виданого 16.12.2002 року на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації Ради народних депутатів Нововодолазького району № 254 від 19.09.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 103, вбачається, що ОСОБА_2 , який мешкає в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, передана у приватну власність земельна ділянка, площею 5,5642 гектарів, (кадастровий № 6324285500:06:000:0127 та № 6324285500:03:000:0063) в межах згідно з планом, а саме: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,- що розташована на території Старовірівської сільської ради в КСП Пуль Леніна (а. с. 11, 123).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305181842017, сформованого 02.11.2017 року, земельна ділянка (кадастровий № 6324285500:03:000:0063) із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4590 гектарів, що розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрована 16.12.2002 року та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а. с. 12 - 14).

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305201032017, сформованого 07.11.2017 року, земельна ділянка (кадастровий № 6324285500:06:000:0127) із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1052 гектарів, що розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрована 16.12.2002 року та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а. с. 15 - 17).

Відповідно до заповіту, посвідченого 25.02.2003 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області Дяконовою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 63, ОСОБА_2 , 1949 року народження, який проживає в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: свій державний акт на право приватної власності на землю Ш-ХР № 096271 заповів ОСОБА_1 . Цей заповіт на день смерті заповідача 20.05.2017 року не змінено та не скасовано (а. с. 8, 41).

З копії паспорта громадянина України (серії НОМЕР_2 ), виданого 23.03.2011 року Нововодолазьким РВ ГУМВС України в Харківській області, убачається, що ним документована позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Раково Таврічеського району Ростовської області, яка з 02.04.1996 року зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 6, 115).

Зі свідоцтва про розірвання шлюбу (серії НОМЕР_3 ), виданого 30.07.1987 року Московським Загсом міста Харкова, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 30.07.1987 року зроблено запис за № 1064. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища: йому - ОСОБА_6 , їй - (прочерк) (а. с. 19, 113).

Згідно довідки, наданої головою Старовірівської сільської ради Біндус М. В. за вихідним № 1457 від 04.10.2017 року, померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав та був зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , з 1996 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент його смерті разом із ним з 1996 року по теперішній час були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 9).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48542804, виданого 26.07.2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Любов`ю Анатоліївною, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: реєстрація спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 60990098, номер у нотаріуса 120/2017), яка зберігається у приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А., щодо спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10, 99).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятою приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. 22.11.2017 року, що зареєстрована в цей день за вихідним № 1056/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки (площею 5,1052 гектарів, кадастровий № 6324285500:06:000:0127, та площею 0,4590 гектарів, кадастровий № 6324285500:03:000:0063), що розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області , оскільки факт проживання спадкоємців однією сім`єю підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а в заповіті, посвідченому 25.02.2003 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області за реєстровим № 63, не визначено склад спадщини, так як заповідалась не земельна ділянка, а державний акт (а. с. 18, 125).

Зі спадкової справи № 120/2017, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої 26.07.2017 року, наданої суду за вхідним № 283/19-вх від 15.01.2019 року, вбачається, що:

- 26.07.2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А із відповідною заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього чоловіка - ОСОБА_2 , що складається із земельної ділянки, площею 5,1052 гектарів, кадастровий № 6324285500:06:000:0127, та земельної ділянки, площею 0,4590 гектарів, кадастровий № 6324285500:03:000:0063, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (а. с. 68);

-з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданої 26.07.2017 року о 10 годині 54 хвилини під № 48541652 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., за параметрами запиту ОСОБА_2 інформація відсутня (а. с. 71 - 98);

-з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданої 26.07.2017 року об 11 годині 23 хвилини під № 48542833 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., за параметрами запиту ОСОБА_2 є інформація про заповіт, посвідчений 25.02.2003 року за № 41822986 (у спадковому реєстрі) та № 63 (у реєстрі нотаріальних дій) (а. с. 100 - 110);

- 22.11.2017 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_7 , звернулась до приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки, площею 5,1052 гектарів, кадастровий № 6324285500:06:000:0127, та площею 0,4590 гектарів, кадастровий № 6324285500:03:000:0063, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (а. с. 119, 120).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) та Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями).

Так, з огляду на приписи пункту 5 частини 2 статті 293 та частини 1 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України - встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Положення частини 1 статті 315 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.

Зміст частини 2 вказаної статті зазначає про те, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (зі змінами та доповненнями), наведений у нормах Цивільного процесуального кодексу України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Крім того, цим же пунктом Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення юридичного факту її сумісного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 необхідно їй для забезпечення можливості реалізації права на спадщину.

Абзаци 1 та 2 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування мовлять про те, що такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Також, ухвалюючи це рішення, суд виходить з положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 1216 та 1217 вказаного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 вказаного кодексу, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданої 26.07.2017 року об 11 годині 23 хвилини під № 48542833 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., за параметрами запиту ОСОБА_2 вбачається, що є інформація про заповіт, посвідчений 25.02.2003 року за № 41822986 (у спадковому реєстрі) та № 63 (у реєстрі нотаріальних дій) (а. с. 100 - 110).

При цьому, зі змісту цього заповіту убачається, що спадкодавець ОСОБА_2 , за життя зробив розпорядження на випадок своєї смерті, яким свій державний акт на право приватної власності на землю (серії Ш-ХР № 096271) заповів ОСОБА_1 . Цей заповіт на день смерті заповідача 20.05.2017 року не змінено та не скасовано (а. с. 8, 41).

Однак, оскільки заповіт охоплює не визначений склад спадщини (у ньому вказаний державний акт, а не право власності на земельну ділянку), спадкування належного померлому майна слід здійснювати за законом, про що мовить й приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкова Л. А. у своїй Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятій 22.11.2017 року та зареєстрованій в цей день за вихідним № 1056/02-31.

Положення статті 1258 Цивільного кодексу України роз`яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Ретельно перевіривши матеріали спадкової справи № 120/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (вхідний № 283/19-вх від 15.01.2019 року), вбачається, що єдиною особою, зацікавленою у прийнятті спадщин, є ОСОБА_1 , яка не тільки була зареєстрована з 1996 року за одним адресом з померлим, а й впродовж шести місяців із дня його смерті звернулась до нотаріуса із відповідною письмовою заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до приписів статті 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи убачається та доведено належними доказами в суді, що позивач та спадкодавець перебували у зареєстрованому шлюбі, якій розірвали 30.07.1987 року, однак поновили шлюбні відносини та мешкали як цивільне подружжя разом з 1996 року за адресом: АДРЕСА_1 . Крім того, померлий бажав залишити спадщину позивачу, однак внаслідок юридичної неграмотності зробив це не у законний спосіб.

Отже, доказом постійного проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини окрім досліджених письмових доказів, зокрема, довідки голови Старовірівської сільської ради Біндус М. В. від 04.10.2017 року, є й відповідні свідчення їх сусідів, допитаних судом в якості свідків, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до положень статей 1 і 34 Закону України Про нотаріат № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями) видача свідоцтва про право на спадщину визнається нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусами.

На дату подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регламентований відповідним Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, підпункт 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого обумовлює, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При цьому, на виконання вимог підпункт 4.1. пункту 4 глави 10 розділу ІІ того ж Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Отже, як дійсно обумовлено підпунктом 4.4. пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного вище Порядку, факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, встановлення факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , породжує юридичні наслідки у виді отримання спадщини та відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.

Аналізуючи причини звернення позивача до суду із вимогою про встановлення факту проживання однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд переконався, що цей факт необхідний їй задля оформлення спадщини, яку вона прийняла 26.07.2017 року шляхом подання нотаріусу відповідної заяви.

При цьому, з огляду на зміст постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. 22.11.2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки (площею 5,1052 гектарів, кадастровий № 6324285500:06:000:0127, та площею 0,4590 гектарів, кадастровий № 6324285500:03:000:0063), що розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, з огляду на те, що нею не надано рішення суду, яке набрало законної сили, щодо встановлення факту проживання її із спадкодавцем однією сім`єю, а в заповіті, посвідченому 25.02.2003 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області за реєстровим № 63, не визначено склад спадщини, оскільки заповідалась не земельна ділянка, а державний акт.

Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення її позову шляхом встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю більше п`яти років на момент відкриття спадщини, та, відповідно, внаслідок цього, визнання ОСОБА_1 такою, що є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позивач є єдиним спадкоємцем спадкодавця, й згідно положень частини 1 та 3 статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі залучений належний відповідач.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 1216 - 1217, 1220, 1222 - 1223, 1258, 1261 - 1265, 1277 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статями 1 і 34 Закону України Про нотаріат № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення ; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 83, 89, 128 - 131, 133, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 293, 294, 315, 319, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, пунктом 9 і підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю більше п`яти років на момент відкриття спадщини.

Визнати ОСОБА_1 такою, що є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_2 );

Відповідач : СТАРОВІРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА, місцезнаходження (вулиця Центральна, будинок № 60, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, 63250), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04398092);

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 19.11.2019 року.

Повне рішення складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 29.11.2019 року.

Суддя: С. В. Мащенко