Постанова

від 16.12.2019 по справі 914/782/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа №914/782/14

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Л.С. Данко

- Г.В. Орищин

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2019, винесену за результатами розгляду скарги Львівської міської ради на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Гнатишин І.С. про закінчення виконавчого провадження № 44279764

у справі № 914/782/14

за позовом : Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Турист»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради

про: звільнення земельної ділянки та приведення її до попереднього стану

за участю представників:

від позивача - Яворський Т.І. - представник (довіреність №29-вих-223 від 27.09.19)

від відповідача - не з`явився.

від третьої особи - Скочко А.В. - представник (довіреність №32-вих-3847 від 29.08.19)

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2019, суддя Юркевич М.В., в задоволенні скарги Львівської міської ради на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Гнатишин І.С. було відмовлено.

З даною ухвалою не погодилася Львівська міська рада і оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суперечать матеріалам справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 справу №914/782/14 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.08.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 у справі № 914/782/14. Витребувано у Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/782/14.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 розгляд апеляційної скарги Львівської міської ради було відкладено на 25.11.2019.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №1047 від 22.11.2019 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С. було призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/3120/19) у справі №914/782/14.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 справу №914/782/14 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Данко Л.С., Орищин Г.В.

Розгляд справи розпочався спочатку.

25.11.2019 року від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали Господарського суду Львівської області від 10.01.2017 у справі №24/228.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 розгляд апеляційної скарги Львівської міської ради було відкладено на 16.12.2019.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 у справі №914/782/14 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд до Господарського суду Львівської області поступила скарга Львівської міської ради на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Гнатишин І.С. про закінчення виконавчого провадження №44279764 у справі №914/782/14. Скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця, якою закінчено виконавче провадження №44279764 та зобов`язати Залізничний ВДВС відновити виконавче провадження та звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій, 1. Підставою для звернення до господарського суду зі скаргою на дії ДВС стало те, що 15.07.2019р. на адресу Львівської міської ради надійшов лист начальника Залізничного ВДВС м. Львова Стасишина А.Р, в якому зазначалося, що 12.12.2017 виконавче провадження №44279764 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 про зобов`язання ТОВ Фірма Турист звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма (далі МАФ), було закінчено, про що винесено відповідну постанову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 в задоволенні скарги Львівської міської ради на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Гнатишин І.С. було відмовлено.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 12.12.2017 державним виконавцем на підставі п. 11 ст. 39, ст.. 40 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 21.07.2014 про зобов`язання ТзОВ Фірма Турист звільнити земельну ділянку на пл.. Двірцевій, 1, у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Як вбачається із вказаної постанови державного виконавця, правовою підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначив п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження . Також виконавець безпідставно послався на ухвалу Господарського суду Львівської області № 914/782/14 від 07.06.2017.

Так, відповідно до приписів п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною третьою ст. 63 вказаного Закону, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зіслався на той факт, що рішення та наказ по справі №914/782/14 стосувалося виключно боржника (тодішнього власника МАФ) ТзОВ Фірма Турист . Однак, в ході виконання судового рішення власник тимчасової споруди змінився, що було встановлено державним виконавцем в межах ВП №44279764.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що ТзОВ Фірма Турист відчужило іншим особам спірну споруду, що встановлено ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2017, що і було підставою відмови суду у задоволенні заяви державного виконавця про заміну боржника на правонаступника.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2016 у справі №914/782/14, якою визнано недійсною постанову державного виконавця Залізничного ДВС ЛМУЮ від 23.10.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП N 44279764, винесену з аналогічних підстав, встановлено, що рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2014 у справі №914/782/14 не є таким, яке не може бути виконано без участі боржника.

Частина 3 ст.75 ЗУ Про виконавче провадження встановлює, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Наведені вище положення закону визначають дії державного виконавця щодо рішення суду, виконати яке без участі боржника неможливо. Застосувавши їх, державний виконавець в даному випадку не обґрунтував, чому судове рішення про звільнення земельної ділянки та приведення її до попереднього стану не можна виконати без участі боржника і яким чином виконання такого рішення суду безпосередньо повязане з особою боржника.

Висновок суду першої інстанції про те, що неможливість виконання рішення суду у даній справі без участі боржника було зроблено також в ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.06.2017, в межах розгляду заяви Залізничного ВДВС про зміну способу і порядку виконання рішення, не відповідає дійсності, оскільки в ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 суд не робив висновок про неможливість виконання рішення суду у даній справі без участі боржника, а дійшов висновку про безпідставність заяви державного виконавця з огляду на ст. 25 ГПК України.

В оскаржуваній ухвалі суд передчасно прийшов до висновку про наявність документів, що підтверджують право власності третіх осіб, що не були учасниками процесу на малу архітектуру форму за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

При цьому судом першої інстанції не з`ясовано та не зобов`язано сторін підтвердити чи спростувати ці обставини, відтак не встановлено фактичні обставини справи.

Так, на підтвердження вказаних обставин апелянт надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2019 №177713556, з якої вбачається, що відомості про права власності на нежитлову будівлю літ Б-1 заг. площею 35, 0 кв. м на пл. Двірцевій, 1 (реєстраційний номер об`єкта 650303146101) в реєстрі відсутні.

Відтак, жодних доказів, які б підтверджували відсутність чи наявність права власності боржника або ж третіх осіб на тимчасову споруду, у матеріалах справи нема.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 923/182/13-г, Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником.

В межах даного виконавчого провадження рішення суду не є таким, що нерозривно пов`язане з особою боржника.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У справі "Глоба проти України" європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1996 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-11, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-111).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верхового Суду від 30.08.2018 року у справі № 916/4106/14 (аналогічний предмет спору та виконавчий документ - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої споруди ). В п. 12 вказаного рішення Верховний Суд вказав, що встановивши, що боржник не виконує в добровільному порядку судове рішення, у зв`язку з чим державним виконавцем на нього неодноразово накладався штраф, суди попередніх інстанцій не навели мотивів, за яких дійшли висновку про те, що вказане рішення не може бути виконане без участі боржника, що також не встановили з постанови державного виконавця.

Втім, та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження , оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні .

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 по справі №914/782/14 винесена з порушенням наведених норм права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно скаргу Львівської міської ради на постанову державного виконавця Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ Гнатишина І.С. про закінчення виконавчого провадження №ВП 44279764 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити повністю.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 у справі №914/782/14 скасувати.

Винести нове рішення яким скаргу Львівської міської ради на постанову державного виконавця Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ Гнатишина І.С. про закінчення виконавчого провадження №ВП 44279764 задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ Гнатишина І.С. від 12.12.2017 якою закінчено виконавче провадження №44279764.

Зобов`язати Залізничний відділ ДВС ЛМУЮ відновити виконавче провадження ВП №44279764 про зобов`язання ТзОВ Фірма Турист звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій,1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Л.С. Данко

Г.В. Орищин

«Повний текст постанови виготовлено 20.12.2019»