Постанова

від 23.12.2019 по справі 916/2065/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2065/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 (суддя Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 23.09.2019)

у справі № 916/2065/19

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Приватного підприємства «АСКО»

про стягнення штрафу в розмірі 47680,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019р. Акціонерне товариство (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства (далі -ПП) «АСКО» про стягнення штрафу в розмірі 47 680 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, статтю 307 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачем при заповненні накладної № 41494584 невірно було зазначено адресу вантажоодержувача внаслідок чого в нього виник обов`язок зі сплати штрафу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2019р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «АСКО» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 19072грн.- штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 1921 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 28608грн. - відмовлено.

В п. 3 резолютивної частини рішення місцевим господарським судом помилково було зазначено про відмову Приватному підприємству «АСКО» у стягненні з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 28608грн., але ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2019р. зазначену помилку судом було виправлено на підставі ст. 243 ГПК України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено неправильне зазначення відповідачем при заповненні накладної № 41494584 адреси вантажоодержувача, за наслідком чого позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України правомірно нараховано штраф у розмірі 47680грн. Разом з тим, враховуючи фінансовий стан відповідача та той факт, що зазначене порушення усунуто відповідачем в найкоротші терміни шляхом уточнення відповідної адреси та своєчасного повідомлення про це позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, відповідно до ч.1, 2 ст.233 ГК України та ч.4 ст.551 ЦК України до 19072грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.19р., позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру штрафу та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції формально застосовано до спірних правовідносин ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, не досліджено всіх обставин справи та безпідставно зменшено розмір штрафу, оскільки в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, тому не може бути зменшеною.

При цьому скаржник посилається на правову позицію викладену в постановах Верховного суду у справі № 906/434/17 від 12.02.2018р. та №914/2339/17 від 05.02.2019р.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2019 року зі станції Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці ПП «АСКО» здійснило групову відправку вагонів на підставі накладної № 41494584 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» .

Відправником (ПП «АСКО» ) на станції навантаження Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці заповнену накладну, в якому в графі 4 було вказано найменування одержувача ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кирова 18-Б.

21.02.2019 о по прибутті групової відправки № 41494584 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не відповідає адресі ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» , зокрема, замість 51925, Дніпропетровська обл., м. Камянське, вул. Соборна, 18-Б зазначено Дніпропетровська обл., м. Днепродзжеринськ, вул. Кирова, 18-Б.

21.02.2019 о 01 год 00хв. станцією призначення Правда на станцію відправлення Одеса-Порт (експ.) було відправлено телеграму № НР 62 про невірно зазначену адресу в накладній.

21.02.2019 о 10 год. 09 хв. зі станції відправлення Одеса-Порт (експ.) на станцію призначення Правда надійшла телеграма-відповідь № НР 115 щодо виправлення адреси одержувача у накладній.

На підставі вказаної відповіді було зроблено виправлення адреси одержувача на правильну: з Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова-18-Б на 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б.

Вказаний факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми від 21.02.2019 № 1039 та став підставою для нарахування позивачем відповідачу суму штрафу за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача в розмірі 47680,00 грн. та звернення до суду із відповідним позовом про його стягнення.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 908 Цивільного кодексу України , яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Згідно зі статтею 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів та п. 5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

У відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів (далі - Правил) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до розділу 4 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графу Одержувач , в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Таким чином, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

З матеріалів справи вбачається, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказаної залізничної накладної зазначено прізвище представника відправника - Каранфіл Ю.Г.

Згідно із ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Як вбачається з накладної №41494584, яка є договором перевезення та містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: "Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457".

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України та ч.1 ст.26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного, перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з неправильним зазначенням відправником адреси одержувача вантажу було складено акт загальної форми №1039 від 21.02.2019р.

Отже, акт загальної форми за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із п.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (п.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно із ст.118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Відповідно до накладної № 41494584 провізна плата за вагон від станції Одеса-Порт (експ) Одеської залізниці до ст. Правда Прідністровської залізниці становить 9536грн.

З огляду на викладене та враховуючи неправильне зазначення відповідачем адреси вантаджоодержувача при відправленні вантажу за накладною №41494584, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 47680 штрафу на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до 9536грн. грн. і приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 19072грн., однак колегія суддів з таким висновком суд не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вже зазначалось із змісту статей Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 вбачається, що законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за неправильне зазначення ним у накладній адреси вантажоодержувача у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Отже відповідна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №925/1025/17, від 22.03.2018 у справі №917/964/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, норми чинного законодавства та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, зменшуючи розмір штрафу, невірно застосував норми матеріального права.

Пунктом 2 частини 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 у справі № 916/2065/19 скасуванню в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства «АСКО» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 28608грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 253, 255, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 у справі № 916/2065/19 скасувати в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства «АСКО» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 28 608грн.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «АСКО» про стягнення 47680грн. штрафу задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «АСКО» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 47680грн. штрафу, 1921грн. судового збору за подачу позову та 2881,5грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська