Постанова

від 17.12.2019 по справі 914/887/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа №914/887/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Комп`ютекс» за вих. №17-2/2 від 24.09.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3521/19 від 26.09.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 (головуючий суддя - Бортник О.Ю., судді Мазовіта А.Б. та Манюк П.Т., повний текст складено 05.09.2019)

у справі №914/887/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Комп`ютекс» (надалі ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» ), м. Пустомити, Львівська область

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ, в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» ), м. Львів

про зобов`язання на укладення додаткової угоди

за участю учасників справи:

від позивача: Мельник С.Г. - адвокат (свідоцтво №303 від 20.03.2009, ордер ЧЦ №39601 від 16.06.2019)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання ПАТ «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Львівська Дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» укласти з позивачем додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 № Л/ДН-1/16/726/м/п (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог а.с. 112-114 том І, а.с. 32-33, 47 том ІІ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 у справі № 914/887/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано доказів наявності передбаченої ст. 652 ЦК України істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, докази одночасної наявності умов, викладених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, докази наявності виняткових випадків, передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах за рішенням суду.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що встановлені судом факти у рішенні від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 свідчать про істотні зміни обставин, якими раніше керувалися сторони при укладені договору № Л/ДН-1/16/786/М/n від 05.07.2016. Відтак, на думку апелянта, наявні підстави для внесення змін до договору згідно зі ст. 652 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст. 75 ГПК України повторно досліджувалися обставини, які раніше вже встановлені рішенням суду в господарській справі №914/1455/17 від 02.10.2017.

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/6854/19 від 11.11.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

05.07.2016 між ПАТ Українська залізниця в особі начальника виробничого структурного підрозділу Львівська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця (залізниця) та ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» (власник колії) укладено договір № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії терміном на 5 років (а.с. 21-24 том І).

У п.1 договору зазначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії (ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» ) та є продовженням колії №6 станції Глинна-Наварія залізниці і обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знак Межа під`їзної колії , (пк 3+43,9). Розгорнута довжина під`їзної колії становить 1702,6 погонних метри (п.2 договору).

Пунктом 3 договору визначено, що у межах смуги відведення залізниці під`їзною колію і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 3921 кв.м.

Нарахування збору за подачу-збирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці, проводиться: за відстань 3,5 км в обидві кінці по середньозважених ставках таблиці №1- 2,8 км, таблиці №2- 0,7 км розділу тарифного керівництва №1. Величина одноразової подачі на місце вантажного фронту локомотивом залізниці не більше 5-ти чотиривісних вагони із завантаженням 450 тонн брутто (п.18.10 договору).

Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 914/1455/17 Господарським судом Львівської області було встановлено певні обставини, які стосуються довжини під`їзної колії. Зокрема, що відновлена розгорнута довжина колії протяжністю 417,8 м (збудований об`єкт) розташована на земельній ділянці, яка належить станції Глинна-Наварія і є лише безпосереднім продовженням станційної колії № 6 до 1497 м. По своїй природі не може вважатись під`їзною колією, так як не є залізничною колією незагального користування (зовнішня залізнична колія), призначеною для перевезень вантажів підприємства, яка з`єднує станцію примикання загальної мережі з промисловою станцією, а за її відсутності - з вантажно- розвантажувальною колією або зі стрілочним переводом першого відгалуження внутрішніх залізничних колій (а.с. 245-252 том І).

Оскільки, для проведення розрахунків залізницею використовуються розгорнута довжина під`їзної колії (1702,6 погонних метри); смуга відведення залізниці під`їзної колії (3921 кв.м); та відстань, за яку залізниця здійснює нарахування збору за подачу та збирання вагонів в обидва кінці (3,5 кв.м), то з врахуванням встановлених обставин у справі №914/1455/17 щодо довжини під`їзної колії, позивач 24.11.2017 звернувся до відповідача з листом №29, в якому запропонував укласти додаткову угоду до договору № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016, в якій пропонує змінити межу під`їзної колії, розгорнуту довжину під`їзної колії; площу земельної ділянки зайняту колією; а також відстань в обидва кінці, яка використовується при нарахуванні збору за подачу-забирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці в сторону зменшення (а.с. 26-27 том І).

Проте, відповідач листом від 14.12.2017 відмовився від укладення додаткової угоди, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 позивачу відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем не порушено його прав та охоронюваних законом інтересів (а.с. 28-29 том І).

Позивач вважаючи, що залізниця, відмовивши йому в укладенні додаткової угоди, тим самим порушила право позивача на отримання законодавчо обґрунтованого (справедливого) розрахунку по нарахуванню збору за подачу та забирання вагонів в обидва кінці станції Глинна-Наварія.

Також стверджує, що довжина колії протяжністю 417,8 м, яку залізниця вважає частиною під`їзної колії позивача і на яку здійснює відповідні нарахування, насправді збудована (відновлена) в 2006 році безпосередньо Львівською залізницею (колійною машинною станцією №125 та ПЧ-1) на земельній ділянці залізниці та з будівельних матеріалів залізниці. Позивач лише оплатив виконані роботи.

Технічні умови на примикання під`їзної залізничної колії позивача на станції «Глинна-Наварія» від 25.12.2005 чітко і однозначно видані на те, що станційна колія має бути продовжена до 1497 км ПК 2, врізка в колію № 6 стрілочного переводу (правосторонній Р-65(50)1/9) здійснена між опорами контактної мережі №46 та №48. Тобто, довжина збудованої колії протяжністю 417,8 м є лише продовженням станційної колії № 6, примикання під`їзної колії позивача (№ 101) по своїй межі до станційної колії № 6 відбувається на стрілочному переводі № 26. Що, на думку позивача, підтверджується протоколом спільної наради при начальнику комерційного відділу - заступника начальника дирекції від 26.01.2011 № 63/ДНМ (а.с. 162-163 том ІІ).

Окрім того, позивач вважає, що відповідач мав би внести в технічний паспорт під`їзної залізничної колії ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» на ст. Глинна-Наварія на підставі рішення суду у справі № 914/1455/17 відповідні зміни щодо побудованої (відновленої) розгорнутої довжини колії самостійно, оскільки, як встановлено судом, відновлена розгорнута довжина колії протяжністю 417,8 м на ст. Глинна-Наварія не є під`їзною колією ТзОВ «НВП «Комп`ютекс» , а є продовженням станційної колі №6.

Пунктом 2.2 ст.2 Розділу 12 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі зміни залізничної під`їзної колії у договір про експлуатацію під`їзної колії на вимогу однієї із сторін вносяться відповідні зміни.

Враховуючи безпідставну відмову в укладенні додаткової угоди, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечує повністю. Вважає, що відмовляючи позивачу в укладенні додаткової угоди, якою передбачались зміни до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 №Л/ДН-1/16/726/м/п в частині зменшення довжини під`їзної колії та відповідно й плати за використання цієї колії, він не порушив прав та охоронюваних законом інтересів позивача. У договорі протяжність під`їзної колії відповідає відомостям технічного паспорта на спірну під`їзну колію (а.с. 82-84 том І).

Залізниця стверджує, що згідно з технічно-розпорядчим актом станції Глинна-Наварія, форма бланку ДУ-41а, затвердженого 26.08.2016 розпорядженням начальника відділу перевезень (витяг додається), колія №6 від стрілочного переводу №19 до знаку «Межа під`їзної колії» є станційною вантажно-розвантажувальною колією, а від знаку «Межа під`їзної колії» до стрілочного переводу №26 не є станційною колією, що додатково підтверджується схематичним планом, складеним за матеріалами інженерно-геодезичних вишукувань, виконаних Львівським відділенням філії «ПВІЗТ» в квітні 2016 року (про що свідчить печатка інженера-геодезиста Шот І.Я, який здійснює свою діяльність на підставі кваліфікаційного сертифіката №010076). Цей бланк, у відповідності до абзацу 9 п.4.5 Інструкції зі складання технічно-розпорядчих актів станції ЦД-0059, є обов`язковим додатком до технічно-розпорядчого акту будь-якої станції. Наведене також підтверджується довідкою від 02.04.2019 №215 виробничого підрозділу «Львівська дистанція колії» , яка надана на запит виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» від 01.04.2019 №ДНЮ-44 (а.с. 59-64 том ІІ).

Відповідач вважає, що у поданому позивачем новому технічному паспорті під`їзної колії невірно визначено місце примикання та межу під`їзної колії, у цей технічний паспорт внесено дані, які не відповідають дійсності (а.с. 229-240 том І).

При виготовленні технічного паспорта не враховано вимоги п. 1.2. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» , а саме, що межа під`їзної колії позначається знаком "Межа під`їзної колії". Місце встановлення такого знаку визначається залізницею.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Зі змісту п. 19 договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії вбачається, що зміни до нього вносяться в порядку, встановленому Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій.

Відповідно до п. 3.4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, додаткові угоди до договору про експлуатацію під`їзної колії, на його продовження, доповнення або часткові зміни оформляються у порядку, встановленому для оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії.

Вказаний порядок є таким: проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до господарського суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 згаданих Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії (додаток 4).

Залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під`їзної колії, а саме: довжина під`їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під`їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження.

У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов`язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження.

Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці.

До акта обстеження власником під`їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.

Однак, позивачем не надано суду докази дотримання наведеного вище порядку укладення додаткових угод чи внесення часткових зміни до договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016.

Водночас загальні підстави внесення змін до договору, в тому числі в судовому порядку, визначені нормами статей 651, 652 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, за загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено ч.2 ст. 652 ЦК України.

Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При здійсненні правового аналізу вказаної норми, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Тобто, на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, у даному випадку,істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

При цьому, істотні обставини в розумінні ст. 652 ЦК України повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору.

Товариство посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17 встановлено певні обставини щодо довжини під`їзної колії, що в свою чергу впливає на ціну договору №Л/ДН-1/16/726/М/п від 05.07.2016.

Відтак, на думку позивача, внаслідок наявності об`єктивних причин має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У зв`язку з цим товариство звернулося до залізниці з пропозицію узгодити окремі пункти договору, на підставі яких проводяться розрахунки по нарахуванню збору за подачу та збирання вагонів, з врахуванням фактів встановлених рішенням господарського суду у справі №914/1455/17, шляхом підписання додаткової угоди.

Так, позивач посилається на ту обставину, що вказані у договорі величини під`їзної колії не відповідають дійсності. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на лист від 12.10.2005 № 12/4, акт вибору примикання для будівництва під`їзної колії від 21.10.2005, технічні умови на примикання під`їзної залізничної колії позивача на станції Глинна-Наварія від грудня 2005р. № ДТ-38/10, акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію залізничної під`їзної колії позивача на станції Глинна-Наварія після проведення реконструкції від 21.02.2006, переписку між сторонами у справі, яка мала місце у 2006 та у 2011 роках.

Проаналізувавши наведені докази, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що усі ці докази існували на момент укладення між сторонами у справі спірного договору від 05.07.2016 і про них було відомо позивачу при його укладенні. Тобто, вони спростовують факт істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, факт одночасної наявності умов, та наявності виняткових випадків, передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 652 ЦК України.

Слід також зазначити, що позивачем суду не подані докази, які б свідчили про виконання ним зазначених у п. 3 Акту від 21.02.2006 заходів, необхідних для введення в експлуатацію збудованої під`їзної колії (а.с. 189-190 том І).

В свою чергу відповідач вважає, що протяжність під`їзної колії, зазначеної в договорі, відповідає відомостям технічного паспорта на спірну під`їзну колію.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

Залізничні під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Межа під`їзної колії позначається знаком "Межа під`їзної колії". Місце встановлення такого знака визначається залізницею.

Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака "Межа під`їзної колії" перебуває в розпорядженні залізниці.

Відповідач визначив у пункті 4 технічно-розпорядчого акту станції Глинна-Наварія Форма ДУ-41, який затверджено 26.08.2016 розпорядженням начальника відділу перевезень, що спірна колія належить до під`їзної з огляду на визначене залізницею місце встановлення знака "Межа під`їзної колії" (а.с. 54-64 том ІІ).

Тобто, станом на момент розгляду даної справи між сторонами у справі фактично існує спір щодо правового статусу частини колії (під`їзна, чи станційна), а відтак, й щодо правомірності нарахування частини плати за користування під`їзною колією. Однак, вказані спірні відносини жодним чином не свідчать про наявність обставин, за яких законодавством України дозволено змінювати умови договору та примушувати сторону договору до продовження його дії на змінених умовах за рішенням суду.

Невідповідність умов договору фактичній дійсності може бути підставою для визнання договору недійсним, але не підставою для зміни договору за рішенням суду.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази наявності передбаченої статтею 652 ЦК України істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, докази одночасної наявності умов, викладених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, докази наявності виняткових випадків, передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах за рішенням суду.

Висновок суду про необхідність доведення наявності вищевказаних обставин, у тому числі й виняткових, у випадках звернення з позовом про внесення змін у договір за рішенням суду, а також про неможливість внесення змін у договір у судовому порядку за відсутності згоди іншої сторони та за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про відсутність підстав для зміни умов договору.

Щодо твердження скаржника в апеляційній скарзі про преюдиційне значення справи № 914/1455/17, то суд зазначає таке.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, зазначеним рішенням суду відмовлено ТзОВ НВП Комп`ютекс у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» внести зміни в техніко-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія щодо назви побудованої (відновленої) розгорнутої довжини колії протяжністю 417,8 м на станції Глинна-Наварія, визнавши її як продовження колії № 6 станції Глинна-Наварія; про зобов`язання ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» установити знак «Межа під`їзної колії» безпосередньо на під`їзній колії № 101 ТзОВ НВП «Комп`ютекс» , на ділянці, що неподалік стрілочного переводу № 26. Оскільки право власності на побудовану (відновлену) розгорнуту довжину колії протяжністю 417,8 м належить залізниці і, остання вправі самостійно визначати, які зміни слід внести в технічно-розпорядчий акт станції із врахуванням її призначення та операцій, що здійснюються на ній.

З витягу з схематичного плану, вбачається, що знак «Межа під`їзної колії» встановлено залізницею на момент укладення договору неподалік від стрілочного переводу № 19 (а.с. 62-63 том ІІ). Позивачу відмовлено судом у перенесенні знаку «Межа під`їзної колії» далі, до стрілочного переводу № 26. Позивачу відмовлено також і у внесенні зміни в техніко-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія щодо назви побудованої (відновленої) розгорнутої довжини колії протяжністю 417,8 м на станції Глинна-Наварія, в зв`язку з визнанням її як продовження колії № 6 станції Глинна-Наварія.

Таким чином, зміни у згаданий вище Технічно-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія Форма ДУ-41, який затверджено 26.08.2016 розпорядженням начальника відділу перевезень, рішенням суду у справі № 914/1455/17 станом на день вирішення справи судом, не внесено. Зазначена у цьому акті та рішенні суду колія, продовжує залишатись під`їзною (а.с. 61-64 том ІІ).

Відтак, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, суд не встановив обставин, які передбачали б можливість внесення змін до договору з підстав, заявлених у позові, та які свідчили б про істотну зміну обставин у розумінні положень ст. 652 ЦК України.

В зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про зобов`язання на укладення додаткової угоди.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки останні є такими, що спростовуються дослідженими судом матеріалами справи і встановленими обставинами.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 у справі № 914/887/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький