Постанова

від 12.12.2019 по справі 910/8825/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/8825/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 (повний текст ухвали складено 12.09.2019) про закриття провадження

у справі №910/8825/19 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання відсутнім права

В судовому засіданні 12.12.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/8825/19 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 16.09.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку скаржника, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси позивача та залежно від установленого вирішити питання про задоволення чи відмову в позові. Разом з тим, суд закриваючи провадження у справі з підстав того, що справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що на думку скаржника, є порушенням процесуальних норм та обмеженням його права на доступ до правосуддя, не звернув уваги на те, що саме в порядку господарського судочинства повинен вирішуватись спір, а належність обраного способу захисту права апелянта повинно вирішуватись шляхом розгляду справи по суті.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник третьої особи зазначає про обґрунтованість висновку суду, що заявлена позивачем вимога про визнання відсутнім права вимоги стягнення з позивача вартості послуг балансування за січень, лютий 2018 за договором транспортування природного газу №151000664 від 17.12.2015 не може бути самостійним предметом спору. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав та не може самостійно розглядатись в окремій справі та підлягає розгляду лише під час розгляду спору, зокрема, який розглядається Господарським судом Черкаської області в межах справи №925/160/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Газпостач - Черкаси" про стягнення 50 434 983, 89 грн. за неналежне виконання ТОВ "Газпостач - Черкаси" умов договору транспортування природного газу №151000664 від 17.12.2015 та за зустрічним позовом ТОВ "Газпостач - Черкаси" до АТ "Укртрансгаз" про визнання частково недійсним договору.

У запереченнях проти апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що послуга балансування надається оператором газотранспортної системи на підстав кодексу ГТС та договором транспортування природного газу. Уклавши договір транспортування природного газу, позивач погодив в т.ч. порядок надання йому послуги балансування, чим фактично було здійснено замовлення такої послуги у випадку настання умов, передбачених договором. Базова ціна газу, яка використовується при розрахунку вартості послуг балансування встановлена на підставі договорів на закупівлю природного газу, які укладені між АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, апеляційна скарга передана на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 заяву про самовідвід судді Іоннікової І.А. у справі №910/8825/19 задоволено, матеріали справи №910/8825/19 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених в поясненнях до апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання відсутнім права вимоги стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" вартість послуг балансування за січень 2018 року та лютий 2018 року за Договором транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/8825/19 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що заявлена позивачем вимога про визнання відсутнім права вимоги стягнення з ТОВ "Газпостач - Черкаси" вартості послуг балансування за січень 2018 року та лютий 2018 року за договором транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015 не може бути самостійним предметом спору. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, не може самостійно розглядатися в окремій справі та підлягає розгляду лише під час розгляду спору про стягнення вартості послуг за Договором.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду заявленої вимоги у господарському суді.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Колегія суддів зазначає, що метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності щодо суб`єктивного цивільного права особи, а також створення сприятливих умов для здійснення нею цього права. Вимогу про визнання права можна заявити у випадках, коли цивільне право певної особи не визнається, оспорюється або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй відповідного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Отже, особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

В свою чергу, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюються при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, а не закриття провадження у справі, як помилково вважає суд першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржником та не спростовано іншими учасниками справи.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 про закриття провадження у справі №910/8825/19, прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з направленням справи до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/8825/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 про закриття провадження у справі №910/8825/19 скасувати.

3. Матеріали справи №910/8825/19 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.12.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко