Постанова

від 24.12.2019 по справі 910/8784/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. Справа№ 910/8784/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8784/19 (суддя Павленко Є.В., повний текст складено - 23.09.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр до Міністерства юстиції України про стягнення 109 683,94 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про стягнення 109 683,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Перший український експертний центр є обслуговуючою організацією житлового будинку за адресою: вул. Урлівська, буд. 38-А в місті Києві. За твердженнями позивача, ним надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території по вказаній адресі, в тому числі по квартирам №№114, 119, 239, 245, що передані до сфери управління Міністерства юстиції України. Однак, відповідачем надані послуги у період з лютого 2017 року по травень 2019 року не були оплачені, у зв`язку з чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 85 410,68 грн. Крім того, враховуючи прострочення здійснення оплати наданих послуг, позивачем також нараховано 11 291,32 грн. інфляційних нарахувань та 3 158,46 грн. 3% річних.

Згодом, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 93 156,65 грн., що існує станом на 01.08.2019, а саме - 26 809,92 грн. по квартирі №114, 26 831,49 грн. по квартирі №119, 12 931,62 грн. по квартирі №239 та 26 583,62 грн. по квартирі №245. Враховуючи збільшення періоду наявної у відповідача заборгованості, позивач також збільшив розмір інфляційних втрат до 12 250,68 грн., і 3% річних - до 4 276,61 грн., нарахованих за період з березня 2017 року по липень 2019 року, у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8784/19 позов задоволено; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр 93 156,65 грн. заборгованості за надані комунальні послуги, 4 276,61 грн. 3% річних, 12 250,68 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що загальна сума основного боргу відповідача за надані останньому позивачем житлово-комунальні послуги, яка станом на 1 серпня 2019 року складає 93 156,65 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Міністерство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому за висновком суду, позовні вимоги про стягнення вказаної суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, з огляду на арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, позов в цій частині також судом задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

За доводами апелянта, обов`язковою умовою для виникнення зобов`язальних відносин між сторонами є першочергове укладення договору, однак такий договір між Міністерством юстиції України та ТОВ Перший український експертний центр не укладався, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг з відповідача в межах даного спору. При цьому, скаржник зауважує, що від позивача не надходило пропозиції на укладення такого договору. Утім, як зазначає апелянт, суд наведених доводів не врахував, що призвело до прийняття невірного рішення.

З огляду на те, що предметом розгляду у справі №910/8784/19 є вимога про стягнення 109 683,94 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Правління забудовника ПАТ ХК Київміськбуд , оформленого протоколом №29 від 15.08.2012 обслуговуючою організацією житлового будинку №38-А по вулиці Урлівській в місті Києві було визначено товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр , якому передано вказаний будинок на баланс та експлуатацію згідно акту приймання-передачі від 01.10.2012.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартири №114, №119, №239, №245, що знаходяться у будинку за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 38-А належать на праві власності Державній виконавчій службі України (код ЄДРПОУ 37471975).

В свою чергу, 05.08.2016 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Державної виконавчої служби України.

Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції від 21.01.2015 №17 встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1274-р Про віднесення нерухомого майна в м. Києві до сфери управління Міністерства юстиції квартири №№114, 119, 239, 245, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, буд. 38-А, передані до сфери управління Міністерства юстиції України.

Як зазначає позивач, ним як експлуатуючою організацією надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території по вул . Урлівська, буд. 38-А в місті Києві, в тому числі по квартирам №№114, 119, 239, 245, що передані до сфери управління Міністерства юстиції України.

Однак, за твердженнями позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання по оплаті наданих послуг, станом на 01.08.2019 утворилася заборгованість у розмірі 93 156,65 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

При цьому, позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав сплатити заборгованість.

У відповідь на претензії, відповідач листами повідомляв позивача про безпідставність заявлених вимог, посилаючись на відсутність договірних відносин між ним та ТОВ Перший український експертний центр .

Враховуючи, що відповідач претензійні вимоги не виконав, заборгованість не погасив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом .

Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Суб`єктами вказаного Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов`язки сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені постановою КМУ від 08.10.1992 №572, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону саме на виконавця покладено обов`язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що вбачається, зокрема, зі змісту надісланого відповідачу листа №468 від 15.03.2019.

У відповідь на вказану пропозицію Міністерство юстиції України надіслало позивачу лист про відмову у підписанні договору з посиланням на відсутність підстав для його укладення.

Тобто, вказане свідчить про ухилення відповідача від укладення договору.

При цьому, вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність будь-яких пропозицій щодо укладення договору зі сторони позивача.

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевказані норми законодавства, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі №753/2526/16-ц.

За таких обставин, як вірно встановив суд першої інстанції, зобов`язання відповідача оплатити послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Отже, відповідач є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг без укладення відповідного договору, тому зобов`язаний сплатити вартість спожитих послуг, чим спростовуються доводи апелянта про протилежне.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №319 від 08.02.2019, в якій повідомлено Міністерство юстиції України про наявну у нього заборгованість станом на 04.02.2019 за надані житлово-комунальні послуги по квартирам №№114, 119, 239, 245, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 38-А. Крім того, у претензії відповідачу запропоновано сплатити борг протягом 7 календарних днів з моменту її отримання, за реквізитами, вказаними у претензії.

У відповідь на претензію, відповідач надіслав лист, в якому посилався на безпідставність заявлених претензійних вимог, з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору.

При цьому, відповідач у листі не заперечував щодо кількості та обсягу наданих позивачем послуг.

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно наданого останнім розрахунку (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), станом на 01.08.2019 становить 93 156,65 грн., з яких: 26 809,92 грн. - заборгованість по сплаті комунальних послуг по квартирі №114 (особовий рахунок 10451140) житлового будинку №38-А по вул. Урлівська в місті Києві; 26 831,49 грн. - заборгованість по сплаті комунальних послуг по квартирі №119 (особовий рахунок 10451190) житлового будинку №38-А по вул. Урлівська в місті Києві; 12 931,62 грн. - заборгованість по сплаті комунальних послуг по квартирі №239 (особовий рахунок 10452390) житлового будинку №38-А по вул. Урлівська в місті Києві; 26 583,62 грн. - заборгованість по сплаті комунальних послуг по квартирі №245 (особовий рахунок 10452450) житлового будинку №38-А по вул. Урлівська в місті Києві.

Водночас, відповідачем не спростовано факту постачання житлово-комунальних послуг позивачем та не надано доказів неотримання останнім вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, а також не спростовано належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості.

Враховуючи доведеність факту невиконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території по квартирам №№114, 119, 239, 245 житлового будинку №38-А по вул. Урлівська в місті Києві, у спірний період, що призвело до виникнення боргу у сумі 93 156,65 грн. та з огляду на відсутність доказів її погашення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховується факт сплати Міністерством юстиції України заборгованості по вказаним квартирам, яка існувала до лютого 2017 року, та яка була предметом розгляду у справах №910/32317/15, №910/32320/15, №910/2357/16, 910/32318/15 за позовами товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр до Державної виконавчої служби України. Так, рішеннями в зазначених справах задоволено позови про стягнення з Державної виконавчої служби України боргу за надані ТОВ Перший український експертний центр послуги. Разом з тим, у зв`язку з припиненням Державної виконавчої служби України з 05.08.2016, боржника (відповідача) по справам було замінено його правонаступником - Міністерством юстиції України, яким і сплачено відповідну заборгованість.

Вказане свідчить про обізнаність Міністерства юстиції України щодо покладеного на нього зобов`язання оплачувати надані позивачем послуги по квартирам, які знаходяться в його управлінні.

Крім того, враховуючи прострочення здійснення оплати наданих послуг, позивачем також за період з березня 2017 року по липень 2019 року нараховано 12 250,68 грн. інфляційних нарахувань та 4 276,61 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність доказів повного та своєчасного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати наданих послуг, згідно вірного розрахунку позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з Міністерства юстиції України 12 250,68 грн. інфляційних нарахувань та 4 276,61 грн. 3% річних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8784/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 24.12.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко