Постанова

від 24.12.2019 по справі 904/2887/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2887/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 (повний текст рішення складено 08.11.2019 року, суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/2887/19

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсрозвиток", м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 42 525,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення 24 101,88 грн., що складають суму заборгованості за кредитним договором б/н від 31.05.2016; 8 365,36 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 10 057,84 грн. - пені.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено другим відповідачем фізичну особу - ОСОБА_1 .

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.05.2016, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсрозвиток" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 24 101,88 грн. заборгованості за кредитом, 1 088,76 грн. судового збору.

В частині вимог до ОСОБА_1 провадження у справі закрито.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів перший відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ТОВ "Ресурсрозвиток" кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (31.05.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8 365,36 грн. та пені в сумі 10 057,84 грн.

З огляду на те, що відповідно до даних картотеки з питань реєстрації осіб та відомостей Реєстру територіальних громад ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; з реєстрації знято 29.03.2019 у зв`язку із смертю, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог до другого відповідача - ОСОБА_1 підлягає закриттю.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 року по справі № 904/2887/19 в частині відмови у задоволені позовних про стягнення процентів, пені та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Скаржник зазначає, що підпис відповідач поставив саме в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, шо він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Скаржник зазначає стосовно позиції Великої Палати Верховного СУДУ ПО справі №342/180/17-ц (постанова від 03.07.2019):

- відповідачем по цивільній справі №342/180/17-ц є не юридична особа, а фізична особа, а отже, на правовідносини між сторонами розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів.

Саме на цю обставину звернула увагу Велика Палата Верховного Суду: "...У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-ХІІ). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.... З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. "

Скаржник зазначає, що в даній справі відповідачем, з яким укладено кредитний договір, є саме юридична особа, на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються.

Скаржник наполягає, що відповідач-1 як позичальник не заперечував факт ознайомлення з Умовами.

На думку скаржника, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Встановивши, шо банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.

Скаржник вважає, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог банку щодо стягнення відсотків, суд першої інстанції знехтував принципами платності кредитного договору. Оскаржуване рішення в частині відмовлених вимог наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку, а також у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. На думку скаржника, суд проігнорував, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Крім цього, суд першої інстанції допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розмішують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.

Скаржник вважає, що суд порушив вимоги ст. 1048, 1054 ЦК України.

На думку скаржника, нарахування заборгованості за пенею є правомірним та відповідає умовам укладеного між банком та відповідачем договору, а також нормам чинного законодавства України.

Однак, суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача від відповідальності за укладеним кредитним договором, порушивши право банку на стягнення пені.

Таким чином скаржник вважає, що суд першої інстанції відмовивши у стягненні заборгованості за відсотками та пенею за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору, не врахував наведені вище обставини, порушив норми матеріального права.

Також скаржник вважає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.277 ГПК України є підставою для скасування рішення.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач-1 не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суді першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Мороз В.Ф. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19 та призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

31.05.2016 Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", (Позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсрозвиток" (Перший відповідач у даній справі) укладено договір банківського обслуговування (поточного рахунку) зі встановленням кредитного ліміту на поточний рахунок шляхом приєднання до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Договір від 31.05.2016 складається із Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредитний ліміт" та Тарифів Банку.

Згідно з умовами вказаного вище договору першому відповідачеві було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтерент клієнт-банк, смс-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його його платежів поверх залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За умовами пункту 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8. Умов).

Пункт 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту провадиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтерент клієнт-банк, смс-повідомлення або інших).

Виконуючи умови договору, позивачем надано першому відповідачеві кредитні кошти в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.4. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки виходячи із процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 31.05.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. Умов).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1.3. Умов за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9. Умов).

Крім того, пунктом 3.2.1.4.4. встановлено обов`язок клієнта сплачувати Банку комісію за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.10. Умов Банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому пунктами 3.2.1.2.2.8., 3.2.1.2.3.7., а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених пунктом 3.2.1.2.3.4.

ТОВ "Ресурсрозвиток" неналежним чином виконало зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів, здійснивши розрахунки частково, про що свідчить банківська виписка, копія якої залучена до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 24 101,88 грн. на момент розгляду спору перший відповідач не надав.

З огляду на викладене позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 24 101,88 грн. - основного боргу; 8 365,36 грн. - процентів; 10 057,84 грн. - пені, що стало причиною спору у даній справі.

У заявах позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена.

У вказаних заявах, які підписані сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.05.2016, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua .

28.02.2018 Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 (другий відповідач у даній справі, Поручитель) укладено договір поруки № P1519830979476803431.

Предметом вказаного вище договору є надання поруки Поручителем перед Кредитром за виконання ТОВ "Ресурсрозвиток" (далі - Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 21% річних для договорів, забезпечених порукою, 34% річних для договорів, не забезпечених порукою;

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 42% річних для договорів, забезпечених порукою, 68% річних для договорів, не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 20 000,00 грн.

У пункті 1.2. договору поруки встановлено, що Поручитель (другий відповідач) відповідає перед Кредитором (Позивачем) за виконання зобов`язань за "Угодою-1 та Угодою-2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

06.09.2019 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов лист, в якому останній повідомив про те, що відповідно до даних картотеки з питань реєстрації осіб та відомостей Реєстру територіальних громад ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; з реєстрації знято 29.03.2019 у зв`язку із смертю.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Колегія суддів приходить до висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані першому відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, зокрема відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ТОВ "Ресурсрозвиток" кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів та пені.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на те, що ОСОБА_1 з реєстрації знято 29.03.2019 у зв`язку із смертю, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині вимог до другого відповідача.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Предметом апеляційного оскарження в даній справі стало питання щодо правомірності відмови господарським судом у задоволенні вимог про стягнення 8 365,36 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 10 057,84 грн. - пені.

В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін спору не оскаржується.

Колегія суддів, зважаючи на те, що:

- у заявах позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена;

- у вказаних заявах, які підписані сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру;

- зміст і форма роздруківки із сайту позивача з Витягом Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов;

- Витяг з Умов не містить його підпису та не може бути розцінений як частина кредитного договору, - приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені за неналежне виконання умов Договору.

Колегія суддів звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що судом, всупереч положенням статті 1054 ЦК України, проігноровано доводи про погодження сторонами після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов не лише розміру банківського ліміту, а й порядку сплати процентів та неустойки (пені), колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються викладеними в даній постанові обґрунтованими висновками суду першої інстанції.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним, допустимими та достовірним доказом такого погодження в розумінні як приписів процесуального закону (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), так і в розумінні припсів матеріального закону (ст. 11 Цивільного кодексу України), оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування.

Також, в контексті спірних правовідносин сторін підстави для застосування ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, - відсутні, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (31.05.2016) до моменту звернення позивача до суду із позовом (08.07.2019),

Поряд із цим доводи апеляційної скарги про право позивача на стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та в розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема приписами статті 1048 ЦК України відхиляється колегією суддів, оскільки позивач відповідної позовної вимоги не заявляв. Отже доводи про безпідставне незастосування судами вказаної норми до спірних правовідносин відхиляються колегією суддів, оскільки у суду першої інстанцій не було підстав для самостійного визначення розміру заборгованості з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що скаржник не обмежений правом на звернення до суду з відповідними вимогами. (Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2019 року по справі № 916/2755/18).

Доводи скаржника про те, що правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 не підлягає врахуванню при вирішенні даного спору з огляду на те, що предметом дослідження у ній був споживчий кредит в розумінні Закону України Про захист прав споживачів - колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія не вбачає порушень, про які зазначає в апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" та визнає достатніми зазначені господарським судом мотиви відхилення доказів, наданих позивачем.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Банк не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення норм процесуального права або неправильного застосування ним норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ним рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/2887/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ч.3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

В.Ф. Мороз