Рішення

від 20.12.2019 по справі 902/758/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2019 р. Cправа № 902/758/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" (м. Дніпро ж/м Сокіл 1/1 -9а-60, 49126)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-МУКОМЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. В. Винниченка, буд. 34, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 26 098,84 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 45 від 05.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-МУКОМЕЛЬНА КОМПАНІЯ" суму основного боргу за послуги по перевезенню в розмірі 24000,00 грн, пеню в розмірі 1933,15 грн, три проценти річних в розмірі 165,69 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/758/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.10.2019.

За наслідками судового засідання 09.10.2019 судом підготовче засідання відкладено на 11.11.2019.

При розгляді справи 11.11.2019 судом з`ясовано, що відповідачем було повністю погашено заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу в розмірі 24 000 грн, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення означеної суми боргу закрито по п. п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. (ухвала від 11.11.2019)

За наслідками підготовчого засідання 11.11.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 05.12.2019.

Проте, розгляд справи 05.12.2019 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, про що учасників справи повідомлено телефонограмами, та на сайті Господарського суду Вінницької області розміщено відповідне оголошення.

Після виходу судді Матвійчука В.В. з лікарняного, з метою дотримання прав учасників участі в судовому засіданні, ухвалою суду від 16.12.2019 розгляд справи по суті призначено на 20.12.2019.

На визначену судом дату представники позивача та відповідача не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. При цьому суд зважає, що ухвала суду від 16.12.2019 направлена учасникам на поштові та електронні адреси.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвала суду від 16.12.2019 направлена на офіційні адреси учасників справи 18.12.2019, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення останніх про дату, час та місце судового слухання.

Одночасно судом береться до уваги заява позивача № 61 від 25.11.2019 про розгляд справи без участі його представника.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 20.12.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 351-У-МК-пат на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.05.2019 в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Відповідач відзиву з обґрунтуванням свої позиції щодо позовних вимог до суду не подав. При цьому в листі № 6981 від 10.10.2019 повідомив суд про те, що відповідно до платіжного доручення № 1855 від 16.09.2019 сплатив на користь позивача заборгованість за послуги згідно Договору № 351-У-МК-пат від 17.05.2019 в розмірі 24 000,00 грн, і станом на 01.10.2019, за результатами звірки взаємних розрахунків, заборгованість перед позивачем відсутня.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпромаштранс (позивач, за Договором Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА-МУКОМЕЛЬНА КОМПАНІЯ (відповідач, за Договором Замовник) укладено Договір №351-У-МК-пат на перевезення вантажів. (надалі Договір)

Згідно з предметом вказаного Договору Замовник доручає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов`язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом. Перевізник зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення - доставити надані Замовником вантажі до пункту призначення в установлений Договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов Договору та на підставі наданих Перевізником рахунків за перевезення. Перевізник виконує для Замовника транспортні послуги по перевезенню вантажів по Україні.

Розрахунки проводяться Замовником за кожне перевезення відповідно до тарифів Перевізника, зазначених в рахунках та/або актах наданих послуг. (п. 5.1. Договору)

Оплата у розмірі 80% здійснюється Замовником через три робочих дні після вивантаження Товару, згідно виставленого рахунку, решту в розмірі 20% Замовник оплачує, після отримання оригіналів документів, які підтверджують факт доставки вантажу. Порядок розрахунків може змінюватись за попередньою домовленістю Замовника та Виконавця. (п. 5.4. Договору)

Рахунок формується на підставі товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу. (п. 5.5. Договору)

За змістом п. 7.2.3. Договору у випадку порушення Замовником строків проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь Перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 10.4. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

22.05.2019 Сторонами підписано Специфікацію до Договору якою погодили: вид товару - борошно; об`єм товару - 22т; строк виконання послуг - до 24.05.2019; загальна ціна 14500,00 грн.

24.05.2019 Сторонами підписано Специфікацію до Договору якою погодили: вид товару - борошно; об`єм товару - 22т; строк виконання послуг - до 27.05.2019; загальна ціна 14500,00 грн.

Вантаж згідно Договору та Специфікацій був доставлений Перевізником Вантажоодоржувачу і прийнятий без зауважень, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 677 від 23.05.2019 та № 595 від 25.05.2019.

Актом № ОУ-0000475 від 24.05.2019 здачі-прийняття транспортних послуг згідно Договору узгоджено та підтверджено обсяги наданих послуг з перевезення вантажу за вказаним Договором на суму 14 500,00 грн. з ПДВ.

Актом № ОУ-0000476 від 27.05.2019 здачі-прийняття транспортних послуг згідно Договору узгоджено та підтверджено обсяги наданих послуг з перевезення вантажу за вказаним Договором на суму 14 500,00 грн. з ПДВ.

Позивачем виставлено для оплати рахунки-фактури № СФ-38-3 від 24.05.2019 на суму 14500,00 грн та № СФ-39-3 від 27.05.2019 на суму 14500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, станом на момент звернення позивачем з позовом до суду, розрахунки за надані послуги проведено частково в 5000,00 грн. (платіжне доручення № 1758 від 26.07.2019)

16.09.2019 відповідач платіжним дорученням № 1855 перераховано на рахунок позивача 24000,00 грн за транспортні послуги згідно Договору № 351-У-МК-пат від 22.05.2019, чим погашено суму основного боргу за у даній справі.

Ухвалою суду від 11.11.2019 провадження у справі в частині стягнення 24 000,00 грн суми основного боргу закрито по п. п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення 1933,15 грн пені та 165,69 грн три проценти річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою договір між сторонами є договором про надання послуг та відповідає ст. 901 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Також правовідносини сторін регулюються і затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Як встановлено судом вище, відповідач вартість наданих послуг сплатив в повному обсязі 16.09.2019, чим допустив прострочення платежів.

З огляду на допущення відповідачем порушення строків оплати вартості наданих послуг перевезення позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1933,15 грн за період з 30.05.2019 по 01.09.2019 та три проценти річних в сумі 165,69 грн за період з 30.05.2019 по 01.09.2019.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 7.2.3. Договору у випадку порушення Замовником строків проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь Перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Суд, перевіривши допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE наведений в позовній заяві розрахунок пені та трьох процентів річних встановив, що розмір пені та трьох відсотків річних обраховані арифметично вірно, є обґрунтованими, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду з позовними вимогами в загальному розмірі 26098,84 грн позивачем згідно платіжного доручення №714 від 03.09.2019 сплачено 1939,00 грн судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривня.

Відтак, розмір судового збору з позовної заяви з вимогами про стягнення 26098,84 грн становить 1921,00 грн. Тоді як позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1936,00 грн, тобто в більшому розмірі, ніж визначено законом.

Приймаючи до уваги викладене вище та враховуючи те, що позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, наявні підстави для повернення зайво сплаченої частини судового збору в розмірі 15,00 грн. При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем було погашено заборгованість після відкриття провадження, з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача в повному обсязі в сумі 1921,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА-МУКОМЕЛЬНА КОМПАНІЯ (вул. Винниченка, б. 34, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 42282608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпромаштранс (м. Дніпро, ж/м Сокіл 1/1 - 9а-60, 49126, код ЄДРПОУ 31181359) 1933 (одну тисячу дев`ятсот тридцять три) грн 15 коп. - пені; 165 (сто шістдесят п`ять) грн 69 грн - три проценти річних та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 грудня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (м. Дніпро ж/м Сокіл 1/1 -9а-60, 49126)

3 - відповідачу (вул. В. Винниченка, буд. 34, м. Вінниця, 21009)